Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №734/4155/25 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/4155/25

Провадження № 3/734/29/26

ПОСТАНОВА

іменем України

04 травня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., за участі секретаря судових засідань Ієвлевої О.В., захисника Слуцького О.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

06.09.2025 о 01 год. 31 хв. в с.Кіпті на 98 кілометрі автодороги М01 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та пояснив, що працює у Полтавській військовій адміністрації та перевозить військових. 06.09.2025 перевозив мобілізованих. В с.Кіпті був зупинений поліцейськими. Не зрозумів, що вони від нього хотіли. Автобус покидати не дозволяли. Просили пройти огляд на стан сп`яніння. Направлення до лікарні не бачив. Якби була законна вимога пройти огляд на стан сп`яніння, то погодився б.

Захисник у судовому засіданні просив закрити провадження в справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, про що подав письмове клопотання. Вимоги захисника зводяться до того, що ОСОБА_1 працює на посаді відповідального чергового відділу телекомунікацій та зв`язку управління з питань забезпечення координації національного супротиву, оборонної роботи та цивільного захисту, телекмунікацій Полтавської районної військової адміністрації. Працівники патрульної поліції 06.09.2025 о 01:32 зупинили ОСОБА_1 під час його відрядження, коли той перевозив військовослужбовців з ІНФОРМАЦІЯ_2 до військових частини у Київській та Чернігівській областях. Поліцейські запідозрили, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, хоча поведінка останнього була нормальною і адекватною. Наявність ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 ґрунтувалося виключно на вигадках поліцейських. Весь час патрульні запитували у ОСОБА_1 , чи бажає він пройти огляд та висловлювали з цього приводу лише пропозиції. На це останній чітко їм відповів, що саме на пропозицію він відмовляється проходити медичний огляд., зазначивши, що якщо вимога буде законною або його заставлять, він сяде в машину і поїде. Також захисник звертає увагу суду нате, що поліцейські не наділи ОСОБА_2 направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

В той же час, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП визначено чіткий порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зокрема, як вбачається з ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 445054 від 06.09.2025, згідно з яким 06.09.2025 о 01 год. 31 хв. в с.Кіпті на 98 кілометрі автодороги М01 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР;

- направленням ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 06.09.2025 у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Огляд не проводився;

- рапортом поліцейського взводу №1 роти №4 БУПП в Чернігівський області, відповідно до якого 06.09.2025 о 01 год. 31 хв. в с.Кіпті на 98 кілометрі автодороги М01 було зупинено транспортний засіб Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у останнього були виявлені ознаки наркотичногосп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці, що не реагують на світло. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, за що на нього було складено протокол за порушення п. 2.5 ПДР за ч.1 ст.130 КУпАП;

- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, із яких вбачається, як працівники поліції зупиняють автомобіль марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за порушення правил проїзду на знак «Стоп-контроль». Також роблять йому зауваження, що він ледь не наїхав на них, при цьому коли вони знаходилися на пішохідному переході. На вимогу поліцейського надати документи для складання постанови, ОСОБА_1 відмовляється та висловлює поліцейським зауваження щодо неправильного несення ними служби в темну пору доби. При цьому повідомляє, що перевозить мобілізованих. Поліцейський оголошує ОСОБА_1 , про у нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме поведінка не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, які не реагують на світло та тремтіння пальців рук та пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 , заперечуючи перебування в стані наркотичного сп`яніння заявляє, що буде виконувати лише законну вимогу і що поїде на огляд лише у розі розпорядження його керівництва. Потім ОСОБА_1 заявляє, що керівництво йому по телефону наказало нікуди не їхати і залишатися на місці. Поліцейські вкотре запитують у ОСОБА_1 , чи поїде він до лікарні на огляд та роз`яснюють йому наслідки відмови, а також його права. ОСОБА_1 вкотре каже, що нікуди не поїде. Поліцейські оголошують ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування транспортним засобом і що відносно нього буде складено адміністративний протокол. Після складання оголошують протокол та відстороняють ОСОБА_1 від керування.

Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

При цьому суд констатує, що на вимогу працівників поліції, які виявили ознаки наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 мав виконувати передбачені законом вимоги поліцейського щодо огляду на стан сп`яніння, але відмовився від виконання такої вимоги.

Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз. 3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак таких дій не вчинив.

Під час розгляду справи судом з`ясовано обставини вчиненого правопорушення на підставі зібраних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту не надано.

Матеріали справи свідчать про те, що поліцейським було дотримано вимоги закону, які регламентують процедуру проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також фіксацію відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №368507 від 21.06.2025 року відповідає вимогам ст.256 КУпАП та містить дату і місце його складання, посаду, прізвище, ім`я та по батькові особа, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Доводи сторони захисту про те, що працівники поліції не вимагали від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, а лише пропонували, а відтак у останнього був відсутній обов`язок пройти такий огляд, суд до уваги не бере, оскільки вважає, що досліджені відеозаписи дозволяють встановити, що водій ОСОБА_1 повністю розумів обґрунтованість та правомірність вимоги поліцейських, яка була висловлена у формі пропозиції щодо необхідності пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, однак свідомо відмовився виконувати вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, будучи попередженим про правові наслідки такої відмови.

Суд враховує, що ОСОБА_1 , як повнолітня, дієздатна особа, не міг не усвідомлювати обов`язковість дотримання вимог Правил дорожнього руху України, які є обов`язковими для водія, і він, як учасник дорожнього руху, повинен бути з ними ознайомлений та їх виконувати.

Також слід зазначити, що ОСОБА_1 в категоричній формі відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння заявив працівникам поліції, що йому керівництво наказало нікуди не їхати і залишатися на місці. Однак таке розпорядження керівництва ОСОБА_1 не позбавляло його обов`язку як водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Не заслуговують на увагу посилання адвоката на те, що у водія ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, і як наслідок у поліцейського не було законних підстав вимагати у водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Так, відповідно до п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. При цьому, суд не наділений повноваженнями перевіряти наявність/відсутність ознак алкогольного сп`яніння у водія, а КУпАП та Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 передбачено, що посадовими особами, які перевіряють стан алкогольного сп`яніння є поліцейські, які застосовують спеціальні технічні засоби на місці зупинки транспортного засобу та медичні працівники відповідних медичних закладів охорони здоров`я.

Надані стороною захисту результати токсилогічного дослідження № 3433 від 10.10.2025, висновок щодо результатів медичного огляду від 09.10.2025 консультативний висновок спеціаліста від 15.10.2025, роздруківку з алкотестера «Драгер» від 09.10.2025, копію медичного огляду на стан сп`яніння від 09.10.2025, суд до уваги не бере, оскільки дії щодо не перебування у стані сп`яніння ОСОБА_1 вчиняв через 2-3 доби після складання на нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто поза межа двохгодинного ліміту.

Інші доводи сторони захисту суд до уваги не бере, оскільки вони не є визначальними при встановленні вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Будь-яких порушень з боку працівників поліції судом не встановлено.

Суд зазначає, що підставою для висунення ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння стало суб`єктивне припущення поліцейського про перебування зазначеної особи у стані сп`яніння, яке ґрунтувалося на наявності у неї передбачених п. 4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, ознак наркотичного сп`яніння.

Висунення такої вимоги призвело до виникнення у водія обов`язку пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 на вимогу пройти огляд була такою, що не ставила під сумнів факт відмови.

На відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що у даному випадку було необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.

Таким чином дії працівників поліції відповідають вимогам «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сукупність вищевказаних доказів підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Відповідно ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Дотримуючись вищевказаних вимог чинного законодавства суддя, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, дійшов висновку про призначення безальтернативного адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665, 60 грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 283-285, 287-289 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 гривень 60 копійок судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів із моменту її винесення.

Повний текст рішення виготовлено 06 травня 2026 року.

Суддя