Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №734/1915/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/1915/26

Провадження № 3/734/1179/26

ПОСТАНОВА

іменем України

05 травня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, в/ч НОМЕР_1 , санітарного інструктора 6 навчальної механізованої роти 2 навчального механізованого батальйону, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 2 ст. 172-15 та ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

24.04.2026 року о 09:20, за адресою: АДРЕСА_2 , на території військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовиця військової служби за мобілізацією сержант ОСОБА_1 перебувала з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, не зв`язна вимова, порушення координації рухів.

Сержанту ОСОБА_1 , у присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на спеціальному технічному приладі «Алконт-М» та направлено до відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Результатом були зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння 1.90‰, що підтверджується тестом № 2058 від 24.04.2026 зі спеціального технічного приладу «Алконт-М» та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння №119 від 24.04.2026 року.

Крім того, у відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація – комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України, яким на теперішній час відповідних рішень прийнято не було.

Тобто, особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 на визначених територіях України та продовжується по даний час.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.03.2024 № 91, сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків частини призначено на посаду санітарного інструктора 7 навчальної механізованої роти 2 навчального механізованого батальйону.

Під час проходження військової служби у лавах Збройних Сил України на сержанта ОСОБА_1 розповсюджується дія військових Статутів Збройних Сил України, які визначають загальні права та обов`язки військовослужбовців і їх взаємовідносини.

Зокрема, відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язує сержанта ОСОБА_1 виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених їй за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

У свою чергу, ст. ст. 1-3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, визначають, що військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку та досягається, окрім іншого, шляхом свідомого ставлення військовослужбовця до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожного військовослужбовця зобов`язано додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Згідно з ст. 29, 30, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. За своїми військовими званнями начальниками є військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини.

Відповідно до абзацу 2 ст. ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на ОСОБА_1 та інших військовослужбовців, зокрема, такі обов`язки як свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

24.12.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 затверджено обов`язки санітарного інструктора медичної роти військової частини НОМЕР_1 , відповідно до яких санітарний інструктор медичної роти, окрім іншого зобов`язаний: надавати медичну допомогу хворим, підтримувати санітарний стан приміщень медичної роти на належному рівні, керувати роботою санітарів медичної роти, стежити за станом опалення, освітлення, водопостачання, зв`язку, а також санітарно-технічним станом приміщень медичної роти, терміново доповідати командиру медичної роти про всі недоліки.

Водночас, в порушення наведених вище вимог законодавства та посадових обов`язків, сержант ОСОБА_1 , знаючи та розуміючи зміст покладених на неї обов`язків з військової служби, діючи всупереч зазначеним обов`язкам, визначеним у Статутах Збройних Сил України, допустила недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Так, 24.04.2026 безпосереднім начальником ОСОБА_1 – т.в.о. начальника штабу – заступником командира навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 визначені завдання сержанту ОСОБА_1 на день, згідно функціональних обов`язків останньої, а саме: надавати медичну допомогу хворим, підтримувати санітарний стан приміщень медичної роти на належному рівні, керувати роботою санітарів медичної роти, стежити за станом опалення, освітлення, водопостачання, зв`язку, а також санітарно-технічним станом приміщень медичної роти, терміново доповідати командиру медичної роти про всі недоліки.

Однак, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді санітарного інструктора 2 навчальної роти навчального батальйону, в умовах особливого періоду, будучи військовою службовою особою, недбало ставлячись до військової служби, 24.04.2026 о 09 год 00 хв знаходячись на території військової частини НОМЕР_1 , що розташована у АДРЕСА_2 , покладені на неї службові обов`язки та визначені завдання на день не виконувала, а саме, не надавала медичну допомогу хворим, не підтримувала санітарний стан приміщень медичної роти на належному рівні, не керувала роботою санітарів медичної роти, не стежила за станом опалення, освітлення, водопостачання, зв`язку, а також не стежила за санітарно-технічним станом приміщень медичної роти так як вживала алкогольні напої перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці та після виявлення командиром була відсторонена від військової служби.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась за допомогою sms-повідомлення, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. У матеріалах справ містяться заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Виходячи з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який і діяв за станом на час вчинення адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що ОСОБА_1 своїми діями скоїла правопорушення передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП України, тобто як розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями,військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин,військових об`єктів,або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані,у стані наркотичного чи іншого сп`яніння,або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинене в умовах особливого періоду та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, тобто як недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, підтверджується тестом № 2058 від 24.04.2026 зі спеціального технічного приладу «Алконт-М» та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння №119 від 24.04.2026 року.

Відповідно до ст. 36 ч. 2 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи вищенаведене, особу правопорушника, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, даних про особу правопорушника, ступінь її вини, обставини передбачені ст. ст. 34, 35 КУпАП, вважаю, що міра відповідальності, яка буде необхідною і достатньою для виховання порушника є адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем і вчинене правопорушення пов`язане з проходженням військової служби, то вона підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 172-20, 221, 251, 283-284, 287-291 КУпАП,

Керуючись ст.ст. 172-15 ч. 2,172-20 ч. 3, ст. 283, 284 КУпАП, п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір –

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Суддя