Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №734/338/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/338/26

Провадження № 2/734/558/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 травня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Бузунко О. А.,

за участі секретаря судового засідання Шапки О. О.,

представника позивача адвоката Гуц Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Остерське квартирно-експлуатаційна частина району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (в особі представника - адвоката Гуц Н. М.) звернулася до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Остерське квартирно-експлуатаційна частина району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка відноситься до житлового фонду Міністерства оборони України. Ордер на право зайняття вказаної двокімнатної квартири був виданий старшому прапорщику ОСОБА_2 з сім?єю, що складалась з: дружина ОСОБА_3 , 1952 р.н., дочка ОСОБА_4 , 1978 р.н., що підтверджується талоном до ордеру № 082426, виданому Остерською КЕЧ району 10 липня 1996. Згідно договору найму житлового приміщення № 2301 від 11 березня 2020 року, укладеного Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району (Наймодавцем) в особі начальника підполковника ОСОБА_5 , що діє на підставі Положення, та ОСОБА_1 (Наймачем), позивачу надано в користування вільне ізольоване житлове приміщення, придатне для постійного проживання у ньому, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час разом із позивачем у квартирі зареєстрований її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджують відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 1724 від 29 грудня 2025. При цьому він фактично за вказаною адресою не проживає, про що свідчить довідка № 623 від 30 грудня 2025, видана Деснянською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області. У березні 2002 року шлюб батьків Позивача був розірваний, у серпні 2006 року батько виїхав на постійне проживання в місто Лисичанськ Луганської області, де народився, там проживає й донині. В селище ОСОБА_6 з того часу жодного разу не приїздив, фактично з того часу Позивач його й не бачила. Батько позивача не проти знятися з реєстрації, але не має можливості цього зробити через проживання на тимчасово окупованій території України та похилий вік. Тому позивач змушена звертатись до суду з цим позовом.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити та висловилася щодо відсутності заперечень проти заочного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, повідомлення про виклик скеровувалися за місцем реєстрації повернулись не врученим з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Про час та місце розгляду справи відповідач також повідомлявся шляхом публікування оголошення на сайті судової влади України.

Представник третьої в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позовних вимог.

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що вона є сусідкою позивачки та проживає в квартирі АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає з 2005-2006 років. Тоді він розлучився зі своєю дружиною ОСОБА_8 і виїхав до міста Лисичанськ, звідки він родом. З того часу вона його жодного разу не бачила.

Свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що вона є сусідкою позивачки та проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Родину ОСОБА_10 вона пам`ятає, оскільки в будинку проживає з 1995 року. На той час в квартирі АДРЕСА_5 проживав батько сім`ї – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_11 і донька ОСОБА_4 . Також інколи був син ОСОБА_12 . Приблизно в 2005-2006 роках ОСОБА_2 виїхав з квартири і згодом син ОСОБА_12 говорив, що батько поїхав до міста Лисичанськ. З того часу вона відповідача в спірній квартирі не бачила.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Остерське квартирно-експлуатаційна частина району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають до задоволенню з наступних підстав.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 10 липня 1996 року на ім`я старшого прапорщика ОСОБА_2 видано ордер на право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_6 . На той час до членів сім`ї ОСОБА_2 належали: дружина ОСОБА_3 , 1952 р.н., дочка ОСОБА_4 , 1978 р.н.

Відповідно до договору найму житлового приміщення №2301 від 11 березня 2020 року позивачка є наймачем житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12).

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 14).

Відповідно до довідки №623 від 30 грудня 2025 року, виданої Деснянською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 зареєстрований, але фактично не проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.15).

Відповідно до акту обстеження на предмет фактично проживання/не проживання від 30 грудня 2025 року, комісією було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований, але фактично не проживає ОСОБА_2 (а.с. 23).

З інформації, наявної в матеріалах справи, вбачається, що в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичної особою в податковій декларації тому і стан і доходи, міститься інформація про те, що ОСОБА_2 з 2015 по 2021 роки працював в комунальному підприємстві Лисичанської міської ради «Електроавтотранс», що також узгоджується з твердженнями позивача та показаннями свідків про переїзд ОСОБА_2 до міста Лисичанськ.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У Рішенні від 23.05.2001№ 6-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до частини другої статті 64Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В свою чергу, відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 Житлового кодексу України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 Житлового кодексу України).

Відповідно до ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а відповідно дост.72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Предмет спору складають вимоги позивача щодо втрати відповідачем права на користування житловим будинком АДРЕСА_2 , вказуючи на те, що відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні, не несе витрати за житлово-комунальні послуги, таким чином, порушуючи права позивача, як наймача спірної квартири.

Отже, права позивача можуть бути захищені шляхом визнання відповідача такими, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі, в тому числі, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Суд вважає, що позивач, як наймач квартири, має права вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.

Керуючись ст.5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 206, 258-259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, 71, 72 ЖК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Остерське квартирно-експлуатаційна частина району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

ОСОБА_1 / АДРЕСА_2 /.

ОСОБА_2 /зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 /.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Остерське квартирно-експлуатаційна частина району /вул. Ювілейна, 3, с-ще Десна Чернігівського району Чернігівської області/.

Суддя Олена БУЗУНКО