Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №734/979/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/979/26

Провадження № 3/734/920/26

ПОСТАНОВА

іменем України

04 травня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., за участі секретаря судових засідань Ієвлеівої О.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , за ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601645 від 27.02.2026, водій ОСОБА_1 27.02.2026 о 01 год. 34 хв. на автодорозі АД 2535 1 кілометр Козелець-Остер-Сорокашичі керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія у встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу алкортерстер Драгер ARLM-0352 на місці, проба позитивна – 1.06‰, з результатами водій згоден, чим порушив п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

У судому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що дійсно у зазначений у протоколі час та місці керувала транспортним засобом та була зупинена працівниками поліції. При спілкуванні останні запідозрили, що вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння. На пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою алкотестера Драгер погодилася. Результат склав 1.06 ‰. З цим результатом була не згодна бо того вечора спиртне не вживала. Після цього на неї було складено протокол.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме порушення вимог п. 2.9 а ПДР з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП, яка ставиться в вину ОСОБА_1 , є альтернативною та передбачає адміністративну відповідальність за вчинення одного з двох самостійних діянь: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан такого сп`яніння чи перебування під впливом відповідних лікарських препаратів.

Тобто, склад правопорушення може бути утворений або фактом керування особою (водієм) у стані сп`яніння, або фактом відмови від проходження огляду на виявлення такого стану.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601645 від 27.02.2026, водій ОСОБА_1 27.02.2026 о 01 год. 34 хв. на автодорозі АД 2535 1 кілометр Козелець-Остер-Сорокашичі керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія у встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу алкортерстер Драгер ARLM-0352 на місці, проба позитивна – 1.06‰, з результатами водій згоден, чим порушив п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Згідно з положеннями ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п.7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. При цьому в п.6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

При цьому, частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Разом з тим, із дослідженого у судовому засіданні відео вбачається, як працівники поліції зупиняють транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування поліцейський повідомляє останню про наявність у неї ознак алкогольного сп`яніння. На пропозицію пройти огляд на місці або у лікарні, ОСОБА_1 погоджується на місці, після чого продуває алкотестер Драгер. Результат огляду позитивний - 1.06‰. На запитання поліцейського, чи згодна з оглядом, ОСОБА_1 відповідає що не згодна. Поліцейський пропонує проїхати на огляд до лікарні, на що ОСОБА_1 погоджується. На це працівник поліції каже, що це все одно нічого не змінить і хоч на місці, хоч у лікарні протокол все одно буле складено. Після поліцейський цього просить ОСОБА_1 поставити підпис про те, що начебто вона пройшла огляд на місці. Поліцейський знову запитує ОСОБА_1 , чи згодна вона проїхати до лікарні, на що остання мовчить. Поліцейський каже, що такі її дії буду розцінені як відмова. Після цього складає протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 не погодилася та, в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, від подальшого проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовилася.

Отже, непогодження водія з результатами огляду на стан сп`яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, та його відмова від проходження подальшого огляду в закладі охорони здоров`я, свідчать про незавершеність процедури огляду, передбаченої законодавством.

За таких обставин, дії водія не можуть розцінюватися як встановлений факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а підлягають кваліфікації саме як відмова від проходження огляду, тобто порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП. Тим більше, працівник поліції повідомляв ОСОБА_1 , що її дії розцінюються саме як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, однак після цього склав протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП за порушення вимог п.2.9а ПДР.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Наведене ставить під обґрунтований сумнів висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11. № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права..."

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 КУпАП, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 247, 251, 252, 256, 266, 283, 284, 287-289, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - закрити.

Постанова може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя