Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №576/225/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/225/26

Провадження № 2/576/353/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.

секретар судового засіданняБірюк О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу№ 576/225/26

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103123373 від 27.11.2023 в розмірі 16 857,50 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 103123373, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 5 000 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

28.02.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого його заборгованість за кредитним договором становить 16 857,50 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту – 5 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками – 11 857,50 грн.

Ухвалою судді Мазура С.А. від 23.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали для подання відзиву.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 03.04.2026 справу розподілено судді Усенко Л.М.

Позивач та відповідач про розгляд справи повідомлені належним чином.

Заяв чи клопотань від учасників процесу не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

27.11.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 103123373 про споживчий кредит.

За довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір про надання споживчого кредиту № 103123373 від 27.11.2023, ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 681086, дата відправки ідентифікатора позичальнику – 27.11.2023 о 10 год. 52 хвил., номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор – НОМЕР_2 (а.с. 15).

Згідно п.1.3-1.8 розділу 1 договору сума кредиту становить 5 000 грн строком на 105 днів і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12.12.2023; поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 11.03.2024. Остаточний термін повернення кредиту – 11.03.2024. Загальні витрати позичальника за пільговий період за кредитом складають 7,50 грн, за весь строк користування кредитом – 15 757,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період – 5007,50 грн, за весь строк користування кредитом – 20 757,50 грн. Комісія за надання кредиту – 0 грн, яка нараховується за ставкою 0% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду – 7,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду – 15 750 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно п.2.1 розділу 2 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_3 .

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується платіжним дорученням від 27.11.2023, із якого вбачається, що 27.11.2023 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 було перераховано кредитні кошти в сумі 5 000 грн; призначення платежу: кошти згідно договору 103123373 (а.с. 17 зворот).

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідача, яке належить кредитору за договором кредиту, обумовлено дійсністю договору факторингу № 105-МЛ/Т від 28.02.2024, на підставі якого право вимоги кредитора було відступлене на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відповідно до розрахунку заборгованості ТО «Мілоан» розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 103123373 складав 15 477,50 грн і складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 10 477,50 грн (а.с.17,18). Тож право вимоги саме в межах такої суми боргу було передано від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024 (а.с. 31 зворот).

Зазначений розрахунок розміру заборгованості відповідає умовам кредитного договору, оскільки здійснений у відповідності до положень, передбачених п.п. 1.3, 1.4, 1.5 договору.

Натомість ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як новий кредитор, здійснював подальші нарахування процентів за користування кредитом, внаслідок чого до складу позовних вимог включено і проценти в розмірі 11 857,50 грн.

В цьому контексті слід звернути увагу, що згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Аналіз відповідних норм закону в контексті положень ст. 514 ЦК України свідчить, що обсяг і зміст права грошової вимоги, який набуває фактор на підставі договору факторингу від клієнта (первісний кредитор) до боржника визначається на момент переходу права грошової вимоги, в тому числі майбутньої вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом кредитного договору зобов`язання позичальника зі сплати процентів ґрунтується відповідно до правил кредитування на умовах кредитної лінії. Відповідний спосіб кредитування зумовлює наявність у позичальника права на отримання кредитних коштів в межах кредитного ліміту в будь-який час протягом строку дії договору та покладає на кредитора зобов`язання обслуговування кредитної лінії. За умовами договору кредиту зобов`язання позичальника зі сплати процентів за користування кредитними коштами має періодичний характер і визначається на 11-й день після отримання кредитного траншу, а після цього щоденно з моменту отримання кредиту. Отже вимога щодо сплати процентів за користування кредитом за таким договором формується кредитором щоденно.

З огляду на характер способу кредитування первісним кредитором (кредитна лінія) суд приходить до висновку, що в даному випадку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як правонаступник первісного кредитора за договором кредиту не мало правових підстав нараховувати проценти за користування кредитом за проміжок часу, коли не могло забезпечити позичальнику право на користування послугою кредитування, тобто після фактичного набуття права вимоги на підставі договору відступлення права вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024. Зазначений висновок відповідає і змісту п. 1.1 такого договору факторингу, де зазначено, що «на умовах, встановлених цим договором кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості)».

Отже, враховуючи, що первісний кредитор передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором № 103123373 та не визначав ціни майнових вимог за користування кредитом в межах строку дії договору, але який слідує після моменту відступлення права вимоги, то новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - не мав правових підстав вимагати сплати відповідачем відповідних додатково нарахованих процентів за період з 28.02.2024 по 29.12.2025 в розмірі 1 380 грн. За таких обставин суд доходить висновку, що до позивача не перейшло право вимоги про стягнення з відповідача кредитної заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом в сумі більшій, ніж була відступлена первісним кредитором, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі кредитної лінії і він користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за кредитним договором станом на 28.02.2024 (дата відступлення прав вимоги) за ним обчислювалась заборгованість в загальному розмірі 15 477,50 грн, яка утворилась складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом — 10 477,50 грн.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов договору кредиту відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернув у порядку та у строки, передбачені договором, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15 477,50 грн є обґрунтованими і правомірними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору та оплати послуг правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с. 1).

За таких обставин, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (15477,50 х 100 : 16857,50 = 91,81), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2 444,34 грн судових витрат по оплаті судового збору (2662,40 х 91,81 : 100 = 2444,34).

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн, стосовно якого суд зазначає таке.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано договір про надання правничої (правової) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с. 35 зворот), додатком до якого є акт надання послуг правової (правничої) допомоги (а.с. 36) та детальний опис наданих послуг до акту про надання правової допомоги. З наданих позивачем документів вбачається, що вартість наданих послуг становить 8 000 грн.

Надаючи оцінку наданим стороною позивача доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та запереченням сторони відповідача щодо неспівмірності заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу із складністю справи, суд враховує позицію Великої Палати ВС висловлену у справі № 904/4507/18, де зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В даному випадку, враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а саме того, що дана справа є типовою та юридично не складною, підготовка позову не потребує значного часу, справа розглянута без присутності учасників, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених під час розгляду справи у розмірі 3 500 грн.

За таких обставин, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (15477,50 х 100 : 16857,50 = 91,81), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 3 213,35 грн судових витрат понесених під час розгляду справи (3500 х 91,81 : 100 = 3213,35), тобто пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 – 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 3-й поверх, код 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103123373 від 27.11.2023 року в розмірі 15 477,50 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту – 5 000 грн, заборгованості за відсотками – 10 477,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 444,34 грн та 3 213,35 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 05 травня 2026 року.

Суддя Л.М. Усенко