Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №553/1514/23 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1514/23 Номер провадження 22-ц/814/1071/26Головуючий у 1-й інстанції Високих М. С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючої судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Ванди А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 27 березня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову зазначав, що 05.01.2022 позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 290000 грн, а відповідач зобов`язався повернути вказану суму на протязі трьох днів після оформлення спадщини. Отримання відповідачем грошових коштів у вказаній сумі у позику підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 05.01.2022. У визначені договором строки відповідач отримані у борг кошти не повернув. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 290000 грн та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 27 березня 2024 року

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 290000 грн та 2900 грн судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Гуржій Т.А. про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення задоволено, строк поновлено.

Заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого адвоката Гуржій Т.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Неповне з`ясування обставин справи. Зазначає, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи та не брав участі при його розгляді, що призвело до порушення його права на захист. Вважає, що у суду були відсутні підстави для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з власної ініціативи. Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства з діагнозом легка розумова відсталість в помірному ступені дебільності, про що було відомо позивачу, який скористався цим. Крім того, у розписці відсутня дата як отримання спірних коштів так і дата коли необхідно їх повернути. Тоді як суд при розгляді справи не врахував, що свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям не видавалося, тобто на момент розгляду справи не було порушено умов розписки. При цьому, вимога про дострокове повернення коштів відповідачу не направлялася. Вказана обставина є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 – адвоката Гкуржій Т.А. про залучення до участі у справі в якості третьої особи Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та про призначення судово-психіатричної експертизи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розписки від 05 січня 2022 року ОСОБА_3 передав в борг відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 290000 грн, які відповідач зобов`язався повернути протягом трьох днів після оформлення спадщини.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Полтавського міського Нотаріального округу Полтавської області Руденко Н.Ю. від 07.03.2024, за заявою ОСОБА_1 відкрито спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4 , яка на день смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , інші спадкоємці померлої із заявами не зверталися. Претензії кредиторів у справі відсутні. Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавалися.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що боргова розписка від 05.01.2022 підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_1 та виникнення у нього обов`язку з їх повернення, який ним в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходився у позивача та залучений до матеріалів справи під час судового розгляду.

Однак колегія суддів не може погодитися з зазначеними висновками виходячи з наступного.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку матеріали справи та змісту розписки колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_5 у своїй позовній заяві зазначає, що ним позичено кошти ОСОБА_1 у розмірі 290000 грн на умовах їх повернення на протязі трьох днів після оформлення спадщини.

Однак зі змісту розписки не можливо встановити про яку саме спадщину йде мова. Відсутні дані як щодо особи після смерті якої ОСОБА_1 є спадкоємцем так і дані щодо складу спадщини.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2024 року, за клопотанням позивача, витребувано від приватного нотаріуса Полтавського міського Нотаріального округу Полтавської області Руденко Наталії Юріївни відомості про те, чи звертався ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про відкриття спадкової справи на спадкове майно (квартиру АДРЕСА_2 ) та чи видавалося йому свідоцтво про право власності на це спадкове майно.

Проте позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що у написаній ОСОБА_1 розписці мова йде саме про спадкове майно до складу якого входить квартира АДРЕСА_2 .

Крім того, з відповіді нотаріуса вбачається, що за заявою ОСОБА_1 відкрито спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , однак станом на 07 березня 2024 року свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавалося, тобто спадкові права відповідачем не оформлені. При цьому, відповідь нотаріуса не містить жодних даних щодо складу спадщину.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт настання у нього права вимоги щодо повернення наданих у позику коштів, тоді як з матеріалів справи не можливо визначити щодо якого саме спадкового майна йде мова та чи оформлена на нього спадщина.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У свою чергу позовна заява та матеріали справи не містять доказів направлення вимоги відповідача про повернення кредиту, а позовна заява не містить жодних обґрунтувань, щодо вчинення відповідачем умисних дій щодо неналежного виконання зобов`язання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, які у свою чергу є передчасними.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 27 березня 2024 року слід скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги та відповідно відмову у задоволенні позову з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 3480 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 27 березня 2024 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 3480 грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2026 року

Головуючий суддя О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

В.П. Пікуль