Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №552/4135/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4135/25 Номер провадження 22-ц/814/1699/26Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Одринської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України"

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2025 року, постановлену суддею Черняєвою Т.М.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2025 року визнано дії ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» щодо невиконання ухвали суду про витребування доказів від 01.08.2025 та часткового невиконання ухвали суду про витребування доказів від 18.11.2025 зловживанням процесуальними правами.

Застосовано до ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» захід процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 0.5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стягнуто з ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України штраф у сумі 1514,00 гривень.

Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржила Державна установа "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України", просила її скасувати посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем на виконання ухвал місцевого суду було долучено витребувані докази.

Від Зубко Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява від Зубко Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі та без участі позивача.

ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання свого представника не направила, клопотань не надходило.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та витребувано в ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України»: довідку про доходи за 2024-2025 роки із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у т.ч. при звільненні); розміри і підстави відрахувань і утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати; належним чином засвідчені копії штатного розпису апарату управління за 2024-2025 року(а.с. 11-12).

Копію вказаної ухвали було отримано ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» 11.08.2025, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

На виконання даної ухвали суду відповідачем до відзиву на позовну заяву, який сформовано в системі «Електронний суд» 19.08.2025, долучено копію витягу з електронного реєстру листків непрацездатності відносно ОСОБА_1 ; копію повідомлення про внесення змін до штатного розпису установи; копію повідомлення про необхідність ОСОБА_1 отримати трудову книжку; розрахунковий листок ОСОБА_1 за березень 2025 року та квітень 2025 року (а.с. 22-36).

20 серпня 2025 року відповідачем в системі «Електронний суд» сформовано заяву, до якої на виконання ухвали суду від 01 серпня 2025 року долучено належним чином завірений штатний розпис апарату управління за 2024-2025 року (а.с. 42-47).

Таким чином, ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» не в повному обсязі виконав вимоги ухвали Шевченківського районного суду м. Полтави від 01 серпня 2025 року, зокрема не надав довідку про доходи за 2024-2025 роки із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у т.ч. при звільненні); розміри і підстави відрахувань і утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – Зубко Н.М. про витребування доказів та витребувано у Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» належним чином засвідчені копії документів, які стосуються ОСОБА_1 : копії табелів обліку використання робочого часу за період з червня 2024 року по жовтень 2024 року; копії розрахункових документів (з деталізацією нарахувань та утримань) та копії наказів про відрядження за період з червня 2024 року по жовтень 2024 року; копії підтверджуючих документів щодо нарахування та утримання сум за статтею «Відрядження» у розрахункових листках за червень-вересень 2024 року; табелі обліку використання робочого часу за 2025 рік (а.с. 52).

12.12.2025 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача на виконання вищевказаної ухвали суду, до якої додано копію постанови Бюро президії Національної академії медичних наук України від 14.06.2024 року про відсторонення ОСОБА_1 , копію наказу ДУ «Інститут медицини праці Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» № 80 від 14.06.2024 року про відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 ; копії розрахункових листків ОСОБА_1 за червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року; копії табелів обліку використаного робочого часу за червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, березень 2025 року, квітень 2025 року. Зазначили, що накази про відрядження ОСОБА_1 за період з червня 2024 року по жовтень 2024 року у ДУ «ІМП імені Ю.І.Кундієва НАМН» відсутні.

Внаслідок не виконання в повному обсязі вимог ухвал суду про витребування доказів від 01.08.2025 та від 18.11.2025, суд першої інстанції ухвалою від 12 грудня 2025 року визнав дії ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» зловживанням процесуальними правами.

Застосовано до ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» захід процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 0.5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стягнуто з ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України штраф у сумі 1514,00 гривень.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Однією із засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини першої статті 2 ЦПК України).

Частиною 2 статті 43 ЦПК України встановлено обов`язки учасників справи, серед яких, зокрема, обов`язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, зокрема, виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, зобов`язана надати його на вимогу суду.

За приписами ч. 7, ч. 8 ст. 84 ЦПК України, особи, які не мають можливості надати доказ, який витребував суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

За змістом статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 144 ЦПК України, одним із заходів процесуального примусу є штраф.

Згідно зі статтею 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що суд може застосувати до особи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за неподання до суду доказів чи неповідомлення про неможливість їх подання, тобто за фактичну бездіяльність особи щодо виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 02 грудня 2010 у справі "Шульга проти України"). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі завдання саме державних органів (рішення від 20 січня 2011 року у справі "Мусієнко проти України").

Заходи процесуального примусу не можна розглядати як вид відповідальності, а тим паче як покарання, оскільки вони покликані забезпечити виконання правил цивільного судочинства, а не покарати особу.

Суд першої інстанції, встановивши, що ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», отримавши ухвали суду про витребування доказів, не подала до суду відповідних документів у повному обязі, а також не повідомила суд у встановлений строк про неможливість подання таких доказів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Разом з тим, надані відповідачем докази, а саме, розрахункові листи взагалі не містять підпису відповідальної особи, тобтоне засвідчені належним чином.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 6 ст. 148 ЦПК України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Тому, ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції із клопотанням про скасування ухвали про стягнення штрафу, в разі надання витребуваних судом доказів, та доказів поважності причин невиконання обов`язку, покладеного судом.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, ст. 368, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної установи "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України" залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Т.В. Одринська