Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №397/62/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 397/62/26

провадження № 22-ц/4809/983/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання іпотеки припиненою у складі судді Мирошниченка Д. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») та просила:

-визнати припиненою іпотеку за Іпотечним договором від 17 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», посвідченим 17 липня 2007 року приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Юрієм Івановичем, зареєстрованим в реєстрі за № 803;

-зняти заборону відчуження нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 (обтяження № 5314341 від 17 липня 2007 року, зареєстроване приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Юрієм Івановичем на підставі іпотечного договору № 803 від 17 липня 2007 року).

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та відповідачем 17 липня 2007 року було укладено кредитний договір, виконання якого забезпечувалося іпотечним договором щодо належного позивачці житлового будинку.

У подальшому банк в односторонньому порядку незаконно підвищив відсоткову ставку за кредитом, що було встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.04.2010 у справі № 2-848/10, однак це рішення банком виконано не було.

Натомість відповідач пред`явив вимогу про дострокове погашення кредиту, чим фактично змінив кінцевий строк виконання основного зобов`язання.

У подальшому АТ КБ «ПриватБанк» неодноразово вживало заходів щодо стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, однак у задоволенні відповідних вимог судами було відмовлено.

Крім того, виконавчий напис нотаріуса, вчинений на користь відповідача, рішенням суду було визнано таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_1 зазначала, що 08.10.2024 нею у повному обсязі виконано грошові зобов`язання за кредитним договором у межах зміненого банком строку виконання зобов`язання, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Незважаючи на це, відповідач не вчинив дій, спрямованих на припинення іпотеки, зокрема не направив нотаріусу повідомлення про повне погашення заборгованості, у зв`язку з чим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно продовжує існувати запис про обтяження.

Таким чином, з огляду на повне виконання основного зобов`язання за кредитним договором, а також відсутність правових підстав для подальшого існування забезпечувального зобов`язання, позивачка вважала, що іпотека є припиненою, однак її право порушується бездіяльністю банку щодо вчинення необхідних дій для державної реєстрації припинення іпотеки, а тому звернулась до суду з відповідним позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання іпотеки припиненою відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела факту повного погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки надані нею платежі підтверджують лише часткове виконання зобов`язання, тоді як за розрахунком банку заборгованість залишається.

Також суд першої інстанції зазначив, що сплив позовної давності не припиняє самого зобов`язання і не є підставою для припинення іпотеки.

У зв`язку з відсутністю доказів припинення основного зобов`язання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для припинення іпотеки та відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також неповним з`ясуванням обставин справи.

Суд першої інстанції фактично змінив підставу позову, розглянувши справу виходячи з питання спливу позовної давності, тоді як позовні вимоги були обґрунтовані зовсім іншою підставою — повним виконанням зобов`язання за кредитним договором після зміни строку його виконання у зв`язку з пред`явленням банком вимоги про дострокове погашення кредиту, що є порушенням принципу диспозитивності.

Крім того, суд першої інстанції не врахував преюдиційні обставини, встановлені постановою Кропивницького апеляційного суду від 25.11.2021, зокрема факт зміни банком строку виконання основного зобов`язання на 04.06.2010, а також безпідставно поклав в основу рішення розрахунок заборгованості банку, складений за період після цієї дати, хоча після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту банк втратив право нараховувати проценти, пеню та штрафи.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не встановив розмір заборгованості станом на змінену дату виконання зобов`язання, не перевірив факт її повного погашення позивачкою, не дослідив належним чином подані докази, зокрема розрахунок заборгованості, та не перевірив правомірність нарахування банком відсотків після зміни строку виконання зобов`язання.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою та довідкою про доставку електронного документа.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 00 хвилин 30 квітня 2026 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 17.07.2007 між позивачкою та відповідачем укладено кредитний договір № KGLWG101580014.

Виконання позичальником зобов`язань за цим кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна – житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . Іпотечний договір укладено 17.07.2007 та посвідчено приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Котляренком Ю. І.

17.07.2007 між позивачкою та відповідачем укладено договір купівлі – продажу житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . Вказаний договір 17.07.2007 посвідчено приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Котляренком Ю. І.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 453520918 сформованої 25.11.2025, зареєстровано 17.07.2007 14:03:06 за № 5314341 реєстратором: приватний нотаріус Котляренко Ю.І., 27300 Кіровоградська обл., Кропивницький р., сщ. Олександрівка, вул. Садова, 28, запису про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 5314341.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.11.2012 у справі № 1117/945/12 цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано недійсним Іпотечний договір від 17 липня 2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 804, в частині внесених змін в п. 2 Договору: дописка номеру договору «WG № 101580014», виправлення суми кредиту з «60000 гривень 00 копійок» на «75750 гривень 00 копійок», виправлення розміру щомісячного платежу з «978 гривень 12 копійок» на «1222 гривні 65 копійок»; відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації заборони відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13.04.2010 у справі № 2-848/10 позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Кіровоградської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та визнано незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитними договорами № KGLWG101580014 та № KGLWG101580014 від 17.07.2007 із зарахуванням таких коштів на погашення кредиту згідно п.п. 7.1 кредитних договорів № KGLWG101580014 та № KGLWG101580014 від 17.07.2007, що укладені між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Листом від 14.10.2010 відповідач повідомив позивачку, що у зв`язку з істотними змінами ситуації на фінансовому ринку України у 2009 році ПАТ КБ «ПриватБанк» скористався своїм правом на одностороннє збільшення розмірів відсоткової ставки та, зважаючи на те, що ці дії були передбачені кредитним договором та відповідають діючому законодавству, ПАТ КБ «ПриватБанк» не може погодитись із рішенням суду щодо законності збільшення відсоткової ставки, тому будуть оскаржувати це рішення в установленому законом порядку.

Листом від 06.05.2010 ОСОБА_1 повідомлено, що на підставі ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України, - звернення стягнення на передані в іпотеку, згідно іпотечного договору № KGLWG101580014 від 17.07.2007, житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

У вказаному листі зазначено, що на підставі ст. 1050 ЦК України, ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України та умов договору, банк вимагає: повернути суму кредиту, виданого згідно кредитного договору № KGLWG101580014 та KGLWG201580014 від 17.07.2007, в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції в тридцятиденний термін з дати одержання цього повідомлення, при цьому, загальна сума заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, комісією та штрафними санкціями станом на 29.04.2010 складають 95 705,44 грн.

Постановою Верховного Суду заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Олександрівський районний сектор Управління державної міграційної служби в Кіровоградській області, Служба у справах дітей Олександрівської райдержадміністрації Кіровоградської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, відмовлено.

Позивач зверталася до суду з позовом, в якому просила визнати припиненою з 18.04.2011 іпотеку житлового будинку, за іпотечним договором від 17 липня 2007 року, що був укладений між позивачем та відповідачем та зареєстрований в реєстрі за № 803, а також визнати припиненим з 18.04.2011 іпотечний договір від 17 липня 2007 року, що був укладений між позивачем та відповідачем, зареєстрований в реєстрі за № 803, проте, рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 19.05.2014 у справі № 397/114/14-ц в задоволенні вказаного позову відмовлено.

31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. вчинено виконавчий напис № 17628 про стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості за кредитним договором № KGLWG101580014 від 17.07.2007 за період - 3703 днів (з 17.07.2007 по 05.09.2017) на загальну суму – 589 606,36 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту – 61 015,54 гривень, за відсотками – 164 550,56 гривень, з пені та комісії – 2 191,68 гривень, штрафу (фіксована сума) - 250 гривень, штрафу (відсоток від суми заборгованості) – 28 064,59 гривень.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 757/22970/18-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Р. О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О., зареєстрований в реєстрі за № 17628 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № KGLWG101580014 від 17 липня 2007 року.

У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 61 015,54 грн № KGLWG101580014 від 17.07.2007 та судові витрати. Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25.11.2021 апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Повідомленням від 06.05.2010 № 812 банк просив ОСОБА_1 повернути суму кредиту, виданого згідно кредитного договору № KGLWG101580014 від 17.07.2007, в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції, загальна сума яких складає 95 705,44 грн в тридцятиденний термін з дати одержання цього повідомлення.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № KGLWG101580014 від 17.07.2007, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом – ОСОБА_1 , станом на 28.04.2011 становить: заборгованість за кредитом 59 702,23 грн, в тому числі прострочене тіло 59 702,23 грн, заборгованість за відсотками 29 077,30 грн, в тому числі прострочені відсотки 29 077,30 грн, заборгованість з комісії 2 381,74 грн, в тому числі прострочена комісія 2 381,74 грн, заборгованість з пені 9 850,09 грн. Всього заборгованість за кредитом 100 741,36 грн, штраф (фіксована частина) 250 грн, разом 106 028,43 грн.

Позивачкою 08.10.2024 здійснено платежі на рахунок відповідача на в розмірах 58 994,73 грн, 17 911,40 грн, 581,82 грн та 1 015,76 грн.

01.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою в якій у зв`язку з повним погашенням заборгованості за основним зобов`язанням забезпеченим іпотекою просила видати довідку про повне погашення кредиту за кредитним договором № KGLWG101580014 від 17.07.2007, укладеним між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та просила надіслати нотаріусу повідомлення про погашення кредиту за кредитним договором № KGLWG101580014 від 17.07.2007, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою проведення державної реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони відчуження будинку.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України та частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини перша, п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Отже, іпотека, яка має похідний характер від основного зобов`язання, є дійсною до припинення основного зобов`язання. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) – це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання в повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед кредитором боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від

27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) та постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21), від 23 липня 2024 року у справі № 210/1532/23 (провадження № 61-13380св23).

За відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника і вимог кредитора на момент виконання рішення суду про стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання забезпечувальне обтяження припиняється (постанови Верховного Суду від 16 липня 2024 року у справі № 214/1429/16 (провадження № 61-14264св23), від 25 червня 2024 року у справі № 646/5878/20 (провадження № 61-1152св23)).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.07.2007 між ОСОБА_1 та відповідачем укладено кредитний договір № KGLWG101580014, за умовами якого банк зобов`язався надати позивачу кредитні кошти на строк з 17.07.2007 до 16.07.2027 включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 60 600 грн на житло, а також у розмірі 13 635 грн на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків (а. с. 8-13).

Виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна – житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією іпотечного договору від 17.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Котляренком Ю. І. (а. с. 14-18).

17.07.2007 між сторонами укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору, посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Котляренком Ю. І. (а. с. 19-20).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 453520918, сформована 25.11.2025), встановлено, що 17.07.2007 о 14:03:06 приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Ю.І. зареєстровано обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна за № 5314341 (а. с. 55).

Листом від 06.05.2010 банк, посилаючись на норми ст. 1050 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного й іпотечного договорів, повідомив позивачку про наявність заборгованості та висунув вимогу про її дострокове погашення у повному обсязі, включаючи суму кредиту, проценти, комісії та штрафні санкції, у тридцятиденний строк з моменту отримання повідомлення, попередивши про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а. с. 28).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, надіславши ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове погашення у повному обсязі існуючої заборгованості за кредитним договором, банк змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Право банка нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після цього припинилося, а його права та інтереси як кредитодавця забезпечувалися частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, у зазначеному листі про дострокове погашення заборгованості банк визначив її загальний розмір у сумі 95 705,44 грн, однак така сума не містить належного обґрунтування, не підтверджена деталізованим розрахунком складових заборгованості та не узгоджується з іншими матеріалами справи, у тому числі з розрахунками самого відповідача.

Натомість зі складеного АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості слідує, що станом на дату, яка підлягає врахуванню з огляду на зміну строку виконання основного зобов`язання внаслідок пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, заборгованість ОСОБА_1 становила: за тілом кредиту — 58 944,73 грн, за нарахованими відсотками — 17 911,4 грн, за пенею — 581,82 грн, за комісією — 1 015,76 грн, а всього - 78 453,71 грн (а. с. 46-47).

При цьому, наданими позивачкою копіями платіжних доручень від 08.10.2024 № 0.0.3928569807.1, № 0.0.3928574801.1, № 0.0.3928557362.1 та № 0.0.3928563951 , що позивачкою сплачено кошти в розмірах 58 944,73 грн, 17 911,4 грн, 581,82 грн та 1 015,76 грн відповідно, що в сукупності складає 78 453,71 грн. Таким чином, ОСОБА_1 виконано основне зобов`язання за кредитним договором належним чином, у розумінні статті 599 ЦК України.

З огляду на викладене, а також встановлені у справі обставини щодо зміни банком строку виконання основного зобов`язання шляхом пред`явлення вимоги про його дострокове погашення, суд приходить до висновку, що визначальною для вирішення спору є наявність чи відсутність заборгованості станом на момент настання нового строку виконання зобов`язання.

Надані позивачкою докази свідчать про повне погашення заборгованості саме у тому розмірі, який підлягав сплаті з урахуванням припинення права банку нараховувати проценти, пеню та інші платежі після реалізації ним права, передбаченого статтею 1050 ЦК України.

Водночас АТ КБ «ПриватБанк» не надало належних, допустимих та достовірних доказів існування непогашеної заборгованості, розрахунок якої відповідав би вимогам закону та враховував правові наслідки зміни строку виконання зобов`язання.

За таких обставин суд приходить висновку, що основне зобов`язання за кредитним договором припинене внаслідок його належного виконання, що відповідно до статей 598, 599 ЦК України та статті 17 Закону України «Про іпотеку» є підставою для припинення іпотеки.

У зв`язку з припиненням основного зобов`язання відпали правові підстави для подальшого існування обтяження нерухомого майна у вигляді іпотеки та заборони відчуження.

Збереження відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відсутності забезпеченого зобов`язання порушує право власника на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном і є невиправданим втручанням у здійснення права власності.

Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк», будучи іпотекодержателем, не вчинило дій, спрямованих на припинення обтяження у позасудовому порядку, належним способом захисту порушеного права є судове рішення про припинення іпотеки та зняття заборони відчуження, що забезпечить поновлення прав позивачки у повному обсязі та відповідатиме принципу ефективності судового захисту.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції безпідставно виходив із наявності заборгованості, поклавши в основу рішення розрахунок банку без належної перевірки його змісту та не врахувавши правові наслідки пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, зокрема припинення права кредитора на нарахування процентів і неустойки. При цьому суд не надав належної оцінки доказам позивачки про повне виконання зобов`язання у зміненому обсязі та не дослідив їх у сукупності з іншими матеріалами справи.

Крім того, суд першої інстанції фактично вийшов за межі предмета спору, пославшись на сплив позовної давності, хоча це питання не було предметом доказування, чим порушив принцип диспозитивності та вимоги статті 13 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2026 року скасуванню з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 6 656 грн (2 662 грн 40 коп+3 993 грн 60 коп судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання іпотеки припиненою задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку за Іпотечним договором від 17 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», посвідченим 17 липня 2007 року приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Юрієм Івановичем, зареєстрованим в реєстрі за № 803.

Зняти заборону відчуження нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 (обтяження № 5314341 від 17 липня 2007 року, зареєстроване приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Юрієм Івановичем на підставі іпотечного договору № 803 від 17 липня 2007 року).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник