Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №347/394/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/394/26

Провадження № 33/4808/272/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Кошман І.В.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно до ст. 36 КУпАП накладено на неї остаточне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один ріку, стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 гривень,

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що 07.02.2026 року близько 14:30 год. в с. Смодна, вул. Косівська, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керувала ТЗ Тойота д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася. Від керування ТЗ відсторонена, чим порушено п.2.5 ПДР. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, 07.02.2026 року близько 14:30 год. в с. Смодна, вул. Косівська, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керувала ТЗ Тойота Ауріс д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася інтервалу та допустила виїзд на зустрічну смугу руху. Внаслідок чого допустила зіткнення із автомобілем марки Вольво д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по зустрічній смузі руху. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала легкі тілесні ушкодження, чим порушила п.13.3. ПДР.

Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 13.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10.03.2026 року скасувати в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у цій частині на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, в іншій частині постанову залишити без змін.

Вказує, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, нею не заперечується.

Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню в частині притягнення її до адміністративної відповідальності з огляду на істотні порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та неправильну оцінку доказів.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів вини у вчиненні нею інкримінованого правопорушення, оскільки не містять доказів, що їй було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, відсутній належний медичний висновок закладу охорони здоров`я, відмова не зафіксована належним чином.

Стверджує, що огляд на стан сп`яніння на місці не проводився, порядок його проведення працівниками поліції їй не роз`яснювався та не була дотримана належна процедура огляду.

ОСОБА_1 стверджує, що протоколи були складені за її відсутності, копії не вручалися, про притягнення її до відповідальності вона дізналася у суді.

Вказує, що у даній справі відеозаписи є фрагментарними та не відображають повної процедури, у зв`язку з чим не можуть вважатися належним доказом.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник адвокат Кошман І.В. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.

Зокрема, зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що вона не заперечує факт керування транспортним засобом та винуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, визнає, що дійсно відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки вживала лікарські препарати. Стверджує, що працівниками поліції та медичними працівниками не були роз`яснені належним чином правові наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, вважає, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок огляду на стан сп`яніння, оскільки останні не повідомили їй про ознаки сп`яніння та порушили порядок проведення огляду на стан сп`яніння, який передбачений ст.266КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №585630 від 07.02.2026 року, вбачається, що 07.02.206 року близько 14 год. 30 хв. в с. Смодна, вул. Косівська ОСОБА_2 керувала ТЗ Тойота д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Від керування ТЗ відсторонено, чим порушив п.2.5. ПДР, , за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1).

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області рядовим поліції Двірничук І.П., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним.

Виклад обставин в протоколі цілком відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.

ОСОБА_1 була присутня при складанні вказаного протоколу, була ознайомлена з його змістом, їй були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що свідчить відеозапис із нагрудної камери працівників поліції.

Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст. 63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

При цьому, даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим звинуваченням, з правами та обов`язками, які передбачені законом, повідомив про можливість надати пояснення щодо висунутого обвинувачення та ознайомитись з матеріалами справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за встановленим законом порядком отримання доказів вчинення правопорушення, сукупність доказів, яка долучається до протоколу про адміністративне правопорушення отримуються ще до складання відповідного протоколу, роз`яснення його змісту, вручення його копії та роз`яснення процесуальних прав. За таких обставин доводи про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені її права не свідчать про недопустимість доказів, які долучені до матеріалів провадження.

Зокрема, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції не порушували права та свободи ОСОБА_1 , а наявні у справі докази, отримані у встановленому законом порядку і не здобуті завдяки інформації, яку було отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в КНП «Косівська ЦРЛ», складене 07.02.2026 року о 16 год. 00 хв. (а.с. 2), у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення вимови. Від огляду у КНП «Косівська ЦРЛ» ОСОБА_1 відмовилася.

До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), згідно якого, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення вимови, по віденка, що не відповідає обстановці за допомогою приладу Алкофор «Драгер». Від огляду водій відмовилася.

Згідно рапорту інспектора з адміністративної практики Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Андрейчук О. від 11.02.2026 (а.с. 13) вбачається, що в ході перевірки матеріалів про адміністративне рушення було виявлено, що 07.02.2026 року поліцейськими сектору реагування патрульної поліції Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області було складено адміністративні матеріали:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №585630 від 07.02.2026 за ч.1 ст. 130 КУПАП;

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №585618 від 07.02.2026 за ст. 124 КУпАП;

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6629052 від 07.02.2026 року за ч. І ст. 126 КУпАП.

Під час складання установчих даних ОСОБА_4 , пред`явила поліцейській СРПП Косівського РВП Двірничук І.П. посвідчення водія на « ОСОБА_5 ». Тобто після зміни прізвище не змінила посвідчення водія згідно паспортних даних. Відповідно до вимог постанови КМУ «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» від 08.05.1993 №340, а саме пункту 252 «у разі зміни персональних даних (прізвище, класне ім?я, по батькові (за наявності), стать) власник посвідчення водія зобов`язаний здійснити його обмін не пізніше десяти днів з дня отримання нового документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи».

На підставі вищенаведеного, мною було внесено виправлення у вищевказані адміністративні матеріали, зокрема у рядках: «4. Особа щодо якої складено протокол: » та «4. Особа щодо якої розглядається справа:», у частині зміни прізвища із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ?юк». З метою об`єктивного та правильного розгляду справи поліцейські Косівського РВП намагались зустрітись з ОСОБА_4 , для ознайомлення із внесеними корективами, а саме здійснювали неодноразові виїзди за місцем проживання, а також спілкувались з даною особою за допомогою мобільного зв`язку. Проте, будь якої зустрічі ОСОБА_8 уникала. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП ОСОБА_9 було направлено копії вказаних адміністративних матеріалів, у яких внесено вправлення, для ознайомлення. Про що доповідаю даним рапортом.

Згідно рапорту поліцейської СРПП Косівського РВП ГУНП капрала поліції Двірничук І.П. (а.с. 14), вбачається, що 07.02.2026 року близько 14 год. 30 хв. на службовий планшет надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася у с. Смодна по вул. косовській. Після прибуття на місце події було встановлено, що ОСОБА_1 керуючи ТЗ Toyota Yaris д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку, не дотрималася безпечного інтервалу та допустила виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з ТЗ Volvo д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля Volvo д.н.з. НОМЕР_2 , отримала легкі тілесні ушкодження.

Під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, у ході спілкування з водієм у ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Порушення мови та координації рухів. Водієві було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Від проходження якого вона відмовилася у зв`язку з чим була відсторонена від керування транспортним засобом. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги: п.13.3 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП та п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

До матеріалів справи також долучено: інформацію щодо встановлення особи ОСОБА_2 (а.с. 4-5), копія листа ОСОБА_1 (а.с. 6-8), копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6629052 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП (а.с. 9), ксерокопія протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №585630 щодо ОСОБА_5 (а.с. 10), ксерокопія протоколу за ст. 124 КУпАП серії ЕПР1 №585618 щодо ОСОБА_5 (а.с. 11).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. (а.с. 15).

Зокрема, відеозаписом зафіксовано (файл 0000000_000000202602071422229_0007) як працівник поліції фіксує технічні пошкодження ТЗ на місці ДТП, один автомобіль знаходиться на дорозі, інший на обочині. Після цього до транспортного засобу марки Тойота, який знаходиться посеред дороги, підходить ОСОБА_1 , яка підтверджує, що саме вона керувала транспортним засобом. Далі інший водій транспортного засобу Вольво повідомляє обставини за яких відбулося ДТП та надає посвідчення водія. Далі обоє водіїв повідомляють обставини за яких трапилося ДТП. Згодом просять водія надати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Потім водійку транспортного засобу марки Тойота ОСОБА_1 просять надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, вона показує через дію свідоцтво.

(файл 0000000_00000020260207143730_0008) працівник поліції встановляє, що у Дії відсутнє посвідчення водія ОСОБА_1

(файл 0000000_00000020260207160417_0004) працівник поліції разом із ОСОБА_1 знаходиться у медичному закладі, де лікар запитує у неї чи згодна вона пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, який включає в себе продування приладу Алкофор і взяття біоматеріалу. Водій повідомляє, що вранці вона пила Корвалмент. Тоді лікар уточнила чи відмовляється водій від освідчення, ОСОБА_1 повідомила, що так. Після чого працівник поліції повідомляє, що у медичний заклад вони проїхали для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку із ДТП, і у разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. На запитання ОСОБА_1 , працівник поліції роз`яснює, що вона як водій зобов`язана пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і що лікарські препарати, які вона вживала, це не алкоголь. Після цього ОСОБА_1 повідомила, що може пройти огляд на стан сп`яніння. Відеозаписом зафіксовано, як лікар медичного закладу уточнила чи згідна водій здати біологічні зразки для аналізу та пройти тест на приладі Алкофор, водій повторно повідомила, що вона вживала ліки і розпочала з`ясовувати, чи покаже прилад вживання ліків. Лікар повідомила, що водій повинна вказати чи згодна вона пройти огляд на стан сп`яніння чи відмовляється, і після цього працівники поліції складають відповідні матеріали, якщо потрібно. Працівник поліції повідомив, що у разі відмови від проходження огляду, працівник лікарні у своєму висновку зазначає, що водій відмовилася від проходження огляду, що фіксується бодікамерою працівника поліції, після чого водій разом із працівниками поліції направляється до відділку поліції, де відносно неї будуть складені адміністративні матеріали за ч.1 ст. 130 КУпАп за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі. Водій ОСОБА_1 повідомила, що вона відмовляється від проходження огляду.

(файл 0000000_0000002026020715458_0175) у кабінеті працівника поліції ОСОБА_1 ознайомлюють зі складеним щодо неї протоколом за ст. 124 КУпАП, постановою за ст. 126 КУпАП, а також протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, зафіксовані відеозаписами бодікамер поліцейських обставини, безумовно стосуються вчинених ОСОБА_1 правопорушень, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вищевказані відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагало від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018. Правових підстав вважати долучені до матеріалів провадження відеозаписи неналежними чи недопустимими доказами в апеляційного суду немає.

Перевіряючи доводи про недоведеність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, п. 2.5 Правил дорожнього руху України та Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, працівник поліції має право запропонувати водієві пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у разі наявності достатніх підстав вважати, що особа перебуває у такому стані. Такими підставами є, зокрема, виявлення характерних ознак сп`яніння (запах алкоголю, порушення координації рухів, мовлення, поведінка, що не відповідає обстановці тощо).

Разом з тим, відповідно до п.8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 8, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Апеляційний суд вважає, що вищевказана вимога інструкції спрямована на забезпечення об`єктивного та повного встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди з метою захисту права потерпілих на відшкодування заподіяної шкоди та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, питання щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння вирішується працівник поліції самостійно в залежності від наявних обставин.

Апеляційний суд вважає, що обставини за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, грубе порушення вимог п.13.3 Правил дорожнього руху, яке полягало порушення виїзді на смугу зустрічного руху, наявність у водія транспортного засобу певних ознак сп`яніння ,давали працівникам поліції підстави вважати, що наявні обставини свідчать про необхідність проведення огляду на стан сп`яніння в медичному закладі .

Так, відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Зокрема, огляд у медичному закладі проводиться лікарем, який має відповідну професійну спеціалізацію та проводить огляд із застосуванням сукупності різних методів, які дозволяють йому отримати достатньо об`єктивний результат щодо перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, який він оформлює у встановленому законом порядку та за який несе персональну відповідальність.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на неї, як на правопорушницю, яка керувала транспортним засобом та відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відмова виконувати вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд на сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП та полягає у відмові виконувати вимоги п.2.5 ПДР України.

За таких обставин, доводи про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була обізнана із правовими наслідками своїх дій є неспроможними, оскільки відмовляючись виконувати вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння водій транспортного засобу не може не розуміти, що порушує вимоги п.2.5 ПДР України та своїми діями вчиняє відповідне правопорушення.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта з приводу того, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, яким суд дав належну оцінку у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно, на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Разом з тим, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відтак вимога працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв