Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №277/1403/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №277/1403/25 Головуючий у 1-й інст. Корсун Т. Г.

Номер провадження №33/4805/928/26

Категорія ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Турак О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року місто Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., за участі секретаря судового засідання Мурашевського Є.В, захисника Вдовиченка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , – адвоката Вдовиченка Богдана Вікторовича на постанову судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 березня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА :

Постановою судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122-2 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, 17 жовтня 2025 року о 22 год. 32 хв. в селищі Яблунець, вул. 1-Травня, 5, водій ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснював шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги пункту 2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 122-2 КУпАП.

Крім того, в той же час і місці ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольксваген Шаран, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, порушення мови, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , – адвокат Вдовиченко Б.В., подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову судді та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень.

Своє клопотання про поновлення строку захисник обґрунтував тим, що повний текст оскаржуваної постанови він отримав 28 березня 2026 року, що є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказував, що ОСОБА_1 Правил дорожнього руху не порушував та був безпідставно зупинений працівниками поліції. Зазначав, що службовий автомобіль поліцейських має дозвіл на встановлення та використання спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв лише синього кольору. Тому відповідно до абзацу 1 пункту 3.2 ПДР у разі наближення такого водії зобов`язані лише дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд, та не зобов`язані здійснити зупинку, як інкриміновано ОСОБА_1 . Таким чином, справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122-2 КУпАП належить закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а не у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

У зв`язку з викладеним захисник вважав, що всі подальші вимоги поліцейських ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Вказував на недоліки складених протоколів. Зокрема, що в них не зазначено про те, що участь у їх складанні брав ОСОБА_2 разом з

ОСОБА_3 додатках до протоколу вказаний населений пункт «село Великий Яблунець», разом з цим у протоколах вказано «село Яблунець», що позбавляє можливості встановити місце вчинення правопорушень.

Зазначав, що Акт огляду не містить дату, час і місце його складання, як і відомостей про особу, стосовно якої його складено, що також свідчить про неналежність цього доказу.

Крім того, посилався на те, що відеозапис, долучений до протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП, не є безперервним, що свідчить про редагування, не засвідчений відповідним електронним підписом, тому не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Захисник вважав, що стосовно військовослужбовців, яким є ОСОБА_1 , діє спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, визначений статтею 266-1 КУпАП, що не дотриманий в даному випадку.

Крім того, на думку захисника, в оскарженій постанові неправильно визначено суму судового збору, що в даному випадку становить 605 грн. 60 коп.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, приходжу до такого висновку.

З урахуванням того, що 23 березня 2026 року було проголошено лише резолютивну частину оскаржуваної постанови, в підсистемі Електронний суд її оприлюднено 28 березня 2026 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено у статті 251 КУпАП.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122-2 КУпАП та частиною 1 статті 130 КУпАП, за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №486407 видно, що 17 жовтня 2025 року о 22 год. 32 хв. в селищі Яблунець, вул. 1-Травня, 5, водій ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснював шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги пункту 2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 122-2 КУпАП (а.с.3).

В свою чергу, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №486389 17 жовтня 2025 року о 22 год. 32 хв. в селищі Яблунець, вул. 1-Травня, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольксваген Шаран, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, порушення мови, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі проходити відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с.2).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вище зазначені протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №486407 та ЕПР 1 №486389 від 17 жовтня 2025 року відповідають вимогам статті 256 КУпАП.

Апеляційні посилання захисника на незазначення в протоколах про те, що участь у їх складанні брав ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 , є безпідставними. Так, вказані протоколи були складені капралом поліції ОСОБА_5 , зазначення ж у протоколах іншого поліцейського, котрий входив до складу патрульного екіпажу 17 жовтня 2025 року, не передбачено ні нормами КУпАП, ні Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року (далі Інструкція).

Крім того, в цих протоколах зазначене відповідне місце вчинення адміністративних правопорушень – селище Яблунець. Зазначення ж селища Великий Яблунець є місцем проживання ОСОБА_1 , про що він повідомив поліцейських під час оформлення документів.

Відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

За змістом пункту 8.9 б Правил дорожнього руху вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

За частиною 1 статті 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Частиною першою статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні пунктів 2.4, 2.5 Правил дорожнього руху підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №486407 та серії ЕПР 1 № 486389 від 17 жовтня 2025 року (а.с.2, 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 жовтня 2025 року (а.с.6); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.7); розписками про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, розпискою про ознайомлення водія з вимогами частиною 1 статті 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом від 17 жовтня 2025 року (а.с.4-5, 8); відеозаписами технічного запису №857969 (а.с.11).

З наявних в матеріалах справи відеозаписів з камери поліцейського автомобіля та боді-камери поліцейських видно факт зупинки 17 жовтня 2025 року о 22 год. 32 хв. в селищі Яблунець, вул. 1-Травня, 5, водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Фольксваген Шаран, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із технічними порушеннями (несправність правої передньої фари в режимі ближнього світла вночі, відеофайл №857969 фрагмент відео EEST 770-930). Після повідомлення ОСОБА_1 про причину зупинки в ході спілкування з останнім поліцейські виявили у нього запах алкоголю з порожнини рота, а тому запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, на що він спочатку погодився, потім відмовився. В подальшому ОСОБА_1 сів у свій автомобіль та поїхав з місця зупинки.

Наведене спростовує апеляційні посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 Правил дорожнього руху не порушував та був безпідставно зупинений працівниками поліції.

Як вважає апеляційний суд, зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відповідала вимогам статті 35 Закону України «Про національну поліцію» та була викликана порушенням, на думку поліцейських, ОСОБА_1 Правил дорожнього руху (неналежний технічний стан автомобіля).

В подальшому, відповідно до відеозаписів, поліцейські починають переслідувати транспортний засіб Фольксваген Шаран, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , рухаючись на поліцейському автомобілі з увімкненими спеціальними світловими проблисковими маячками (синього та червоного кольорів) та із застосуванням звукових сигналів, у тому числі з вимогою про негайну зупинку водія ОСОБА_1 .

Через деякий час, останній зупинився на вимогу поліцейських, за що стосовно ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР 1 №486407 від 17 жовтня 2025 року за порушення вимог пункту 2.4 ПДР (а.с.3).

Таким чином, апеляційні посилання сторони захисту на те, що водій ОСОБА_1 не повинен був зупинятись за вимогою поліцейських, оскільки службовий автомобіль поліції Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 не має спеціальних світлових пристроїв, спростовується вищевказаним відеозаписом, на якому видно, що на поліцейському автомобілі, що переслідував транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , були увімкнені спеціальні світлові проблискові маячками синього та червоного кольорів та застосовано звукові сигнали.

Крім того, водій ОСОБА_1 , свідомо залишивши місце своєї зупинки, розуміючи про заборону цього поліцейськими, повинен був усвідомлювати можливість переслідування його поліцейськими.

Відповідно до відеозапису після переслідування працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_1 та його зупинки останньому було повторно запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі, наслідки відмови від проходження огляду, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.

Апеляційний суд звертає увагу, що відеозаписи не мають ознак монтування, містять фіксацію обставин, які мають значення для справи та відповідають вимогам статті 251 КУпАП та пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапиису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані об`єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам, які містять фіксацію обставин, що мають значення для справи, та які є достатніми для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122-2 КУпАП та частиною 1 статті 130 КУпАП.

При цьому, апеляційні посилання захисника на необхідність підписання відеофайлів, котрі долучені до матеріалів справи, електронним підписом, є безпідставними, такими що не передбачені Законом України «Про Національну поліцію», статтею 266 КУпАП, як і Інструкцією.

В свою чергу, не зазначення в Акті огляду дати, часу і місця його складання, як і відомостей про особу, стосовно якої його складено, на що вказує захисник в апеляційній скарзі, не спростовує вини ОСОБА_1 , з урахуванням сукупності наявних в матеріалах справи доказів.

При цьому, твердження сторони захисту про те, огляд водія повинен був проводитись в порядку статті 266-1 КУпАП за участі військової служби правопорядку, є безпідставними.

Відповідно до статті 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

З огляду на викладене, в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців.

Натомість у разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп`яніння має здійснюватись за правилами статті 266 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, невстановлення судом факту виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння 17 жовтня 2025 року (докази про це в матеріалах справи відсутні) його дії правильно кваліфіковані за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп`яніння проведений за правилами статті 266 цього Кодексу.

Доводи захисника про те, що в оскарженій постанові неправильно визначено суму судового збору, який в даному випадку становить 605 грн. 60 коп., є необґрунтованими.

Так, відповідно до статті 40-1 КУпАП України, особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у фіксованому розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому виникли правові підстави для його справляння.

Суд бере до уваги, що у справах про адміністративні правопорушення обов`язок зі сплати судового збору є процесуальним наслідком вчинення адміністративного правопорушення та ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а отже має оцінюватися з урахуванням моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Оскільки постанова винесена 23 березня 2026 року, судовий збір правильно визначено, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року, тобто в розмірі 665.60 гривень.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог статей 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122-2, частиною першою статті 130 КУпАП, а накладене на нього безальтернативне стягнення за частиною 1 статті 130 КУпАП повністю відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП.

При цьому, закриття судом першої інстанції провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122-2 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, з урахуванням дати вчинення цього адміністративного правопорушення, є законним та обґрунтованим, з огляду на норми частини 7 статті 247 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду стосовно ОСОБА_1 немає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА :

Поновити адвокату Вдовиченку Богдану Вікторовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Вдовиченка Богдана Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя