Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №935/1832/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №935/1832/25 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 39 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Панкеєвої В.А.,

суддів: Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 935/1832/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Соломонюка Святослава Анатолійовича

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишеві,

встановив:

У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів") звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що 03 червня 2024 року між ТОВ "АВЕНТУС Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7953083 згідно умов якого, відповідач отримала кредит в розмірі 10100,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

За договором факторингу до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №7953083

У подальшому за договором факторингу № 28032025 від 28 березня 2025 року ТОВ "АВЕНТУС Україна" передало (відступило) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором в сумі 37889,49 грн., з яких: 11371,25 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 20468,24 грн - сума заборгованості за відсотками, 6050,00 грн - сума заборгованості за пенею.

11 серпня 2024 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 13155-08/2024, згідно умов якого, відповідачка отримала кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

За договором факторингу №27112024/2 від 27 листопада 2024 року ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" передало (відступило) ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за вищевказаним кредитним договором в сумі 19925,00 грн, з яких: 5000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу та 8175,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 6750,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

Відтак "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 7953083 в розмірі 37889,49 грн, з яких: 11371,25 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20468,24 грн - сума заборгованості за відсотками; 6050 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами; за кредитним договором №13155-08/2024 в розмірі 19925,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8175,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 6750,00 грн - сума заборгованості за штрафом, а всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 57814,49 грн, а також судові витрати.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості: за кредитним договором № 7953083 від 03.06.2024 в розмірі 31839,49 грн, за кредитним договором № 13155-08/2024 від 11.08.2024 в розмірі 13175, 00 грн. В іншій частині стягнення заборгованості за штрафами відмовлено. Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір в розмірі 2357,58 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Соломонюк С.А. подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду Скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності встановлених судом обставин та неправильного застосування норм матеріального права .Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору та перерахування грошових коштів відповідачу. Відповідно до вимог цивільного законодавства, обов`язок доведення факту надання кредиту та розміру заборгованості покладається саме на позивача. Водночас надані ним документи (інформаційні листи, внутрішні розрахунки) не є первинними бухгалтерськими документами та не підтверджують факту здійснення господарської операції. Верховний Суд послідовно виходить з того, що наявність заборгованості за кредитним договором має підтверджуватися виключно належними первинними документами, чого у даній справі не дотримано.

Суд першої інстанції не перевірив належним чином процедуру укладення електронного договору, зокрема спосіб ідентифікації відповідача, передачу та використання одноразового ідентифікатора, а також не встановив, які саме документи подавалися відповідачем і яким чином здійснювалася їх перевірка. В матеріалах справи відсутні докази проходження відповідачем належної верифікації (зокрема через BankID або інші засоби), що ставить під сумнів сам факт укладення договору саме цією особою .

Крім того, позивач не довів, яка саме редакція "Правил" діяла на момент укладення договору, не надано доказів ознайомлення відповідача саме з цією редакцією та її акцепту. Посилання на публічну оферту без ідентифікації її змісту та без підтвердження прийняття не може вважатися належним погодженням істотних умов договору. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності доведення факту приєднання до конкретної редакції умов договору.

Також судом не враховано, що умови договору суперечать імперативним вимогам Закону України "Про споживче кредитування". Зокрема, встановлена позивачем денна процентна ставка перевищує граничний розмір (1%), передбачений законом, що свідчить про незаконність нарахування процентів та неможливість їх стягнення у заявленому розмірі .

Окрім цього, розмір нарахованих процентів є явно неспівмірним та призводить до істотного дисбалансу прав і обов`язків сторін. Фактично такі проценти мають не компенсаційний, а штрафний характер, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також положенням законодавства про захист прав споживачів. Суд першої інстанції ці обставини не врахував та належної оцінки їм не надав.

Крім того, суд порушив принципи змагальності та розподілу доказового тягаря. Фактично позовні вимоги були задоволені за відсутності належної доказової бази, тоді як обов`язок доведення обставин покладається саме на позивача. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, однак суд першої інстанції фактично поклав в основу рішення саме припущення про наявність заборгованості .

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

26 березня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, кредитний договір укладено сторонами в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства шляхом акцепту оферти із використанням одноразового ідентифікатора, який відповідно до домовленості сторін є аналогом власноручного підпису. Вчинення відповідачем послідовних дій (реєстрація в системі, заповнення заявки, підтвердження умов договору, введення одноразового коду) свідчить про його належне волевиявлення на укладення договору та погодження всіх істотних умов, що відповідає вимогам законодавства про електронну комерцію. Договір є чинним, не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція його правомірності. За відсутності її спростування всі права та обов`язки сторін підлягають виконанню, а доводи відповідача фактично спрямовані на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань.

Факт надання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, зокрема укладеними договорами, довідками про перерахування коштів, розрахунком заборгованості та іншими письмовими доказами. Кошти були перераховані на банківську картку, реквізити якої зазначені самим відповідачем при оформленні заявки. Ідентифікація отримувача коштів здійснювалась банком-емітентом відповідно до вимог законодавства у сфері платіжних послуг, що унеможливлює зарахування коштів неналежній особі.

Посилання відповідача на відсутність первинних банківських документів є безпідставними, оскільки позивач не є первісним кредитором і об`єктивно не володіє такими документами, які зберігаються у банківській установі та становлять банківську таємницю. Водночас саме відповідач як власник рахунку має можливість отримати банківські виписки та надати їх суду для спростування факту отримання коштів, однак таких доказів не надано.

Докази, подані позивачем, у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту отримання кредиту та наявності заборгованості. Відповідачка не подала жодних доказів належного виконання зобов`язань або обґрунтованого контррозрахунку, що свідчить про недоведеність його заперечень .

Умови кредитного договору відповідають вимогам чинного законодавства, були доведені до відома відповідача до моменту його укладення та ним прийняті. Порушень законодавства про захист прав споживачів не встановлено, оскільки відповідач мав можливість ознайомитися з усіма умовами кредитування та добровільно погодився з ними, реалізувавши принцип свободи договору. Нарахування процентів здійснено відповідно до умов договору, погоджених сторонами. Сам по собі розмір процентів або незгода з розрахунком не є підставою для відмови у позові, а за відсутності належного контррозрахунку з боку відповідача заявлена сума заборгованості вважається доведеною. Отже, позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення кредитного договору, надання грошових коштів відповідачу та наявність заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо договору № 7953083 про надання споживчого кредиту від 03.06.2024.

03.06.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (далі - ТОВ "Авентус Україна") та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 7953083 за умовами якого, сума кредиту становить 10100,00 грн (п.1.3), кредит надається на 360 днів (п.1.4), стандратна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1) (а.с.6-14).

Згідно з п.9.6 договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІКС товариства зазначений в цьому договорі.

Зазначений договір про споживчий кредит №7953083 від 03.06.2024 та додаток до нього підписаний ОСОБА_1 електронним ідентифікатором С5323.

Додатковою угодою від 17.06.2024 до договору № 7953083 про надання споживчого кредиту від 03.06.2024 ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 домовились збільшити суму кредиту на 2000,00 грн, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до договору: 1.1 Викласти п.1.3 договору в новій редакції: "1.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 12100,00 грн (а.с.19-20).

Додаткову угоду до договору № 7953083 також підписано відповідачем електронним ідентифікатором - А6116

Відповідно до довідки № 20250331-6.1 від 31.03.2025 товариства з обмеженою відповідальністю "Пейтек" (далі - ТОВ "Пейтек") вбачається, що платник ТОВ "Авентус Україна" перерахувало кошти 03.06.2024 на суму 10100,00 грн та 17.06.2024 в сумі 2000 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с.22-23).

28 березня 2025 року між ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "Авентус Україна" укладено договір факторингу №28032025, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню й порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.24-26).

Згідно з витягом з реєстру боржників №2 до договору факторингу №28032025 від 28.03.2025 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до у сумі 37889,49 грн, з яких: 11371,25 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 20468,24 грн - сума заборгованості за відсотками, 6050,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.27-29).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 7953083 ОСОБА_1 за період 03.06.2024 по 27.03.2025 (298 днів) має заборгованість в розмірі 37889,49 грн, з яких: 11371,25 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20468,24 грн - сума заборгованості за відсотками, 6050,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.30-33).

Щодо договору № 13155-08/2024 про надання фінансового кредиту від 11.08.2024.

11 серпня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" (далі - ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП") та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 13155-08/2024 за умовами якого, сума кредиту становить 5000,00 грн (п.1.1.), кредит надається на 120 днів (п.1.2.), денна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.4.1.) (а.с.39-41)

Згідно з п.7.1. договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку визначеного в п.1.2. цього договору.

Зазначений договір про споживчий кредит №13155-08/2024 та додаток до нього підписаний ОСОБА_1 електронним ідентифікатором W0951.

Відповідно до довідки № 3426_250627151759 від 27.06.2025 ТОВ "Універсальні платіжні рішення", вбачається, що відбулось перерахуваня коштів 11.08.2024 в сумі 5000,00 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с.45).

27 листопада 2024 року між ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" укладено договір факторингу №27112024/2, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню й порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.46-47).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 27112024/2 від 27.11.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до у сумі 19925,00 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8175,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 6750,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені при розгляді справи фактичні обставини, вказують на те, що відповідачка, як позичальник, отримала кредитні кошти за укладеним договором № 7953083 від 03.06.2024 та за договором № 13155-08/2024 від 11.08.2024, не повернула їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, а отже має заборгованість. Права вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1-2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У даній справі встановлено, що на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С5323, для підписання договору про споживчий кредит №7953083 від 03.06.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

ОСОБА_1 підписала споживчий кредит №7953083 від 03.06.2024. Строк кредитування був погоджений сторонами та становив 360 днів. За умовами договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить за стандартною процентною ставкою 1,50 % (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору за виключенням строку користування кредитом за зниженою ставкою). Знижена процентна ставка становить 1,275% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5323 - 03.06.2024.

Додатковою угодою від 17.06.2024 до договору № 7953083 про надання споживчого кредиту від 03.06.2024 ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 домовились збільшити суму кредиту на 2000,00 грн, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до договору: 1.1 Викласти п.1.3 договору в новій редакції: "1.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 12100,00 грн (а.с.19-20).

Додаткову угоду до договору № 7953083 також підписано відповідачем електронним ідентифікатором - НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 підписала договір про надання фінансового кредиту № 13155-08/2024 від 11.08.2024. Строк кредитування був погоджений сторонами та становив 120 днів. За умовами договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить за стандартною процентною ставкою 1,50 % Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0951 - 11.08.2024.

Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19).

ОСОБА_1 погодилася на укладення договорів, саме на таких умовах, про що свідчать її заявки та підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами.

Договори в судовому порядку відповідачкою не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, тобто, відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочину.

Через партнера ТОВ "Пейтек" платник ТОВ "Авентус Україна" відповідачці перерахувало кошти 03.06.2024 на суму 10100,00 грн та 17.06.2024 в сумі 2000 грн на картку № НОМЕР_1 .

Через партнера ТОВ "Універсальні платіжні рішення", вбачається, що платник ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" відповідачці перерахувало кошти 11.08.2024 на суму 5000,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

Вказані документи щодо перерахування коштів містять відомості про здійснення платіжних операцій, зокрема дату, суму, реквізити платіжного інструменту та призначення платежу, у зв`язку з чим є належними та допустимими доказами факту перерахування грошових коштів.

Вказані обставини відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Законом України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання.

Однак, відповідачка своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Крім того, відповідачка не заперечувала, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_3 та інші, належать їй, або що на час укладення спірних договорів вона втратила вказані засоби зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Колегія суддів погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 11371,25 грн та 5000,00 грн за вказаними кредитними договорами, однак не може погодитися з розміром нарахованих процентів за користування кредитними коштами, виходячи з наступного.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24 грудня 2024 року.

Вказаним Законом було внесено зміни до Закону України №1734-VIII.

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас, п.17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1734-VIII визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України №3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

А тому відповідно до положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону № 1734-VIII максимальний розмір денної процентної ставки із 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року не може перевищувати - 1,5%, а з 21 серпня 2024 року та надалі - 1%.

Як видно з розрахунку заборгованості за договором № 7953083 про надання споживчого кредиту від 03.06.2024, проценти за користування кредитом з 30.11.2024 не нараховувалися.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відсоткова ставка, встановлена вказаними договорами, не відповідає умовам чинного законодавства.

Із проведеного судом розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом:

- за договором № 7953083 про надання споживчого кредиту від 03.06.2024 та Додатковою угодою від 17.06.2024 становить 15604,16 грн (24992,47 грн - 9388,31 грн), а саме:

з 03.06.2024 по 16.06.2024 - 10100,00 х 1,5% х 14 днів = 2121,00 грн;

з 17.06.2024 по 03.07.2024 - 12100,00 х 1,5% х 17 днів =3085,50 грн;

з 04.07.2024 по 20.08.2024 - 11371,25 х 1,5% х 48 днів =8187,30 грн;

з 21.08.2024 по 30.11.2024 - 11371,25 х 1% х 102 дні =11598,67 грн.

- за договором № 13155-08/2024 про надання фінансового кредиту від 11.08.2024 становить 5700,00 грн, а саме:

з 11.08.2024 по 20.08.2024 - 5000,00 х 1,5% х 10 днів =750,00 грн;

з 21.08.2024 по 27.11.2024 - 5000,00 х 1% х 99 дні =4950,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за договором № 7953083 про надання споживчого кредиту від 03.06.2024 в розмірі 31839,49 грн підлягає зміні зі зменшенням суми стягнутої заборгованості із 31839,49 грн до 26975,41 грн, з яких: 11371,25 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15604,16 грн - сума заборгованості за відсотками; в частині стягнення заборгованості за договором № 13155-08/2024 про надання фінансового кредиту від 11.08.2024 в розмірі 13175,00 грн підлягає зміні із зменшенням суми стягнутої заборгованості із 13175,00 грн до 10700,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5700,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Інші доводи скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

У відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).

За звернення до суду із позовом ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" сплатило 3028,00 грн судового збору.

Позов ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" задоволено на 46,66% (26975,41 грн : 57814,49 грн х 100%), відтак, із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1412,86 грн (3028,00 грн х 46,66%).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соломонюка Святослава Анатолійовича задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року змінити.

Викласти абзаци 2, 4 резолютивної частини рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року в наступній редакції:

"Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості:

- за кредитним договором № 7953083 про надання споживчого кредиту від 03.06.2024 в розмірі 26975,41 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 41 копійка), з яких: 11371,25 грн (одинадцять тисяч триста сімдесят одна гривня 25 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15604,16 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот чотири гривні 16 копійок) - сума заборгованості за відсотками;

- за кредитним договором № 13155-08/2024 про надання фінансового кредиту від 11.08.2024 в розмірі 10700,00 грн (десять тисяч сімсот гривень 00 копійок), з яких: 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5700,00 грн (п`ять тисяч сімсот гривень 00 копійок) - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір в розмірі 1412,86 грн (одна тисяча чотириста дванадцять гривень 86 копійок).".

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий: В.А. Панкеєва

Судді: Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич