Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №279/7310/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №279/7310/25 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.

Категорія 39 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Панкеєвої В.А.,

суддів: Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 279/7310/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Невмержицької О.А. у м. Коростені,

встановив:

У листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - ТОВ "Споживчий центр") звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №08.02.2025-100000001 від 08.02.2025.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 08.02.2025 укладено кредитний договір (оферту) №08.02.2025-100000001 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 20000,00 грн, з строком користування на 168 днів, тобто до 25.07.2025, зі сплатою 1 % за один день користування кредитом.

Кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 56800,00 грн, з яких: 20000,00 грн сума заборгованості за основним боргом, 23800,00 грн сума заборгованості за відсотками, 3000,00 грн комісії та 10000,00 грн неустойки, чим порушуються права та інтереси позивача. Згідно виписки (довідка субконто) відповідачем не здійснено жодної оплати.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 26 січня 2026 року позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" 53800,00 грн заборгованості за кредитним договором №08.02.2025-100000001 від 08.02.2025, станом на 25.07.2025, та 2277,05 грн судових витрат. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права просить рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2026 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення неустойки, відсотків та судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що стягнення неустойки (штрафу) в розмірі 10000,00 грн є прямим порушенням норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції не застосував норму закону, яка підлягала обов`язковому застосуванню. Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, введеного Законом України № 2120-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (в редакції, що діє в умовах воєнного стану), у разі прострочення платежів за кредитом у банку чи іншій фінансовій установі в період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його скасування позичальник звільняється від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню). Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості за відсотками, а суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в цій частині на підставі припущень, що суперечить ст.ст.76-81 ЦПК України. Наданий позивачем "розрахунок заборгованості", складений з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у довільній формі є лише арифметичним викладом його суб`єктивної позиції щодо розміру боргу, а не первинним бухгалтерським документом, що підтверджує реальне здійснення господарських операцій. Такий документ не може бути визнаний належним і достатнім доказом наявності заборгованості за відсотками та її розміру.

Позивач як кредитор і як сторона, яка заявляє вимоги про стягнення грошових коштів, зобов`язаний довести як факт існування заборгованості, так і її розмір належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції неправомірно переклав цей тягар на відповідача, що є порушенням принципу змагальності сторін. Крім того, наголошує, що суд першої інстанції не врахував його індивідуальні особливості як споживача при оцінці справедливості та балансу умов кредитного договору.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2026 року у відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав учасникам строк для подання відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

27 березня 2026 року представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, тоді як відповідно до усталеної практики Верховного Суду саме на сторону, яка заперечує проти розрахунку, покладається обов`язок подати альтернативний розрахунок або інші докази його недостовірності. Ненадання таких доказів свідчить про безпідставність відповідних доводів.

Наголошує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, оскільки позивач є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з надання кредитів без відкриття рахунків, а тому не формує банківські виписки у розумінні законодавства про банківську діяльність. У зв`язку з цим відсутність банківської виписки не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Також зазначає, що відповідач не заперечував факту отримання кредитних коштів та користування ними, а отже сам факт існування зобов`язання є встановленим і не спростований належними доказами.

Щодо доводів апелянта про незаконність нарахування процентів, позивач вказує, що проценти є платою за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування, а не заходом цивільно-правової відповідальності. Відтак на них не поширюються обмеження, передбачені для неустойки, зокрема положення частини третьої статті 21 Закону України "Про споживче кредитування".

Крім того, зазначає, що розмір процентної ставки визначений у договорі відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі Закону України "Про споживче кредитування", з урахуванням змін, внесених Законом № 3498-IX, який встановлює граничні розміри денної процентної ставки. Оскільки кредитний договір укладено після набрання чинності зазначеними змінами, застосована ставка є законною.

Позивач також заперечує проти доводів апелянта щодо обмеження загального розміру процентів, вказуючи, що законодавством не передбачено обмеження розміру процентів співвідношенням до тіла кредиту, а норми, на які посилається відповідач, стосуються виключно неустойки як заходу відповідальності. Щодо стягнення неустойки позивач зазначає, що кредитний договір укладено у 2025 році, тобто після внесення змін до законодавства, які дозволяють нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, у зв`язку з чим вимоги про її стягнення є правомірними.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.02.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем ОСОБА_1 , який зареєструвався в Інформаційній системі на вебсайті позивача, було укладено кредитний договір №08.02.2025-100000001 (кредитної лінії), шляхом підписання електронних документів представником ТОВ "Споживчий центр" з використанням - КЕП та позичальником - за допомогою одноразового ідентифікатора (пароля Е397) наступних документів: Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) розміщеної на вебсайті ТОВ "Споживчий центр" у загальному доступі, а також, яка була направлена в особистий кабінет позичальника в Інформаційній системі кредитодавця разом із заявкою сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с.16-22).

До укладення кредитного договору споживачу було надано інформацію щодо умов кредитування у виді Паспорту споживчого кредиту на заявлену суму кредиту 20000,00 грн, який також підписний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е 397 (а.с.22 зв.-24).

Порядок укладання кредитного договору та загальні умови кредитування викладені у Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) від (оферти) 08.02.2025.

Відповідно до п.2.1. Договору (оферти) електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з п.10.1. Договору (оферти) зазначений договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі від позичальника відповіді про прийняття пропозиції, підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону, вказаний позичальником при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Відповідно до 4.1. Договору (оферти), надання кредиту на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5358-38XX-XXXX-9513.

Пунктами 3.1., 3.3. Договору (оферти) передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Дата видачі кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом, а також Графік платежів, - встановлюються в Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Згідно з п.7.6. Договору (оферти) у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Основні (істотні) умови кредитування викладені в Заявці кредитного договору №08.02.2025-100000001, яка є невід`ємною частиною пропозиції (оферти), яку позичальник також підписав електронним підписом-одноразовим ідентифікатором (Е397) який був надісланий йому кредитодавцем на номер телефону: НОМЕР_1 .

Згідно умов Кредитного договору (кредитної лінії) №08.02.2025-100000001 від 08.02.2025, що викладені в Заявці та у відповіді позичальника про прийняття пропозиції, кредитодавець ТОВ "Споживчий центр" надав позичальнику ОСОБА_1 кредит на суму 20000,00 грн (п.2) строком на 168 днів (п.3). Дата повернення кредиту - 25.07.2025 (п.4).

Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - "чергові періоди"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.6-7).

Також договором встановлено комісію, пов`язану з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія") - 1000,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (п.9).

У пункті 14 заявки кредитного договору наведено Графік платежів, згідно якого позичальник зобов`язаний протягом строку кредитування, у дату вказану в графіку погашати кредит рівними частинами, а також сплачувати проценти та комісію (усього 12 платежів).

Згідно з п.16 договору орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача складатиме суму 50600,00 грн, з яких 30600,00 грн - загальні витрати за споживчим кредитом.

Пунктом 17 Заявки кредитного договору передбачена неустойка в розмірі 300,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання позичальником кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування.

У відомостях про позичальника ОСОБА_1 , які вказані в Заявці кредитного договору (кредитної лінії) №08.02.2025-100000001 зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання кредитних коштів позичальнику за даним договором.

У відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) №08.02.2025-100000001 позичальник стверджує, що підписує та укладає кредитний договір на вищевикладених умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення: Е397), яке було відправлене йому (позичальнику) на фінансовий номер 0685306006.

Згідно довідки № 1-2011 від 20.11.2025 товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні платіжні рішення", на підставі договору про переказ грошових коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, укладеного з ТОВ "Споживчий центр", 08.02.2025 о 00:08:03 було успішно здійснено переказ коштів на суму 20000,00 грн за номером картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 647010718, призначення платежу: видача за договором кредиту №08.02.2025-100000001 (а.с.32).

Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №08.02.2025-100000001 від 08.02.2025 відносно позичальника ОСОБА_1 свідчить, що за період з 08.02.2025 по 25.07.2025 загальна сума заборгованості відповідача складає 56800,00 грн, яка складається з: 20000,00 грн основний борг; 23800,00 грн проценти; 3000,00 грн комісія за обслуговування; 10000,00 грн неустойка (а.с.33).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору належним чином не виконує, істотно їх порушує, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Однак повністю з такими висновками суду погодитись неможливо виходячи з наступного.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1-2 ст 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №08.02.2025-100000001 від 08.02.2025, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Прийнявши умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, у порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту в розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована.

Відповідно до пунктів 11.3. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий у користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні умов даного договору, вчиненні будь-яких операцій за ним (а.с.18 зв.).

Матеріали справи свідчать про те, що заявки, які є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), були підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором (Е397), надісланим смс-повідомленням на належний відповідачу фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19).

За пунктом 6.1. вказаного кредитного договору позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни:

а) повернення кредиту, сплата процентів, комісій - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти;

б) неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Графік платежів: сума кредиту у розмірі: 20000,00 грн та проценти у розмірі: 26600,00 грн сплачуються до 25.07.2025.

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 08.02.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №08.02.2025-100000001 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідач у передбачений договором 168-денний строк, тобто до 25.07.2025 заборгованість повернув частково, в розмірі 3800,00 грн 21.02.2025.

Встановлено, що позивач, окрім тіла кредиту (який не оспорюється) також просить стягнути заборгованість по процентам - 23800,00 грн та неустойку - 10000,00 грн.

Судом першої інстанції стягнуто суму боргу за тілом кредиту, заборгованість по процентам та неустойку.

Колегія суддів погоджується не може погодитися з розміром нарахованих процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 08.02.2025-100000001 від 08.02.2025 в розмірі 23800,00 грн, виходячи з наступного.

Як видно з графіку платежів, розмір процентів за період строку користування кредитними коштами становить 26600,00 грн.

Позивачем зазначено, що відповідач 21.02.2025 частково повернув заборгованість, в розмірі 3800,00 грн.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.

Законом України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання.

Однак, відповідач своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Відтак, з урахуванням умов кредитного договору, заборгованість процентів за період строку користування кредитними коштами становить 22800,00 грн (26600,00 грн - 3800,00 грн).

У зв`язку з цим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 23800,00 грн не відповідає вимогам закону.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 22800,00 грн.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ "Споживчий центр" також просило стягнути з ОСОБА_1 10000,00 грн неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки, відтак позивачу слід відмовити у стягненні неустойки в розмірі 10000,00 грн за кредитним договором №08.02.2025-100000001 від 08.02.2025.

Крім того, судом першої інстанції помилкового стягнуто з відповідача на користь ТОВ "Споживчий центр" судовий збір за подану позовну заяву, з огляду на наступне.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 26.05.2020 (а.с.75).

Згідно пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" 08 липня 2011 року № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, суд першої інстанції помилково стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" судовий збір за подання позовної заяви.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 стаття 141 ЦПК України).

За звернення до суду із позовом, позивач сплатив 2422,40 грн судового збору, тому ТОВ "Споживчий центр" необхідно компенсувати судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позов ТОВ "Споживчий центр" задоволено на 79,5% (42800,00 грн: 53800,00 грн х 100%), відтак необхідно компенсувати ТОВ "Споживчий центр" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1925,80 грн (2422,40 грн х 79,5%).

Інші доводи скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, мають за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

У відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за договором за договором №08.02.2025-100000001 від 08.02.2025 у розмірі 42800,00 грн (сорок дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок), з яких: 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) сума заборгованості за основним боргом, 22800,00 грн (двадцять дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок) сума заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1925,80 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять гривень 80 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий: В.А. Панкеєва

Судді: Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич