Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №205/356/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1155/26 Справа № 205/356/26 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі — КУпАП ),

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1

захисника Ковалевського М. С.

потерпілого ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, судом накладено адміністративне стягнення в межах санкції статті встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, передбачене за ст. 122-4 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) та судовий збір у сумі 665,60 гривень.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 14 грудня 2025 року о 19 годині 06 хвилин у м. Дніпрі по вул. Андрійченко, е/о №14, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, щоб безпечно контролювати рух транспортного засобу, внаслідок чого не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_1 порушив п. 12.1. Правил дорожнього руху.

Крім того, 14 грудня 2025 року о 19 годині 06 хвилин у м. Дніпрі по вул. Андрійченко, е/о №14, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, щоб безпечно контролювати рух транспортного засобу, внаслідок чого не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після чого, ОСОБА_1 залишив місце пригоди до якої був причетний, був встановлений розшуковими заходами поліцією, чим порушив п. 2.10. «а» Правил дорожнього руху.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

За змістом апеляційних вимог ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, та постановити нову, якою закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своєї позиції вважає, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував фактичні обставини справи, врахував виключно пояснення водія другого учасника ДТП ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , який є його товаришем.

Стверджує, що за кермом автомобіля перебував його батько ОСОБА_4 , що підтверджується висновком експерта від 16.02.2026 №10.14/003-Д, відповідно до якого згідно спричинених пошкоджень унеможливлено нормальну експлуатацію передніх дверей зліва, оскільки вони відкриваються лише на 10-15 % від фактичного відкриття.

Також зазначає, що після прибуття працівників поліції його батько ОСОБА_4 повідомив останніх, що водієм автомобіля «Hyundai i40» був саме він. Після зіткнення та відмови водія «Тoyota Camri» ОСОБА_5 від складення Європротоколу, у зв?язку з тим, що вказана пригода відбулася в місці, далекому від проживання людей, в неділю пізно увечері, та наближалась комендантська година, ОСОБА_1 після приїзду на місце пригоди матері займався питаннями евакуації належного йому пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля до офіційного ремонтного сервісу Hyundai за адресою: м. Дніпро, вул. Івана Езау, 16, у зв?язку з чим пересів до приїзду працівників поліції на автомобіль матері та виїхав у вказаному напрямку, де домовився з представниками сервісного центру про таку евакуацію з місця ДТП та передачу його на зберігання та ремонт. На місці ж дорожньо-транспортної пригоди залишався його батько, ОСОБА_4 , який в момент зіткнення був за кермом автомобіля «Hyundai i40». Вищевказане підтверджується доданими працівниками поліції до протоколів про адміністративне правопорушення додатками маршруту пересування автомобіля «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_3 , на якому він рухався в напрямку сервісного центру, а також Актом прийому-передачі №АЛ00295309 про прийом на зберігання та ремонт його пошкодженого автомобіля за вказаною адресою 15.12.2025 о 00 годині 08 хвилин.

Також зазначає, що вказану обставину підтверджує висновок експерта від 16.02.2026, де на арк. 16 зазначено, що пошкодження автомобіля «Hyundai» оглянуті експертом 06.01.2026 року з 12:00 по 12:30 годину на території станції технічного обслуговування, яка розташована за адресою вул. Івана Езау, 16, м. Дніпро.

Вказує, що свідками ДТП також були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та відеозаписом, який зроблено ОСОБА_4 та долучено до матеріалів справи, підтверджено, що саме ОСОБА_4 перебував за кермом.

Вважає схему ДТП вважає недопустимим та неналежним доказом у цій справі оскільки для огляду та підписання на вимогу ОСОБА_4 інспектор поліції вказану схему не надав.

На його думку пояснення свідка ОСОБА_8 є неправдивими, суд першої інстанції безпідставно визнав неналежним доказом висновок експерта від 16.02.2026 №10.1-10.4/003-Д, оскільки експерт не повідомлений про кримінальну відповідальність, вказані обставини призвели до ухвалення незаконного рішення. Крім того з вказаного висновку вбачається, що саме дії водія ОСОБА_2 стали причиною ДТП та порушення ним п. 12.1 ПДР.

Позиції учасників апеляційного процесу.

В судовому засіданні захисник Ковалевський М. С. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, постанову суду скасувати і закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 надав суду пояснення, тотожні викладеним за змістом апеляційної скарги, вказав, що він не керував транспортним засобом «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим не є суб`єктом вказаних адміністративних правопорушень.

Захисник Ковалевський М. С. додатково скерував до апеляційного суду клопотання про долучення електронних доказів, про дослідження висновку експерта за результатами проведення комплексного експертного дослідження з обставин і механізму ДТП та транспортної трасології від 16 лютого 2026 року №10.1-10.4/003-Д та про допит свідка ОСОБА_6 , які задоволені апеляційним судом.

Разом з цим, у задоволенні клопотання захисника про допит свідка ОСОБА_4 та допит судового експерта Драгана В. М. апеляційним судом відмовлено, оскільки свідок ОСОБА_4 допитаний під час розгляду справи судом першої інстанції, а в матеріалах провадження міститься письмовий висновок експерта. Необхідність у повторному допиті зазначених осіб відсутня, а наведені стороною доводи не свідчать про неповноту чи недослідженість доказів.

Потерпілий ОСОБА_2 заперечував доводи апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.

Вказав, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 під час вчинення ДТП, вважає, що саме у діях даного водія є вина, про що, серед іншого, свідчить механізм пошкодження транспортних засобів.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є не обґрунтованими, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що викладене в постанові суду твердження про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Так, відповідальність за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та за залишення водіями транспортних засобів місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, відповідно.

Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_9 порушень вищезазначених положень закону, підтверджується дослідженими судом першої інстанції матеріалами справи.

Так, вина ОСОБА_9 підтверджується обставинами, що викладені в протоколах про адміністративні правопорушенні від 27 грудня 2025 року серій ЕПР 1 № 552485 за ст. 124 КУпАП та серії ЕПР 1 №552493 за ст. 122-4 КУпАП, складеними уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. 254 - 256 КУпАП, схемі до місця ДТП та фот-таблицями до неї, рапорті поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №1 УПП в Дніпропетровській області від 14.12.2025, рапорті інспектора УПП в Дніпропетровській області від 14.12.2025 про отримання заяви та реєстрацію події ДТП в журналі ЄО за №25386 від 14.12.2025, в якому викладено обставини ДТП за заявою потерпілого ОСОБА_2 , письмових поясненнями ОСОБА_2 від 14.12.2025, відомостях про транспортний засіб «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 , письмових поясненнях ОСОБА_4 від 22.12.2025.

Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо тієї обставини, що він не керував 14 грудня 2025 року транспортним засобом «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 , апеляційний суд вважає їх неприйнятними, а висновки суду в цій частині законними та обґрунтованими виходячи з наступного.

В судовому засіданні апеляційним судом допитано в якості свідка ОСОБА_10 , яка є дружиною ОСОБА_1 , яка показала суду, що вона ввечері зі своїм чоловіком, свекром та дружиною її батька, рухалися на одному транспортному засобі «Hyundai», за кермом був ОСОБА_1 , під час руху вона спала, тому самого моменту зіткнення не бачила, прокинулася після того, як сталася аварія. Назву вулиці, точну дату та час події не пам`ятає. Після ДТП автомобіль був притиснутий до узбіччя, під ним знаходилися уламки скла. На місці події працівникам поліції надано усні пояснення, що за кермом перебував саме ОСОБА_4 , наголошувала на упередженому ставленні працівників поліції. Зазначила, що телефонувала до служби 102 для повідомлення про подію ДТП, під час повторної розмови повідомила, що водієм є ОСОБА_4 . При цьому працівники УПП вже перебували на місці ДТП.

Потерпілий ОСОБА_2 показав суду, що 14.12.2025 приблизно о 19-00 годині вечора рухався на своєму автомобілі «Тoyota Camri», д.н.з. НОМЕР_2 , разом з колегою по роботі ОСОБА_8 , в цей час автомобіль «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався у зустрічному напрямку, здійснив зіткнення з його автомобілем. Після чого ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, до нього підійшов ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, після вчинення ДТП, окрім ОСОБА_1 , на місці події не було інших осіб. ОСОБА_1 запропонував скласти Європротокол, назвав свої анкетні дані (ПІБ та дату народження), на що ОСОБА_2 спочатку погодився, проте пізніше був вимушений відмовитися, оскільки не мав роздрукованого страхового полісу ОСЦПВ. Після чого приїхали два автомобіля, в одному з яких були, серед інших, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Вказує, що ОСОБА_4 надав ключі ОСОБА_1 від іншого транспортного засобу, на якому останній залишив місце дорожньо-транспортної пригоди до приїзду працівників патрульної поліції.

Щодо самої події ДТП ОСОБА_2 заперечував доводи апеляційної скарги, що транспортний засіб «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований на узбіччі дороги, про що свідчить механізм спричинених пошкоджень на його автомобілі починаючи з лівої задньої двері і до кінця автомобіля (бампера) і заднього лівого колеса, від чого його транспортний засіб розвернуло, та пошкодження на автомобілі «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме передня ліва частина, також наголосив, що на дорозі є сліди руху колес «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , які ним зафіксовані на відеозаписі. Заперечував доводи захисника, що його занесло з повороту, оскільки від місця ДТП до повороту приблизно 100 метрів, він рухався без перевищення швидкісного режиму, оскільки дорога була слизькою. З приводу скла та уламків на узбіччі пояснив суду, що після ДТП проїхала по дорозі снігоочисна техніка, яка ці уламки відкинула на узбіччя.

ОСОБА_11 надав пояснення, що свідка ОСОБА_12 на місці події не було, вона приїхала разом з ОСОБА_4 , як і інші особи, про які зазначає сторона захисту.

В судовому засіданні задоволено клопотання потерпілого та допитано в якості свідка ОСОБА_8 , оскільки прослухати його покази, надані суду першої інстанції не видалося за можливо у зв`язку перериванням технічного запису судового засідання. Крім того, показання ОСОБА_8 заперечує сторона захисту та на них посилається потерпілий.

Так, свідок ОСОБА_8 показав суду, що рухався на передньому пасажирському сидіння в одному автомобілі разом з ОСОБА_2 у вказані у протоколі дату, час та місце. Вказані обставини не заперечуються й стороною захисту. Зазначив, що сам момент зіткнення та точне місце не бачив, оскільки дивився в цей час у телефон, а потім його засліпило світло фар. Після моменту ДТП до них з ОСОБА_2 підійшов ОСОБА_1 назвав своє ім`я та запропонував скласти Європротокол. Стверджує, ОСОБА_1 був водієм «Hyundai», він вийшов зі сторони водія та з ним в автомобілі інших осіб не було. Зазначив, що після зіткнення автомобіль «Тoyota Camri» розвернуло і відкинуло на узбіччя, з огляду на наявні пошкодження (починаючи з задньої лівої двері і до кінця машини) вважає, що в`їхав саме автомобіль «Hyundai», передня ліва сторона якого пошкоджена. На запитання захисника показав, що уламки скла були по всій дорозі, удар стався не на повороті, бо до нього приблизно метрів 70, саме точне місце зіткнення не бачив.

Так, за клопотаннями сторони захисту у судовому засіданні апеляційним судом досліджено відеозаписи з місця події, а саме записи з бодікамер поліцейських, відеозаписи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 безпосередньо з місця події 14.12.2025, дослідження яких не заперечувалося учасниками провадження.

З наданих відеозаписів бодікамер поліцейських вбачається, що після прибуття ними на місце ДТП ОСОБА_2 надає пояснення інспекторам поліції, що сталася аварія з іншим учасником - ОСОБА_1 (далі вказав, що з ОСОБА_13 ), назвав його точну дату народження — ІНФОРМАЦІЯ_2 , та те, що він був одягнутий у сірій кофті, та пояснив, що останній з самого початку пропонував йому скласти Європроткол, тому йому відомі його анкетні дані, проте через відсутність роздрукованого полісу страхування не вдалося за можливе це зробити, тому він викликав наряд поліції. Зазначив, що пізніше приїхали інші особи, які під час того як сталася аварія на місці події та в автомобілі з ОСОБА_1 не перебували, а ОСОБА_1 пересів в інший транспонований засіб та поїхав з місця події.

Далі на відеозаписі ОСОБА_4 вказав, що він є водієм автомобіля «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 , пояснення надавати відмовився. Також на відеозаписі з бодікамер відображено розташування транспортних засобів.

Так, суд першої інстанції правильно зазначив, що доводи ОСОБА_1 та його захисника в частині того, що він не є водієм транспортного засобу «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 , спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 , які були безпосередньо допитані в судовому засіданні, надали суду чіткі та послідовні покази, які, до того ж, узгоджуються з іншими матеріалами справи та показами, наданими у суді першої інстанції, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 та після зіткнення транспортних засобів виявив намір скласти Європротокол, надав свої анкетні дані, які ОСОБА_2 точно показав працівникам поліції, та після чого ОСОБА_1 залишив місце ДТП.

На відеозаписі, який наявний у матеріалах справи, наданий потерпілим ОСОБА_2 також видно як ОСОБА_1 після події ДТП сідає за кермо іншого транспортного засобу «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_3 та їде з місця події. Вказані обставини не заперечуються й самим ОСОБА_1 , який пояснив, що поїхав до сервісного центру Hyundai.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_4 не був позбавлений можливості надати працівникам поліції, які прибули на місце ДТП письмові пояснення, що саме він керував транспортним засобом та щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, руху транспортних засобів, однак він цього не зробив, а надав їх в часі пізніше, лише 22 грудня 2025 року, що ставить під обґрунтований сумнів достовірності вказаних пояснень.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо показів свідка ОСОБА_4 , які у сукупності з іншими доказами, враховуючи його зацікавленість у спростуванні обставин викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, складені щодо його сина – ОСОБА_1 , можуть бути надані з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Щодо пояснень свідка ОСОБА_12 апеляційний суд оцінює їх критично, оскільки вона перебуває у близьких сімейних відносинах з ОСОБА_1 , який є її чоловіком, та притягається до адміністративної відповідальності, що може свідчити про її заінтересованість у результатах розгляду справи. При цьому, зазначені пояснення не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами. Також показання ОСОБА_12 щодо необхідності телефонувати до служби 102 та повідомляти про дорожньо-транспортну пригоду, коли вже на місці події перебувають працівники управління патрульної поліції та повторно повідомляти, що водієм є саме ОСОБА_4 , викликають обґрунтовані сумніви.

Разом з цим, наданими відеозаписами спростовуються й показання свідка ОСОБА_12 щодо упередженого ставлення працівників поліції, в діях яких зазначені обставини не підтверджуються.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 працівниками поліції не надано для ознайомлення схему місця ДТП під час її складання, оскільки працівники поліції на час складання матеріалів справи не вважали його водієм транспортного засобу та учасником ДТП. Зазначене узгоджується з поясненнями потерпілого та свідка, які вказували на іншу особу як водія, у зв`язку з чим відсутність ознайомлення зі схемою не свідчить, що вона є неналежним доказом.

Апеляційний суд вважає таку позицію ОСОБА_1 формою захисту від адміністративних правопорушень, які ставляться йому в провину, з метою уникнути, передбаченої законом, відповідальності.

Щодо відсутності в діях водія транспортного засобу «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 порушень п. 12. 1 правил дорожнього руху, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

З письмових пояснень водія ОСОБА_2 , наданих 14.12.2026, вказано, що він рухався повільно через погані погодні умови виїхавши вгору пригальмував, направлення руху не змінював, і в цей момент в нього врізався інший автомобіль з номерами НОМЕР_4 , в результаті чого його автомобіль розвернуло і викинуло на узбіччя.

На схемі місця ДТП наявна інформація щодо кількості транспортних засобів, напрямку їх зустрічного руху, позначено місце зіткнення автомобілів «Тoyota Camri» та «Hyundai». На зворотному боці вказаної схеми зафіксовано технічні пошкодження транспортних засобів, а саме: у автомобіля «Тoyota Camri», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкоджено задню ліву частину (бампер задній, колесо заднє ліве), у автомобіля «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкоджено центральну передню частину, передню ліву частину.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення містяться також фото-таблиці, на яких зафіксовано кінцеве розташування транспортних засобів, їх механічні пошкодження.

Так, пошкодження центральної передньої частини автомобіля «Hyundai i40», та його переднього лівого боку, свідчать про те, що відбулося зіткнення з автомобілем «Тoyota Camri», автомобіль «Hyundai i40» почало заносити праворуч в напрямку руху та розвернуло. Зіткнення відбулося в задню ліву частину автомобіля «Тoyota Camri», а саме задній бампер та заднє ліве колесо, від чого вказаний автомобіль в напрямку руху відкинуло на узбіччя праворуч, що у повному обсязі узгоджується з поясненнями ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 .

З дослідженого відеозапису та фототаблиць вбачається сліди протектора шин автомобіля «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 , що спростовує доводи сторони захисту про те, що вказаний автомобіль був припаркований на узбіччі та не рухався, оскільки вказане зіткнення, враховуючи розташування автомобілів, та характер механічних пошкоджень не могло відбутися на узбіччі дороги вказаними частинами автомобілів. Крім того, свідок ОСОБА_8 показав суду, що самого моменту зіткнення не бачив, оскільки його засліпило світло фар, що не узгоджується з доводами сторони захисту в разі якщо автомобіль «Hyundai i40» стояв припаркований на узбіччі та не здійснював рух.

Таким чином, викладені в зазначених доказах обставини вказують на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушень пункту 12.4, які на думку суду апеляційної інстанції, перебувають в причинному зв`язку з виникненням суспільно небезпечних наслідків дорожньої пригоди.

Відтак, у апеляційного суду відсутні будь-які сумніви, що саме ОСОБА_1 14 грудня 2025 року року керував транспортним засобом «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Тoyota Camri», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та залишив місце ДТП, чим порушив вимоги п.п. 2.10(а), 12.1 ПДР України.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_14 в тій частині, що суд першої інстанції неправомірно визнав неналежним доказом висновок експерта за результатами проведення комплексного експертного дослідження з обставин і механізму ДТП та транспортної трасології від 16.02.2026 №10.1-10.4/003-Д, апеляційний суд зазначає таке.

Вказаний висновок експерта досліджено під час апеляційного розгляду справи за клопотанням сторони захисту. З надано висновку вбачається, що до судового експерта із заявою звернувся ОСОБА_1 . Експерту на дослідження надано вихідні дані, серед іншого, пояснення ОСОБА_4 , відповідно до яких автомобіль «Hyundai i40», д.н.з. НОМЕР_1 , призупинився та не здійснював рух.

Проте, зазначені вихідні дані не узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, з яких вбачається, що вказаний транспортний засіб «Hyundai i40» перебував у русі. Отже, вихідні дані, покладені в основу експертного висновку є суперечливими та не відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний експертний висновок не може бути покладений в основу судового рішення як належний та допустимий доказ, оскільки його висновки ґрунтуються на недостовірних вихідних даних.

Будь-яких невідповідностей вимогам КУпАП, які б могли вплинути на висновки суду про доведеність або недоведеність винуватості ОСОБА_9 та наявності в його діях складу правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП під час апеляційного перегляду не встановлено.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, достатніми, які доповнюють один одного та відповідають ст. 252 КУпАП, та спростовують доводи апелянта, що матеріалами не доведено вину останнього, тому місцевий суд обґрунтовано взяв їх до уваги під час прийняття рішення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 122-4, 124 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун