Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №205/15166/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3155/26 Справа № 205/15166/25 Суддя у 1-й інстанції - Грона Д. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного МУМЮ (м. Одеса) про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного МУМЮ (м. Одеса) про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що судовим наказом Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 205/9630/23 від 30.10.2023 з нього було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.09.2023 і до досягнення дітьми повноліття. Вказує, що на цей час позивач є піклувальником двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд:

- припинити стягнення аліментів, визначених судовим наказом Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 205/9630/23 від 30.10.2023 року;

- змінити розмір аліментів, визначених судовим наказом Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 205/9630/23 від 30.10.2023 року які сплачуються на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/3 частини на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного МУМЮ (м. Одеса) про зміну розміру аліментів - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що висновки викладені в судовому рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

З урахуванням вкладеного, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська від 30.10.2023, cтягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітей повноліття, починаючи з 15 вересня 2023 року.

Рішенням Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі Ради № 275 від 23.08.2017 дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі Ради № 277 від 23.08.2017 дитині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Наказом Управління – служби у справах дітей Лівобережної адміністрації ДМР № 8 від 25.03.2025, дитину залишену без батьківського піклування, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано на тимчасове проживання в сім`ю позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наказом Управління – служби у справах дітей Лівобережної адміністрації ДМР № 9 від 25.03.2025, дитину залишену без батьківського піклування, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , влаштовано на тимчасове проживання в сім`ю позивача до 25.05.2025.

Розпорядженням Голови Лівобережної адміністрації ДМР № 99-р від 29.05.2025 ОСОБА_1 призначено піклувальником ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, п. 4.2. цього розпорядження зобов`язано ОСОБА_1 вирішити питання щодо призначення допомоги на утримання підопічної.

Розпорядженням Голови Лівобережної адміністрації ДМР № 100-р від 29.05.2025 ОСОБА_1 призначено піклувальником ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, п. 4.2. цього розпорядження зобов`язано ОСОБА_1 вирішити питання щодо призначення допомоги на утримання підопічного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні законні та обгрунтовані підстави для її задоволення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що в нього змінився сімейний стан, та на його думку, розмір аліментів, визначений судовим наказом Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 205/9630/23 від 30.10.2023 є завеликим.

Апеляційний суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що пунктом 4.2. Розпорядження Голови Лівобережної адміністрації ДМР № 99-р від 29.05.2025 та 100-р від 29.05.2025 позивач зобов`язаний вирішити питання щодо призначення допомоги на утримання підопічних від держави, яка відповідно до пункту 26 Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001, становить 2,5 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка на теперішній час складає 7 990,00 грн на кожну підопічну дитину.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 247 СК України встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати. Отже ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають право на отримання аліментів від своїх біологічних батьків.

Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено підстав позову про зменшення розміру аліментів, а також те, що стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку, на думку суду, не створює для позивача надмірний тягар та не порушує прав дітей, які знаходяться під піклуванням на належне утримання суд, ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.

Отже, твердження скаржника про неправильне застосування норм матеріального права є безпідставними.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного суд вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 06 травня 2026 року.

Судді