Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №187/1460/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4342/26 Справа № 187/1460/25 Суддя у 1-й інстанції - Караул О. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що Відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заява про приєднання до Умов та Правил надання кредиту “Швидкий кредит” №DNH0CTCT0070786 кредитної угоди від 03.08.2018 року, згідно якої отримав строковий кредит у сумі 26147.50 грн. (далі - «Кредит») на строк 24 місяців. Строк з 2018-08-03 по 2020-08-02 р. включно. Сума кредиту надається Клієнту шляхом зарахування на платіжну картку № 5168742223206289 без урахування винагороди.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом в наслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідач та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 03.08.2018 підписали Паспорт споживчого кредиту.

Паспорт споживчого кредиту Відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі Підпис підтверджується ОТП-паролем на фінансовий номер телефону клієнта

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 25.08.2025 року має заборгованість — 53046.20 грн., яка складається з наступного:

-25877.73 грн. - заборгованість за кредитом; -19.24 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; -21603.06 грн. - заборгованiсть за комiсiєю; -5546.17 грн. - заборгованiсть за пенею.

Враховуючи зазначене, Банк просив суд стягнути з Відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором DNH0CTCT0070786 від 03.08.2018 у розмірі 53046.20 грн. станом на 25.08.2025, яка складається із: - 25877.73 грн. - заборгованість за кредитом; - 19.24 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 21603.06 грн. - заборгованiсть за комiсiєю; - 5546.17 грн. - заборгованiсть за пенею.; судові витрати у розмірі 2 422.40 грн.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року у задоволенні позовної заяви Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано заяву про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» №DNH0CTCT0070786 від 03.08.2018, на підставі якої, відповідач приєднався до Умов та правил надання кредиту «Швидкий кредит», що розміщені на сайті Банку https://privatbank.ua/terms, що разом складають кредитний кредитний договір, та прийняв всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі.

За твердженням позивача згідно до укладеного договору, Відповідач отримав кредит у розмірі 26147.50 грн. на строк 24 місяців. Строк з 2018-08-03 по 2020-08-02 р. включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач стверджує, що сторонами було узгоджено, що для укладання цього договору використовується електронний підпис, а саме - одноразовий пароль (ОТР - пароль), який надсилається Банком на фінансовий телефон Клієнта, та введенням якого на сайті Банку або повідомленням працівнику Банка у відділенні Клієнт підписує Заяву про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» та підтверджує прийняття прав та обов`язків за даним Договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, недоведеності та безпідставності.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість тілом кредиту та за простроченими відсотками.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання кредиту “Швидкий кредит” від 03.08.2018року, копію паспорту споживчого кредиту від 03.08.2018 року, розрахунок заборгованості.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що ОТР-пароль був відправлений відповідачу на його фінансовий номер і що відповідач на підтвердження укладення кредитного договору ввів його у відповідне поле, а документи, що складають кредитний договір взагалі не містять інформації про його фінансовий номер.

На підтвердження відправлення споживачу кредитних послуг такого пароля, зазвичай надається витяг із банківського комплексу щодо надіслання OTP-паролю, (строка із назвою password), який однак в матеріалах справи відсутній.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 зроблено висновок, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Крім того, суд звертає увагу, що інформація зазначена в паспорті споживчого кредиту від 03.08.2018року, відповідно до його умов, зберігає чинність та є актуальною лише до 13.08.2018 року .

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченими відсотками не можуть бути задоволені.

Не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, долучена банком до апеляційної скарги виписка за картковими рахунками, оскільки відповідно до вимог ч.2, 4, 8 ст.83 ЦПК України, позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції.

У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.

Неприйнятними є дії сторони коли вона долучає до апеляційної скарги нові докази, які необґрунтовано не було подано до суду першої інстанції, щоб посилити свою позицію.

Таким чином, посилання позивача на докази, які безпідставно не були подані до суду першої інстанції, а долучені до апеляційної скарги, не приймаються колегією суддів до уваги з вказаних підстав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено 06 травня 2026 року.

Судді: