Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №227/2883/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4018/26 Справа № 227/2883/24 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» про відшкодування моральної шкоди та встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович,

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 грудня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

17.09.2024 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» про відшкодування моральної шкоди, в якому позивачка просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2017 року до моменту смерті ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача на свою користь у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві суму грошових коштів в розмірі 600000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з жовтня 2017 року вона та ОСОБА_2 проживали разом, однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась донька ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 працював гірником очисного забою в Товаристві з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» у період з 13.11.2017 року по 04.11.2018 року та з 16.10.2023 року по 12.03.2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_2 загинув.

За даним фактом нещасного випадку було складено акт форми Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12.03.2024 року о 16 год. 05 хв. на Товаристві з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», який був затверджений Начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 23.05.2024 року. У цьому акті форми Н-1/П зазначено, що комісія за результатами розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

ОСОБА_4 смерть чоловіка, який як зазвичай, пішов на роботу, але трагічно помер завдала його дружині дуже тяжкого морального потрясіння та удару, оскільки позивачка була у шоковому стані, а зараз живе з почуттям усвідомлення того, що найрідніша людина померла і ця втрата для неї є безповоротною.

У зв`язку з протиправними діями відповідача по відношенню до ОСОБА_2 , наслідком чого стала його смерть, позивач зазнає порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів, які відбуваються навколо неї. Також, позивачка позбавилась можливості отримувати ті позитивні емоції від життя, ту турботу та допомогу в організації життя, яку отримувала до смерті чоловіка.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 грудня 2025 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» про відшкодування моральної шкоди - відмовлено в повному обсязі.

Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

20.01.2026 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович,надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 грудня 2025 року у цивільній справі №227/2883/24 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем було надано свідоцтво про народження спільної дитини, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , Акт, складений депутатом селищної ради та підписаний сусідами про фактичне місце проживання подружжя, спільні фотографії, власноруч написано позивачем заяву, у якій вона зазначає загиблого ОСОБА_2 як свого чоловіка, додаткові пояснення представника відповідача, надані у цивільній справі №227/2885/24, якими підтверджено отримання ОСОБА_1 як дружиною загиблого ОСОБА_2 допомоги від підприємства та трудового колективу.

Таким чином, вважаємо, що надані позивачем докази доводять факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2017 року до моменту смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про встановлення якого просила позивач.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що позивачкою не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують ознаки що між нею та ОСОБА_2 склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Оскільки позивачкою не доведено факту її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 2, а.с.49-50).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

ОСОБА_1 з 10.12.1997 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , актовий запис №16.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , актовий запис №78.

20.05.2024 року комісією, утвореною наказом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці складено акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), форми Н-1/П, який був затверджений Начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 23.05.2024 року.

Згідно з актом від 25.06.2024 року, складеного депутатом Новодонецької селищної ради Бобрун С., вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , разом мешкало подружжя ОСОБА_1 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1971 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У даному випадку на підтвердження факту проживання однією сім`єю позивачкою надано до суду лише копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , акт про проживання від 25.06.2024 року, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 та фотознімки.

В листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.03.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 не є дружиною потерпілого ОСОБА_2 , оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб, а тому не має права на призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Також, як вбачається, із заяви ОСОБА_2 про прийняття його на роботу в ТДВ «Шахта Білозерська» від 02.10.2023, ним зазначено адресою його проживання АДРЕСА_3 .

Водночас, у заявах ОСОБА_1 від 24.06.2024 та від 08.07.2024 нею зазначено, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12.12.2019 року по справі № 490/4949/17 зазначив наступне: «Судами встановлено, що на підтвердження факту проживання однією сім`єю, позивачем надано Акт про проживання, виданий ОСББ «Весняний», за яким ОСОБА_2 спільно проживав з ОСОБА_1 у період з січня 2008 року до 01 березня 2009 року у квартирі її батьків. Цей факт підтвердили й свідки. Апеляційний суд вказував, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги показання свідків зі сторони позивача на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю. З огляду на вищевикладене Верховний Суд зазначає, що ухвалюючи рішення, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку».

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12.12.2019 року по справі № 466/3769/16 зазначив, що показання свідків та спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Крім того, на переконання суду першої інстанції, акт про проживання від 25.06.2024 року носить загальний характер і не є достатнім доказом спільного проживання позивача та ОСОБА_2 однією сім`єю як жінки та чоловіка з жовтня 2017 року по день смерті останнього.

Відтак, досліджені судом першої інстанції в сукупності матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2017 року до моменту смерті останнього, зокрема, стороною позивача не доведено, що сторони вели спільний побут, мали спільні витрати, вели спільний бюджет, здійснювали купівлю майна для спільного користування, приймали участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надавали взаємну допомогу, а тому суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було сталих стосунків, які притаманні подружжю.

А оскільки позивачем не доведено факту її спільного проживання з померлим ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції вважав позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, такою, що задоволенню не підлягає.

За вищевказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Тож предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі №303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).

Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що надані ОСОБА_1 копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , акт про проживання від 25.06.2024 року, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 та фотознімки самостійно не є достатніми доказами для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_2 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачка проживала разом з ОСОБА_2 , мала з ним сумісний бюджет, вела єдине господарство, була пов`язана спільним побутом.

А за відсутності встановленого факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні і підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 05.05.2026 року.

Судді: