Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №161/23323/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/23323/24 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.

Провадження № 22-ц/802/466/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Киці С. І.,

з участю:

секретаря судового засідання – Савчук О. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – Шевчук Д. О.,

представника відповідача – Полетила П. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою позивача ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , про роз`яснення рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування, до ОСОБА_3 про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_2 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 24 липня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування, до ОСОБА_3 про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: спілкування з малолітньою донькою за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку (у тому числі через програми Viber, Telegram, WhatsApp та через соціальні мережі тощо), що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою, протягом 30 хвилин щосереди та щонеділі у період з 19.30 до 20.30 за українським часом з мобільного телефону чи з іншого пристрою, придбаного дитині ОСОБА_1 ; до досягнення малолітньою ОСОБА_4 шестирічного віку спілкування із ОСОБА_1 проводити у присутності матері дитини ОСОБА_3 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

16 лютого 2026 року до місцевого суду надійшла заява представника позивача адвоката Шевчук Д. О. в інтересах ОСОБА_1 про роз`яснення вказаного рішення суду.

Заяву обґрунтовував тим, що при ознайомленні з текстом рішення та спробах його практичної реалізації виникла необхідність у його роз`ясненні, оскільки резолютивна частина рішення містить положення, які допускають неоднозначне тлумачення та зумовлюють утруднення при його виконанні, створені відповідачкою ОСОБА_3 . Зазначав, що вказівка суду на здійснення зв`язку з «пристрою, придбаного дитині ОСОБА_1 » потребує уточнення щодо наявності обов`язку у відповідачки прийняти такий пристрій. Позивачем було придбано та направлено дитині мобільний пристрій, проте відповідачка свідомо ухилилася від його отримання, що підтверджується даними поштового відстеження про повернення посилки (додаються).

Крім того вказував, що ігнорування відповідачкою вхідних дзвінків та повідомлень позивача (підтверджується скріншотами листування) свідчить про необхідність роз`яснення зобов`язального характеру дій матері щодо забезпечення технічної можливості зв`язку з дитиною.

Вважає, що положення щодо спілкування «у присутності матері» потребує роз`яснення в контексті обов`язку відповідачки забезпечити активне сприяння у встановленні мобільного контакту дитини з батьком та неможливості ігнорування встановленого графіку під приводом відсутності пристрою, який вона відмовляється прийняти.

З наведених підстав ОСОБА_1 просив суд роз`яснити резолютивну частину рішення Луцького міськрайонного суду від 26 березня 2025 року у даній справі, а саме роз`яснити:

-Чи покладається на ОСОБА_3 зобов`язальний характер дій щодо забезпечення фізичного перебування малолітньої ОСОБА_4 перед засобом зв`язку у встановлені судом години (щосереди та щонеділі з 19:30 до 20:30) для реалізації права батька на спілкування?

-Яким саме чином має бути реалізовано положення рішення щодо використання «пристрою, придбаного ОСОБА_1 »? Зокрема, чи покладається на ОСОБА_3 обов`язок вчинити дії по отриманню (прийняттю) такого пристрою для дитини у разі його доставки будь-яким доступним способом (поштовим зв`язком, кур`єрською службою через довірених осіб позивача або за вибором відповідачки)?

-Чи зобов`язана ОСОБА_3 на період до моменту фактичного отримання пристрою від позивача (або у разі його технічної несправності/відсутності) забезпечувати відеозв`язок батька з дитиною за допомогою власних технічних засобів, щоб не допустити порушення встановленого судом графіка спілкування?

-Чи означає положення про «присутність матері під час спілкування» її обов`язок не перешкоджати приватності розмови, не втручатися в процес спілкування та не припиняти зв`язок в односторонньому порядку протягом визначеного судом часу (30 хвилин) ?

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року у даній цивільній справі.

Не погодившись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що ухвала не відповідає засадам верховенства права та фактично унеможливлює реалізацію права батька на спілкування з дитиною.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що після набрання рішенням законної сили він вчинив усі залежні від нього дії для сприяння його реалізації. З метою забезпечення дитини стабільним засобом зв`язку, як це передбачено резолютивною частиною рішення, придбав відповідний технічний пристрій та намагався передати його дитині через відповідачку.

Проте, на стадії практичного втілення рішення виникли обставини, які зробили його виконання неможливим. Відповідачка систематично ухиляється від отримання пристрою, придбаного ним для дитини. Поштові відправлення ігноруються та повертаються назад. Оскільки рішення суду містить посилання на використання саме придбаного позивачем пристрою, його неотримання відповідачкою створює штучну перешкоду для початку спілкування. Вказує, що протягом визначених судом годин спілкування відповідачка не забезпечує фізичну присутність дитини перед будь-яким засобом зв`язку та не виходить на контакт. Через неконкретність терміну «присутність матері» у рішенні, відповідачка трактує його як право на власний розсуд припиняти зв`язок або взагалі його не розпочинати, посилаючись на відсутність у неї обов`язку вчиняти активні дії.

Вважає, що без роз`яснення технічних деталей реалізації рішення воно залишається нездійсненним актом, оскільки неясність резолютивної частини рішення фактично перетворила право дитини на спілкування з батьком із реального на декларативне, дозволивши матері самоусунутися від її частини «однакової відповідальності», що прямо суперечить ст. 18 Конвенції та призводить до ігнорування найвищих інтересів дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник адвокат Полетило П. С., діючи в інтересах відповідачки ОСОБА_3 , вказує, що вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що подана позивачем заява про роз`яснення судового рішення фактично спрямована не на усунення неясності чи неточності резолютивної частини рішення суду, а на зміну її змісту та доповнення новими обов`язками для відповідача, що прямо суперечить положенням ст. 271 ЦПК України.

Вважає, що з аналізу поставлених у заяві питань убачається, що позивач просить суд встановити додатковий обов`язок відповідача забезпечувати фізичну присутність дитини перед засобом зв`язку у визначений судом час; покласти на відповідача обов`язок прийняти технічний пристрій, придбаний позивачем, та вчиняти дії щодо його отримання; зобов`язати відповідача забезпечувати відеозв`язок із використанням власних технічних засобів у разі відсутності або несправності пристрою, придбаного позивачем; визначити правила поведінки матері під час спілкування, зокрема щодо невтручання у розмову та забезпечення її приватності.

Разом з тим, вказує, що жодне з наведених питань не було предметом розгляду суду при ухваленні рішення від 26 березня 2025 року, а відповідні обов`язки не передбачені його резолютивною частиною. Отже, вважає, що заявник фактично просить суд доповнити резолютивну частину рішення новими положеннями, які встановлюють нові обов`язки для відповідача; визначають порядок та спосіб виконання рішення; деталізують механізм реалізації спілкування, який не був визначений судом. Питання, які наведені в заяві про роз`яснення судового рішення, стосуються не предмету спору, який вирішив суд по суті у даній справі, а стосуються виключно процедури виконання судового рішення.

Звертає увагу на те, що заявник намагається шляхом подання заяви про роз`яснення рішення змінити зміст резолютивної частини судового рішення, що є неприпустимим, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно шляхом зміни рішення в установленому законом порядку, а не в межах процедури його роз`яснення. Заява про роз`яснення рішення спрямована на встановлення нових обставин та правових наслідків, які не були предметом судового розгляду, що виходить за межі інституту роз`яснення судового рішення, а тому ухвала є законною і обґрунтованою і не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , який брав участь через відеоконференцзв`язок, та його представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_5 щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, а тому суд ухвалив розгляд справи проводити за їх відсутності, що відповідає нормам ч.2 ст.372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 вказано про те, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Зі змісту зазначеного вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення.

Виходячи із наведеного, заява про роз`яснення рішення подається у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Отже, зрозумілість рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 596/1922/18 (провадження № 14-13зц23).

Як випливає зі змісту резолютивної частини рішення Луцького міськрайонного суду від 26 березня 2025 року у справі № 161/23323/24, суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визначив позивачу наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме шляхом:

- спілкування з дитиною за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку (у тому числі через програми Viber, Telegram, WhatsApp та через соціальні мережі тощо), що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою, протягом 30 хвилин щосереди та щонеділі у період з 19.30 до 20.30 за українським часом з мобільного телефону чи з іншого пристрою, придбаного дитині ОСОБА_1 ;

- до досягнення малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестирічного віку спілкування із ОСОБА_1 проводити у присутності матері дитини ОСОБА_3 .

Визначений судом спосіб спілкування з дитиною вказаний чітко. Також судом обумовлено часовий проміжок та вказано на врахування режиму дня дитини та часу спілкування. Таке визначення способу зрозуміле та, на думку колегії суддів, не припускає множинного чи неправильного тлумачення. Фактично, представник заявника ставить питання про деталізацію обставин та умов, що стосуються стадії виконання судового рішення та обставин, які на час ухвалення рішення ще не наступили, що не можна вважати підставами для роз`яснення судового рішення.

Судове рішення, яке просить роз`яснити ОСОБА_1 у визначений ним спосіб, є мотивованим, чітким та зрозумілим і не містить варіантів різного тлумачення резолютивної частини, яка викладена чітко, доступно і не є суперечливою.

На думку колегії суддів, визначення судовим рішенням способу спілкування батька, який проживає окремо від малолітньої дитини, 2021 року народження, котра проживає з матір`ю ОСОБА_3 , через засоби комунікації, зокрема з допомогою мобільного телефону чи іншого пристрою, придбаного дитині ОСОБА_1 , не може трактуватися двозначно, оскільки очевидним є обов`язок позивача ОСОБА_1 придбати та передати такий пристрій дитині, а матері дитини ОСОБА_3 – відповідно прийняти цей пристрій для можливості здійснення спілкування дитини з батьком через визначені рішенням суду засоби зв`язку та у встановленому цим рішенням порядку.

Разом з тим, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції не залишив поза увагою норми міжнародного і національного законодавства, врахував усі обставини справи, вік дитини і чітко визначив, що до досягнення малолітньою дитиною шестирічного віку її спілкування з батьком слід проводити у присутності матері. Таким чином, на думку колегії суддів, з огляду на вікові можливості дитини користуватися засобами зв`язку також очевидним є необхідність забезпечення матір`ю допомоги дитині у проведенні такого спілкування.

Отже, як слідує зі змісту рішення, яке залишене без змін апеляційним судом, місцевим судом на підставі наданих сторонами доказів було взято до уваги відносини між батьками дитини, вік малолітньої доньки сторін, висновок органу опіки і піклування, а також приписи Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного Кодексу України, Конвенції про права дитини та зроблено висновок, що у позивача ОСОБА_1 наявні перешкоди у вільній реалізації прав щодо спілкування з дитиною, яке потребує судового захисту шляхом, визначеним у резолютивній частині судового рішення від 26 березня 2025 року.

Рішення є чітким, зрозумілим та не потребує роз`яснення у спосіб, що запропонований позивачем у поданій заяві, яка оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції залишена без задоволення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому апеляційний суд доходить висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2026 року в даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя

Судді: