Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №759/1499/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/1499/26

пр. № 1-кп/759/836/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.01.2026 за № 12026100080000051, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпеня Бучанського р-ну Київської обл., українця, громадянина України, який здобув середню освіту, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 25.07.2018 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 3 роки;

- 12.07.2019 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186; ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;

- 10.02.2023 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ст. 391; ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 06.01.2026 приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Рубежівській, 8 у м. Києві, незаконно носив при собі, без передбаченого законом дозволу кастет, який відноситься до холодної зброї.

Так, у невстановлений слідством час ОСОБА_3 у невстановленої слідством особи придбав холодну зброю - кастет. Тоді ж, ОСОБА_3 , впевнившись, що придбаний ним предмет за конструктивними ознаками є холодною зброєю, маючи умисел на носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом прдбання, при цьому нехтуючи нормативно правовими актами: Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, придбав вказаний кастет та став незаконно носити при собі, без передбаченого законом дозволу. Після чого, 06.01.2026 приблизно о 14 год. 00 хв., коли ОСОБА_3 проходив біля будинку 8 по вул. Рубежівській в м. Києві, то був зупинений працівниками поліції, якими в подальшому у нього було виявлено та вилучено предмет зовні схожий на кастет.

Відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-26/741-ХЗ від 07.01.2026 наданий на дослідження кастет відноситься до холодної зброї.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме: незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення, та показав, що він через мережу Інтернет придбав кастет для себе. Коли він 06.01.2026 забрав його з пошти та прямув додому, то його зупинили працівники поліції, які запитали чи є в нього заборонені речі, на що він відповів, що має кастет. Він добровільно видав працівникам поліції кастет. Також показав, що він розумів і знав, що кастет відноситься до холодної зброї і на нього потрібен дозвіл, якого він не має. Крім того, показав, що він неофіційно працює на складі комплектувальником. Просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 06.01.2026 приблизно о 14 год. 00 хв. носив холодну зброю - кастет без передбаченого законом дозволу, а тому його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 263 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є рецидив злочинів.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином; ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та розкаянні; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання в м. Києві, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, також не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, що свідчить про його осудність, раніше судимий.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 263 КК України в межах, установлених у санкції вказаної частини ст. 263 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, його особу, зокрема, його вік, те, що він має постійне місце проживання в м. Києві, працює, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Також суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124, ч. 3 ст. 349, ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Речовий доказ: кастет, який вилучений у ОСОБА_3 06.01.2026 та переданий на відповідальне зберігання до кімнати збереження речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві- знищити.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат за проведення експертизи, залученим стороною обвинувачення експертом спеціалізованої державної установи, 1337 (одну тисячу триста тридцять сім) грн 10 к.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1