Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №758/16697/21 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16697/21

Категорія 63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

за участю:

представника позивача Тернового Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про виселення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тернового Ю.В. звернулась до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 28.09.2017 ОСОБА_1 було придбано житловий будинок житловою площею 33,8 кв. м. з господарськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .

В процесі реалізації права власності, позивач виявив, що у вищевказаному житловому будинку періодично проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правові підстави проживання яких позивачу не відомі.

Таким чином, періодичне проживання у спірному будинку вищевказаних осіб відбувається без згоди позивача як законного власника та всупереч його волі, що в свою чергу унеможливлює володіння та користування житловим будинком у відповідності до волі позивача.

У зв`язку з наведеним позивач вважає за необхідним звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Анохіна А.М. від 24.12.2021 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024, цивільну справу № 758/16697/21 (номер провадження) передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В., оскільки суддю Анохіна А.М. відраховано зі штату Подільського районного суду м. Києва, згідно Наказу № 1/02-02 від 18 січня 2024 року «Про відрахування зі штату Подільського районного суду м. Києва».

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д.В. від 22.01.2024 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення, прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30.08.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кабанова В.І. до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.10.2024 задоволено частково клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кабанова Володимира Івановича та витребувано у Державної міграційної служби України: інформацію про всіх осіб, які мають зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (із зазначенням дати реєстрації кожної особи); інформацію про всіх осіб, які мають зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (із зазначенням дати реєстрації кожної особи); інформацію про всіх осіб, які мають зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (із зазначенням дати реєстрації кожної особи).

12.11.2024 від Державної міграційної служби на адресу суду надійшла витребувана інформація.

27.02.2025 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кабанова В.І. про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27.02.2025 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кабанова Володимира Івановича про зупинення провадження у цивільній справі № 758/16697/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення залишено без задоволення.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.04.2025 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Кабанова Володимира Івановича та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

14.11.2025 від представника Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на адресу суду надійшли пояснення у справі.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.03.2026 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Петровської-Караченцевої Людмили Григорівни про зупинення провадження у цивільній справі № 758/16697/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення залишено без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Терновий Ю.В. подану позовну заяву підтримав, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в клопотанні, скерованому на адресу суду в день судового засідання 15.04.2026 повідомила про неможливість прибути в засідання, проте суд на підставі ст. 223 ЦПК України з урахуванням думки представника позивача ухвалив здійснювати розгляд справи на підставі наявних матеріалів.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи Служби в клопотанні на адресу суду просив розглядати справу у його відсутність та з урахуванням наданих письмових пояснень.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.09.2017 ОСОБА_1 було придбано житловий будинок житловою площею 33,8 кв. м. з господарськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нотарою О.І. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 96, після чого було внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна № 533634980000.

В процесі реалізації права власності, позивач виявив, що у вищевказаному житловому будинку періодично проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правові підстави проживання яких позивачу не відомі.

Таким чином, періодичне проживання у спірному будинку вищевказаних осіб відбувається без згоди позивача як законного власника та всупереч його волі, що в свою чергу унеможливлює володіння та користування житловим будинком у відповідності до волі позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.10.2018 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , приватний будинок, що підтверджується відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 31.10.2024 № 121663137.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 06.01.1994 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , приватний будинок, що підтверджується відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 31.10.2024 № 121663200.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 27.10.1994 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , приватний будинок, що підтверджується відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 31.10.2024 № 121663315.

Право кожної особи на житло гарантовано ст. 47 Конституції України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У ст. 379 ЦК України наведено поняття житла - житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Однак, реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону.

Таке право виникає у власника житла (глава 28 ЦК), членів його сім`ї (ст. 405 ЦК, ст. 156 Житлового кодексу Української РСР (надалі - ЖК)), орендаря (наймача) житла (ст. 810 ЦК, 61 ЖК), членів його сім`ї (ст. 816 ЦК, ст. ст. 64, 160 ЖК) тощо.

Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 № 2 встановив, що реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Постановою Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16.01.2012 визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захисти права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

За змістом абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98772546 від 28.09.2017 власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Відповідачі не проживають у вищезгаданому житловому приміщенні.

Право кожної особи на житло гарантовано ст. 47 Конституції України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У ст. 379 ЦК України наведено поняття житла - житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Однак, реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону.

Таке право виникає у власника житла (глава 28 ЦК), членів його сім`ї (ст. 405 ЦК, ст. 156 Житлового кодексу Української РСР (надалі - ЖК)), орендаря (наймача) житла (ст. 810 ЦК, 61 ЖК), членів його сім`ї (ст. 816 ЦК, ст. ст. 64, 160 ЖК) тощо.

Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 № 2 встановив, що реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Постановою Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16.01.2012 визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захисти права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

За змістом абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Зважаючи на те, що відповідачі зареєстровані за вказаною адресою однак відповідно до договору купівлі-продажу право власності на спірний будинок перейшло до позивача, можна прийти до висновку, що позивач має повне право вимагати усунення перешкод завданих їй відповідачами.

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК Української РСР особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.

За змістом ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться у добровільному або судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999). Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пояснень Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, які були подані до суду 16.11.2025, 12.11.2025 спеціалісти Служби здійснили виїзд за спірною адресою, однак зайти до подвір`я не вдалося. Спеціалістами Служби було залишено ОСОБА_2 в поштовій скринці запрошення до Служби на 13.11.2025 з метою проведення бесіди щодо виселення по справі № 758/16697/21, та зроблено відповідні фото. Проте, останній до Служби не з`явився, спорідненість дітей та дорослих осіб, які зареєстровані за спірною адресою з`ясувати не вдалося. Окрім цього, зі слів сусідки, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають в Королівстві Іспанія, а в будинку проживають квартиранти.

Отже, матеріалами справи встановлено, що відповідачі не надали доказів наявності у них чинного права користування спірним будинком та не спростували законність володіння майном позивачем, а тому, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що поданий позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку площею 33,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 533634980000.

Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку площею 33,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 533634980000.

Виселити ОСОБА_4 з житлового будинку площею 33,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 533634980000.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , приватний будинок, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , приватний будинок, реєстраційний номер облікової картки платника податків: в матеріалах справи відсутній;

відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , приватний будинок, реєстраційний номер облікової картки платника податків: в матеріалах справи відсутній.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ