Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №756/15065/24 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/15065/24

Провадження № 2-а/756/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 травня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.

секретаря судових засідань - Донеско А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Представник позивача Котік О.С. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_2 із позовом, у якому просить скасувати постанову № 669 від 14 листопада 2024 року, винесену уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністативні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження у справі.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що постанова № 669 від 14 листопада 2024 року є незаконною, оскільки грунтується на неповному та необ?єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення.

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_5. заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначив, що такі є безпідставними та необгрунтованими. Пояснив, що при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва за клопотанням позивача замінено первісного відповідача на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. При цьому, представники позивача та відповідача подали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Суд зауважує, що відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

14 листопада 2024 року в межах адміністративно-територіальної одиниці Оболонського району міста Києва уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_4 , у ході виконання покладених на них завдань, здійснили перевірку військово-облікових документів позивача ОСОБА_1 .

Уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що позивач зареєстрований у АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспорта громадянина України, виданого Свердловським МВ УМВС України в Луганській області від 31 березня 1999 року.

Разом з тим, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, виданою Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією № 14757 від 31 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що 14 листопада 2024 року під час перевірки військово-облікових документів, позивач мав лише обліково-послужну картку до військового квитка № НОМЕР_1 , відповідно до якого останній знятий з військового обліку з 27 лютого 2010 року, та пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 . Інші документи встановленого зразка у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджують перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, не зняття з такого, були відсутні.

Згідно з протоколом № 669 від 14 листопада 2024 року, складеним офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві молодшим лейтенантом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 порушив вимоги частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», пункту 22 Порядку організації та ведення військового облікупризовників, військовозобов`язаних та рещервісті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, а саме не перебував на військовому обліку (а.с. 40-41)

Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що позивачу роз`яснено його права, повідомлено про дату розгляду справи про адміністативне правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 отримав другий примірник протоколу, що підтверджується особистим підписом позивача та не оспорюється сторонами.

В поясненнях до протоколу № 669 позивач зазначив, що не погоджується з рішення уповоноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 та буде оскаржувати таке у судовому порядку.

На підставі протоколу про адміністартивне правопорушення №669, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_4 постановлено рішення № 669 від 14 листопада 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у порушенні вимог частини 3 статті 210 КУпАП та накладено штраф у розмірв 17000 грн (а.с.13,42)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в 1 (першому) відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 з 22 листопада 2024 року, що підтверджується витягом з електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», тобто став на облік після притягнення до адміністративної відповідальності.

В своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив про те, що неодноразово звертався до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оновлення даних, однак доказів на підтвердження вчинення останнім відповідних дій не надав. Крім того, судом у судовому засіданні досліджено довідку з Центру надання адміністративних послуг, згідно з якою позивач не перебуває на військовому обліку.

Згідно з поясненнями позивача наразі він є військовослужбовцем Збройних Сил України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ІV. Мотиви та зміст спірних правовідносин

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною 2 статті 55 Конституції України та статтею 5 КАС України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини 1 статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської,Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Із початком широкомасштабної військової агресії рф фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права Українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон України №3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 статті 4 Закону України №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У відповідності до частин 5 та 6 статті 4 Закону України № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Згідно з частиною 6 статті 22 Закону України № 3543-XII у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського тощо.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до пунктів 47, 49, 51 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, у період проведеня мобілізації уповноважені представники ТЦК та СП або поліцейські тощо за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) мають право вимагати (перевіряти) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ у електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Згідно з пунктом 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Порядок № 1487), взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Підпунктом 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком № 2 до Порядку № 1487, громадяни особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання зобов`язані прибути із паспортомм громадянина України й військово-обліковими документами до відповідного РТЦК та СП, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з частиною 1 статті 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку встановлена статтею 210-1 КУпАП.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приміткою до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої такий винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Суд відхиляє доводи позивача в частині можливості отримати відповідачем персональні дані ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунакційними система, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити активні дії, а саме собисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибути із паспортом громадянина України й військово-обліковими документами до відповідного РТЦК та СП, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття останнього на військовий облік.

Крім того, суд не бере до уваги витяг із електронного кабінету позивача в застосунку «Резерв+», оскільки такий сформований 22 листопада 2024 року, а відмітка про уточнення даних датована 21 листопада 2024 року, тобто після складання протоколу та винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, суд не погоджується з доводами позивача щодо незаконного притягнення останнього до адміністративної відповідальності, оскільки доводи, наведені ОСОБА_1 , не підтверджуються належними та допустими доказами.

Також, суд звертає увагу на тому, що ОСОБА_1 станом на дату притягнення до адміністартивної відповідальності не був звільнений від проходження військової служби, оскільки в подальшому був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності та необгрунтованості доводів ОСОБА_1 , оскільки з матеріалів справи вбачається, що уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_4 при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяли відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином оцінили обставини справи та прийняли рішення, яке відповідає вимогам Закону.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 5, 9, 72-77, 94, 242-248, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 6 травня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА