Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №754/3876/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6622/26

Справа №754/3876/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 52 560,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін

08.03.2026 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 52 560,00 грн, яка складається з 18 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 22 320,00 грн відсотків, 3 240,00 грн комісії та 9 000,00 грн неустойки.

Позов обґрунтовано тим, що 25 травня 2025 року між Позивачем та Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором був укладений договір про споживчий кредит, за яким Відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 18 000,00 грн. Свої зобов`язання щодо повернення коштів Відповідач належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату, внаслідок чого утворилася вищевказана заборгованість.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

16.04.2026 представник Відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечення обґрунтовує тим, що Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів (виписок банку, платіжних доручень тощо), які б підтверджували факт перерахування коштів на його рахунок; заперечує факт належного підписання кредитного договору електронним підписом; вважає нарахування комісії незаконним, оскільки договором не визначено конкретних послуг.

Відповідач також зазначає, що проценти нараховані поза межами строку кредитування, в матеріалах справи відсутній розрахунок, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, банківських виписок тощо) на підтвердження факту перерахування коштів, сам по собі розрахунок заборгованості за відсотками не може вважатися достатнім доказом. Відповідач вважає, що стягнення надмірних сум відсотків створю непомірний тягар для споживача

Відповідач також вказує на безпідставність нарахування неустойки в розмірі 9 000,00 грн у зв`язку з дією воєнного стану.

28.04.2026 Позивач подав відповідь на відзив, у якій відхилив доводи Відповідача. Зазначив, що договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора та ідентифікації через систему BankID. Факт перерахування коштів підтверджується листом платіжного сервісу, що є належним первинним документом, оскільки Позивач не є банком і не має доступу до банківської таємниці Відповідача. Позивач наголосив, що Відповідач не надав доказів (виписок зі свого рахунку) на спростування факту отримання коштів, а його дії щодо одночасного заперечення факту укладення договору та оспорювання розміру його процентних ставок і комісій є суперечливою поведінкою (venire contra factum proprium). Також Позивач вказав, що комісія встановлена за конкретні послуги, передбачені договором, а розмір процентної ставки відповідає вимогам законодавства.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1 , абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

25.05.2025 ТОВ "Споживчий центр" (Кредитодавець) та Відповідач, ОСОБА_1 (Позичальник), уклали Кредитний договір № 25.05.2025-100002253 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, що визначені Законом України "Про електронну комерцію". Відповідач підписав договір електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (код E912 з СМС-повідомлення, що надсилався фінансовий номер телефону НОМЕР_1 ). Використанню цього підпису передувала реєстрація позичальника на веб сайті https://sgroshi.com.ua/ua "Швидко гроші" (вхід в особистий кабінет за допомогою логіна і пароля) та проходження ідентифікації особи через систему BankID.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

У справі, що розглядається, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, перерахувавши 18 000,00 грн на банківську картку Відповідача № НОМЕР_2 . Факт перерахування 25.05.2025 о 20:25:35 коштів у сумі 18 000,00 грн (номер транзакції 752432348) підтверджується листом ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (сервіс онлайн платежів iPay.ua) вих. № 1-0303 від 03.03.2026.

Суд, оцінивши цей доказ, визнав його належним, допустим та достатнім доказом для підтвердження обставин перерахування кредитних коштів від Кредитодавця до Позичальника.

Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 Закону України "Про платіжні послуги" після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:

1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);

2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;

3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);

4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);

5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Також у статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:

1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Тобто, зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

ТОВ "Споживчий центр" є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України "Про платіжні послуги", інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і Відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Така довідка (лист) у сукупності з електронним договором є належним первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки вона містить відомості про здійснену операцію.

Суд звертає увагу, що не вважає факт перерахування коштів доведеним лише через те, що про нього заявив Позивач. Ця обставина встановлюється Судом як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів (електронний договір після верифікації через систему BankID та довідку платіжної системи про переказ коштів). Відповідач не надав банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стандарт більшої переконливості), доходить висновку, що доводи Позивача є більш вірогідними, ніж протилежні, а факт перерахування коштів - доведеним.

Доводи Відповідача щодо ненадання виписок по його банківському рахунку як єдиного належного доказу Суд відхиляє, оскільки Позивач не здійснює обслуговування банківських рахунків фізичних осіб і не має доступу до банківської таємниці Відповідача згідно зі статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність". При цьому Суд бере до уваги те, що Відповідач, заперечуючи проти позову, не спростовував і не вказував, що вказана банківська картка йому не належить (була втрачена, викрадена тощо), клопотання про витребування доказів не заявляв.

При цьому, відповідно до пункту 22 Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, торговець зобов`язаний не копіювати реквізити електронного платіжного засобу та не вносити його повний номер до електронних баз даних. Таким чином, відсутність у доказах Позивача повного номера картки Відповідача є наслідком прямої дії нормативних обмежень щодо обігу платіжних даних.

Підсумовуючи викладене, Суд визнає вказані докази достатніми та належними для підтвердження обставин перерахування коштів Відповідачу на його банківську картку, яку Відповідач вказано особисто під час укладання Договору після верифікації через систему BankID.

Відповідно до умов Договору, Позичальник зобов`язаний був повернути кредит та сплатити проценти протягом 217 днів, тобто не пізніше 27.12.2025.

Відповідно до підпункту "а" пункту 6.1 Договору, Позичальник зобов`язаний своєчасно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом внесення готівки в касу Кредитодавця або перерахування на його поточний рахунок у терміни та строки, що вказані у Заявці (згідно з Графіком платежів).

Зокрема, згідно з Графіком платежів Відповідач мав повернути кредитні кошти та сплатити проценти протягом 7 чергових періодів із кінцевою датою повернення коштів 27.12.2025 року. При цьому, повне погашення тіла кредиту (основної суми боргу) у сумі 18 000 грн мало бути здійснено в останній платіж 27.12.2025.

Згідно з Графіком платежів та умов договору протягом перших 3 періодів діє фіксована ставка "Стандарт" (1% на день), а в наступних чергових періодах ставка знижується до рівня "Економ" (0,5% на день).

Окрім того, передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1 620,00 грн (9% від суми), що сплачується у першому періоді (до 24.06.2025) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 1 620,00 грн, що нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (пункти 8 та 9 кредитного договору).

У довідці-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 25.05.2025-100002253 від 25.05.2025 року Позивач зазначив, що розмір заборгованості по основному кредиту становить 18 000,00 грн, по відсоткам - 22 320,00 грн, комісія за обслуговування - 3 240,00 грн, неустойка - 9 000,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 25.05.2025 року по 27.12.2025 року.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Суд, перевіряючи обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку заборгованості, встановив, що процентні ставки, встановлені Договором (1% та 0.5% на день), не перевищують максимальний розмір, який становить 1%, встановлений чинним законодавством (частина п`ята статті 8 Закону України "Про споживче кредитування ).

Проценти за користування кредитом нараховані за період з 25.05.2025 року по 27.12.2025 року, тобто в межах строку кредитування.

З огляду на викладене, доводи Відповідача про те, що розмір процентів є несправедливим чи непомірним тягарем, відхиляються Судом як необґрунтовані.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав до суду доказів, які б спростовували розрахунок Позивача, зокрема власної банківської виписки або альтернативного розрахунку, що є його процесуальним обов`язком. Відповідач також не надав доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Щодо посилань Відповідача на необхідність застосування доктрини "contra proferentem" (тлумачення умов договору проти того, хто їх написав), Суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 14.05.2022 у справі №944/3046/20 роз`яснив, що правило contra proferentem має застосовуватися лише у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення, тобто коли є два різні тлумачення умови договору. Натомість у справі, що розглядається, умови Кредитного договору щодо розміру кредиту, процентної ставки, комісій та строків їх сплати викладені чітко, однозначно і не допускають множинного тлумачення, а Відповідач підтвердив факт ознайомлення з ними шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором.

За висновком Суду розрахунок суми боргу, процентів ґрунтується на умовах Договору.

Щодо стягнення заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, Суд ураховує, що Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24, розглядаючи у подібних правовідносинах питання щодо стягнення комісії за типовим договором укладеним з кредитором, яка оплачується разово відповідно до п. 1.5.1., і в разі пролонгації, комісія за сплату та обслуговування кредиту, в сумах визначених в п. 2.3.1.1, погодився з висновками судів щодо наявності правових підстав для стягнення комісії (пункт 91 постанови).

Суд встановив, що у справі, що розглядається, у кредитному договорі встановлено, що комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (пункт 9 кредитного договору).

Отже, погоджені сторонами умови кредитного договору, в яких зазначено перелік послуг, за які передбачено сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, не є нікчемними, відповідають вимогам чинного Закону України "Про споживче кредитування", оскільки перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця наведено у договорі.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись принципом змагальності, Суд визнав, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 18 000,00 грн, процентів - 22 320,00 грн та комісій 3 240,00 грн є обґрунтованими та доведеними Позивачем.

Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення неустойки, Суд зазначає таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" було виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, не впливає на застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який основним актом цивільного законодавства (частина друга статті 4 ЦК України). Закон України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року не регулює питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, тому відсутня колізія норм між цим Законом та нормами ЦК України.

З цих підстав, Суд відхиляє аргументи Позивача про наявність колізії норм та необхідність застосування Закону України "Про споживче кредитування" як спеціального акта, що має перевагу над загальними нормами ЦК України.

Ураховуючи, що порушення зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позичальником неустойки є безпідставним, а відповідна сума підлягає списанню в силу закону.

Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги на загальну суму 43 560,00 грн, що становить 82,88% задоволених вимог становить (43 560,00 грн/52 560,00 грн).

З Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 206,54 грн (2 662,40 грн х 82,88%).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість у загальній сумі 45 766,54 грн (сорок п`ять тисяч сімсот шістдесят шість гривень 54 копійки), що включає: 18 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 25.05.2025-100002253 від 25.05.2025; 22 320,00 грн заборгованості за процентами; 3 240,00 грн заборгованості за комісіями; 2 206,54 грн судового збору.

У стягненні неустойки в розмірі 9 000,00 грн - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 6 травня 2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО