Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №754/13568/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3620/26

Справа №754/13568/25

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Авентус Україна" звернулися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 24.08.2024 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 8217078. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 10300,00грн строком на 360 днів. У подальшому 08.09.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду, відповідно до якої було збільшено суму кредиту на 6000,00грн, та загальна суму кредиту становила 16300,00грн. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем, відповідно до договору, виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти. У свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує в зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, у відповідача утворилась заборгованість в загальному розмірі 35860,00грн. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 35860,00грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40грн та судові витрати в розмірі 105,00грн.

09.09.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадженя, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

20.04.2026 до суду від адвоката Рафальського М. Л., який представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що орієнтовно 24.08.2024 відповідач отримав грошові кошти через мобільний застосунок «CreditPlus», не будучи належним чином поінформованим про те, що цей застосунок є лише каналом взаємодії з юридичною особою позивача ТОВ "Авентус Україна". Зазначає, що про зміст і конкретні умови правочину, на який посилається позивач, зокрема про суму, строк, процентну ставку, комісії, порядок нарахування платежів і відповідальність за прострочення, а також про те, що позивач кваліфікує його саме як кредитний договір, а не договір позики, відповідач дізнався лише після отримання та ознайомлення з позовною заявою і доданими до неї документами. Вказує, що ТОВ "Авентус Україна" у частині нарахування пені/штрафних санкцій та процентів за прострочення діє всупереч засадам справедливості, добросовісності й розумності, закріпленим ЦК України, а також Законі України «Про захист прав споживачів». На підставі викладеного просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

ТОВ "Авентус Україна" в судове засідання свого представника не направили. У матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причину неявку суду не повідомлено.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказ ав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їм правовідносини.

24.08.2024 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8217078, укладення якого здійснювалось сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний за стосунок «CreditPlus» (п. 1.1. Договору).

Згідно із п. 1.3, 1.4 Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 10300,00грн строком на 360 днів. Періодичність сплати платежів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5. Договору, тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка 0,90% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 23.09.20024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Денна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строку користування становить 1,00% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0,99% в день (п. 1.7, 1.7.1, 1.7.2 Договору).

Згідно із п. 1.8-1.10.2 Договору, загальні витрати на дату укладення Договору складають: за стандартною ставкою 37080,00грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 36771,00грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору: за стандартною ставкою 2333,95% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2176,57% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом: 47380,00грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженою процентної ставки 47071,00грн.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної карти (п. 2.1. Дговору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, споживач зобов`язаний у встановлени договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Як убачається з листа ТОВ «Пейтек» 24.08.2024 на карту отримувача було перераховано 10300,00грн кредитних коштів.

08.09.2024 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №8217078 про надання споживчого кредиту від 24.08.2024, згідно якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 6000,00грн у зв`язку з чим внести зміни до Договору.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 16300,00грн. Денна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строку користування становить 1,00% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0,99% в день. Загальні витрати складають: за стандартною ставкою 57780,00грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 57381,00грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка : за стандартною ставкою 2354,98% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2217,43% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом: 74080,00грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженою процентної ставки 73681,00грн.

Як убачається з листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» 08.09.2024 на карту отримувача було перераховано 6000,00грн кредитних коштів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Отже підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, кредитор свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі - надавши відповідачу кредит в обумовленому розмірі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором, що не було виконано відповідачем.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Отже, підписанням договору відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Оскільки, відповідачем порушене зобов`язання з повернення кредитних коштів, що встановлені умовами Договору, то за ним обліковується прострочена заборгованість за кредитом на загальну суму 35860,00грн.

Суд критично ставиться до тверджень сторони відповідача про те, що відповідач під час укладання договору не був ознайомлений із змістом і конкретними умови правочину, зокрема про суму, строк, процентну ставку, комісії, порядок нарахування платежів і відповідальність за прострочення, а також про те, що позивач кваліфікує його саме як кредитний договір, а не договір позики.

Оскільки згідно із ст. 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки (постанова Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №182/5322/18).

Таким чином суд дійшов до висновку, що при укладенні кредитного Договору відповідач виразив своє волевиявлення на отриманні від позивача кредитних коштів та відповідно на укладання кредитного Договору з позивачем, шляхом авторизації в особистому кабінеті у застосунку «CreditPlus», та погодження всіх істотних умов Договору, в тому числі і розміру нарахованих відсотків за користування кредитом.

Крім того, як убачається з відзиву сторони відповідача, ОСОБА_1 не оспорює факт того, що він отримав від відповідача грошові кошти через застосунок «CreditPlus».

Інших доказів неправомірного нарахування відсотків, відповідачем до суду не надано. Як і не надано доказів на підтвердження належного виконання вимог договору.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Аналізуючи викладене вище та приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав в зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов про стягнення заборгованості за Договором про надання грошових коштів у позику, таким, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Разом з тим, щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат в розмірі 105,00грн, пов`язаних із направленням досудової вимоги/претензії відповідачу, слід відмовити, оскільки, стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження вказаної суми, а наявна у справі копія досудової вимоги з описом вкладення не свідчить про те, що позивачем були понесені витрати саме в цій сумі.

Керуючись Конституцією України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 7, 10, 75-79, 81, 141, 265-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" заборгованість а загальному розмірі 35860,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" судовий збір в розмірі 2422,40грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна", ЄДРПОУ 41078230, адреса місцезнаходження: місто Київ, проспект Берестейський, буд. 90-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко