Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №754/7439/23 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2994/26

Справа №754/7439/23

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2019 року між ТОВ «Будинок Комфорту» було укладено Договір № 1144191201002 оренди майна з правом викупу. Відповідно до п. 1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове володіння та користування майно, що зазначене у цьому Договорі, з наступним переходом права власності на такий об`єкт оренди від Орендодавця до Орендаря на умовах, передбачених цим Договором, а Орендар зобов`язався прийняти Об`єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Відповідно до розділу 1 Додатку 1 до Договору оренди майна з правом викупу № 1144191201002 від 01.12.2019 року, згідно з пунктами 1.2., 1.3. та 4.1. Договору дані щодо Об`єкту оренди, його вартість, строк оренди, розмір щомісячного платежу погоджено Сторонами, як зазначено загальна вартість об`єкту оренди Smart/tel Samsung Galaxy A70 6/128GB Blue (SM-A705FZBUSFK) становить 23 790,00 грн., строк оренди складає 12 місяців, щомісячний платіж становить 2 379,00 грн.. Позивач свої зобов`язання виконав, передав вказане майно у тимчасове користування відповідачці. Однак, відповідачка свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, орендні платежі не сплачує, у зв`язку з чим в останньої виникла заборгованість, тому позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 129 366,00 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Деснянського районного суд м. Києва від 07.06.2023 року у вказаній вище справі вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02.10.2023 року було задоволено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

24.09.2025 року через систему Електронний суд від представника ТОВ «СВЕА ФІНАНС» надійшла заява про заміну сторони у виконавчому листі.

Судом було прийнято вищевказану заяву до розгляду та призначено судове засідання.

У судовому засіданні від 07.10.2025 року, у зв`язку з особистим повідомленням відповідачки ОСОБА_1 про зміну прізвища на ОСОБА_1 , ухвалою суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання, було витребувано від сторони відповідача належні докази на підтвердження зміни прізвища та одночасно з цим оголошено перерву для ознайомлення стороною відповідача з заявою про заміну сторони у виконавчому листі.

23.10.2025 року заявницею на підтвердження зміни прізвища надано суду копію свідоцтва про шлюб. Як вбачається з вказаної копії свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_1 23.01.2025 було укладено шлюб з ОСОБА_4 та змінено прізвище на " ОСОБА_1 ".

Згідно ухвали суду, постановленої шляхом внесення до журналу судового засідання, було внесено зміни в особисті дані відповідачки у справі, зазначивши її належне прізвище " ОСОБА_1 ".

ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Білика О. А., звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02.10.2023 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ухвали від 10.11.2025 заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02.10.2023 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було скасовано та визначено проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

11.12.2025 на адресу суду від представника відповідачки - адвокатки Агажанової І.С. надійшов відзив на позов, згідно з яким зазначено, що відповідачка позовних вимог не визнає з тих підстав, що нею було здійснено чотири платежі по 2 379,00 грн., що сукупно склало 9 516,00 грн., однак підтвердити зазначене належними доказами вона позбавлена можливості з тих підстав, що паперові квитанції не були збережені, адвокатські запити до АТ "ПУМБ" та до позивача у праві, залишились без відповіді. Крім того, вказано, що нараховані позивачем відсотки та штрафні санкції за прострочення орендних платежів є необгрунтованими та не відповідають правовій природі укладеного між сторонами договору, відтак просили суд про часткове задоволення позовних вимог у межах стягнення з відповідачки заборгованості за орендними платежами.

Позивачем відповіді на відзив подано не було.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

01.12.2019 року між ТОВ «Будинок Комфорту» та відповідачкою було укладено Договір №1144191201002 оренди майна з правом викупу.

Відповідно до додатку № 1 від 01.12.2019 року до договору оренди, встановлено дані щодо об`єкту оренди, його вартість, строк оренди, розмір щомісячного платежу.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове володіння та користування майно, що визначене у цьому Договорі, з наступним переходом права власності на такий об`єкт оренди від Орендодавця до Орендаря на умовах, передбачених цим Договором, а Орендар зобов`язується прийняти Об`єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Орендодавець зобов`язується передати орендарю об`єкт оренди протягом п`яти робочих днів з дати підписання Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору сплата орендної плати здійснюється Орендарем щомісячно відповідно до графіку платежів, узгодженого Сторонами у Додатку до цього Договору.

Згідно з пунктом 7.2 Договору викуп об`єкта оренди після закінчення строку оренди відповідно до п. 4.1 цього Договору здійснюється за умови належної сплати всіх Орендних платежів. При цьому, Орендар сплачує авансові платежі у якості оплати вартості Об`єкта оренди у сумі і відповідно до умов, погоджених у додатку до Договору. Об`єкт оренди переходить у власність Орендаря за умови здійснення Орендарем всіх належних платежів (Орендної плати та авансових платежів) на користь Орендодавця згідно з графіком.

Загальна вартість Smart/tel Samsung Galaxy A70 6/128GB Blue (SM-A705FZBUSFK) становить 23 790,00 грн., строк оренди складає 12 місяців, а щомісячний платіж - 2 379,00 грн..

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ТОВ «Будинок Комфорту» виконало умови Договору у повному обсязі та передало відповідачу об`єкт оренди протягом 5 (п`яти) робочих днів здати підписання договору, про що свідчить Акт приймання-передачі товару №1144191201002 від 01.12.2019 року.

Однак, відповідачка, всупереч умов договору оренди, свої зобов`язання за Договором не виконала, внаслідок чого орендна плата станом на дату подачі позову не здійснювалась та сформувалась заборгованість в загальному розмірі 129 366,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 705 ЦК України встановлено, що за договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Частиною першою статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Дослідивши письмові матеріали справи та враховуючи ту обставину, що відповідачка частково визнає позов та не заперечує, що в повному обсязі орендні платежі нею сплачені не були, суд приходить до висновку про доведеність вимог позивача в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за орендними платежами в загальному розмірі 28 548,00 грн..

При цьому, суд не приймає в якості доказу часткової сплати орендних платежів у сумі 9 516,00 грн. твердження представниці відповідачки про незбереження відповідних квитанцій, оскільки належних та допустимих доказів на доведення даних обставин стороною відповідачки надано суду не було, клопотань про витребування судом вказаних доказів також не заявлялось.

Відповідно до Договору, за прострочення орендних платежів Орендар зобов`язується сплатити на користь Орендодавця штраф у сумі 75,00 грн. за кожен факт прострочення сплати орендних платежів, а також пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, починаючи з другого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми прострочених Орендних платежів за цим Договором.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем нараховано до стягнення з відповідачки за порушення умов укладеного договору:

- відповідно до п.6.4.6 Договору неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування об`єктом оренди за прострочений час у розмірі 57 096,00 грн. = (12 (термін оренди) х 2379,00 грн. (обов`язковий щомісячний платіж) х 2 (розмір неустойки);

- відповідно до п.8.5 Договору штраф, що становить 15 174,00 грн. = ((75 (штраф щза кожен факт прострочення оплати орендних платежів) х 12 (кількість орендних платежів)) + (28 548,00 (вартість об`єкта оренди) х 50% (розмір штрафу));

Згідно визначення, неустойка - це визначена законом або договором грошова сума (чи інше майно), яку боржник зобов`язаний передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (невиконання або неналежного виконання, наприклад, прострочення). Вона є способом забезпечення зобов`язання. Видами неустойки є штраф (фіксована сума або % від невиконаного) та пеня (% від суми за кожен день прострочення).

Разом з тим, вимогами ст. 551 ЦК України закріплено дискреційне повноваження суду на зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшення розміру неустойки поширюється на всі її форми (штраф, пеня), усі випадки застосування неустойки, незалежно від підстави її встановлення, законна чи договірна неустойка.

Враховуючи, що норма про право на зменшення розміру неустойки розміщена у статті, яка має назву «Предмет неустойки», зниження неустойки слід розглядати як зміну у бік зменшення її предмета судом, у тому числі і за власною ініціативою.

Зокрема, обґрунтовуючи доцільність існування права на зменшення розміру неустойки, Верховний Суд вказав, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Враховуючи викладене вище, суд, керуючись вимогами ст.551 ЦК України, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідачки за неналежне виконання зобов`язання неустойку у вигляді штрафу у загальному розмірі 15 174,00 грн. (що регламентовано п.8.5 Договору).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З урахуванням викладених вище обставин, того факту, що відповідачкою належним чином умови Договору оренди майна з правом викупу № 1144191201002 від 01.12.2019 року виконані не були, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Будинок Комфорту» до відповідачки підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 28 548,00 грн. ( заборгованість по орендним платежам) + 15 174,00 (неустойка у вигляді штрафу) = 43 722,00 грн..

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, пропорційно до частки задоволених позовних вимог, що розраховуються наступним чином: 43 722,00 грн. х 2 684,00 грн. : 129 366,00 грн. = 907,12 грн..

На підставі викладеного, керуючись,статтями 11, 15, 16, 525, 526, 536, 611, 612, 625,526, 628, 629,638, 705, 759, 760,762 ,1054 ЦК України, 4, 10, 12, 19, 76-81, 141, 280-289, 352, 354-355ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту» заборгованість за Договором оренди майна з правом викупу № 1144191201002 від 01.12.2019 року у загальному розмірі 43 722, 00 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 907,12 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок Комфорту», місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, офіс 426, ЄДРПОУ:43170476.

Дані відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 06.05.2026.

Суддя: Т.А.Зотько