Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №754/5131/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/1328/26

Справа №754/5131/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2026 року року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Салайчук Т.І., за участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресо: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

22.03.2026 о 21 годині 00 хвилин за місцем свого проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови) вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство , а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали в стусанах, штовханнях, ображав нецензурною лайкою, чим завдав їй фізичного болю, внаслідок чого було завдано шкоди фізичному здоров`ю та психологічних страждань. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 14, 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 22.03.2026 о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови) за адресою спільного проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_3 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 , у присутності дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що полягало в стусанах, штовханнях, образах нецензурною лайкою, чим спричинив емоційну невпевненість неповнолітньому ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому відносно дружини визнав повністю, підтвердив обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому та просив призначити мінімальний штраф.

Потерпіла ОСОБА_2 також підтвердила обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначила, що неповнолітній син ( ОСОБА_3 ) не був очевидцем та свідком подій зазначених у протоколі.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Диспозицією та об`єктивною стороною правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Ознаками насильства є те, що: дії кривдника носять умисний характер; дії кривдника спричиняють економічну, фізичну або психологічну шкоду потерпілій особі; дії кривдника є порушенням прав та свобод людини і громадянина; асиметрія сил, тобто значна перевага сил кривдника (фізичних, психологічних, владних, економічних, тощо) по відношенню до постраждалої особи. Також насильство протікає за циклом і має постійну повторюваність.

В судовому засіданні встановлено, що дії кривдника застосовані до потерпілої ОСОБА_2 , викликали у неї побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, та завдали шкоди їх фізичному та психічному здоров`ю.

Вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 22.03.2026 серії ГП №299168, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 про вчинене правопорушення; копіями форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та термінового заборонного припису стосовно кривдника від 22.03.2026 серія АА №534176.

Зазначені вище докази винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 251 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 173-2КУпАП у виді штрафу, саме таке стягнення враховуючи викладені вище обставини, буде достатньою мірою відповідальності за вчинене правопорушення і відповідатиме меті виховання та запобігання нових правопорушень.

Згідно із ч. 5 ст. 283 КУпАП, постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Щодо застосування заходів, передбачених ст. 39-1 КУпАП, то суд враховує, що це право суду, а не обов`язок, оскільки вказана норма, передбачає, що у разі вчинення домашнього насильства суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При дослідженні матеріалів справи не встановлено обставин, які б доводили потребу направляти ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників, суд вважає недоцільним застосовувати положення ст. 39-1 КУпАП.

У відповідності до вимог статті 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір. Доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору матеріали справи не містять.

Разом з цим, матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП підлягають закриттю з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння передбачене частиною 1 ст. 172-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої або неповнолітньої особи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено лише копію пояснень ОСОБА_2 , які не містять відомостей щодо вчинення правопорушення щодо неповнолітнього ОСОБА_3 .

Суддя зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Будь-яких доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до матеріалів справи не долучено та під час судового розгляд не отримано.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суддя вважає, що за відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, провадження по адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КупАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 39-1, 40-1, ст.173-2, 247, 283-285, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК