Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №753/9711/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9711/26

провадження № 1-кп/753/1700/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12024105020000999 від 02.07.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 27 квітня 2026 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024105020000999 від 02.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Відповідно до висунутого обвинувачення, яке суд визнає доведеним, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, органом досудового розслідування встановлено, що 17 червня 2024 року, приблизно о 23 год. 20 хв., ОСОБА_8 перебував у дворі біля свого будинку, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де у останнього із ОСОБА_9 виник словесний конфлікт спричинений наявністю заборгованості ОСОБА_8 перед ОСОБА_9 .

У цей час до ОСОБА_8 підійшов ОСОБА_6 , який почав висловлювати своє обурення щодо галасу, який здійнявся через конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

На фоні цього у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 розпочався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 , керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, кулаком правої руки наніс один удар в область голови потерпілого, який від зазначеного удару втратив рівновагу та впав на асфальтне покриття. Після цього, ОСОБА_6 почергово правою та лівою ногою наніс ще два удари в область голови потерпілого.

Своїми протиправними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми кісток черепу - синець на повіках лівого ока з переходом в підочно-виличну ділянку, лівий скат носа та підбрівну ділянку; субкон`юнктивального крововиливу лівого ока; багатоуламкових переломів передньої, латеральної стінок лівої верхнє-щелепної пазухи; перелому нижньої стінки лівої орбіти, перелому виличної кістки зліва, перелому великого крила клиноподібної кістки ліворуч (велике крило клиноподібної кістки формує також дно середньої черепної ямки - основи черепа); гемосинусу (наявність рідини і лівій гайморовій пазусі).

Таким чином, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе за ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю та показав, що дійсно 17 червня 2024 року, приблизно о 23 год. 20 хв., перебував у дворі біля свого будинку, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де відбувався конфлікт, спричинений наявністю заборгованості ОСОБА_8 перед ОСОБА_9 . У цей час він підійшов до ОСОБА_8 та почав висловлювати своє обурення щодо галасу, який здійнявся через конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . На фоні цього у ОСОБА_8 з ним розпочався словесний конфлікт, в ході якого він, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, кулаком правої руки наніс один удар в область голови потерпілого, який від зазначеного удару втратив рівновагу та впав на асфальтне покриття. Після цього, він почергово правою та лівою ногою наніс ще два удари в область голови потерпілого. Своїми протиправними діями спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження. Про вчинене щиро шкодує.

Показання обвинуваченого ОСОБА_7 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Судовий розгляд проводився відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому, який надав суду ствердну згоду із запропонованим порядком.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, а саме обвинуваченого, який не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат тощо.

Вина обвинуваченого ОСОБА_7 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.

Щодо кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 , то суд вважає її правильною та кваліфікує його дії як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Суд, при обранні виду та міри покарання, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, щиро каявся, добровільно та повністю відшкодував завдані збитки, примирився з потерпілим), особу обвинуваченого, а саме: молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, з середньо-спеціальною освітою, має постійне місце проживання та сім`ю, характеризується за місцем проживання та навчання виключно позитивно, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне добровільне відшкодування збитків потерпілому й примирення з останнім.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Також за наявності всіх вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням будуть правильними, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання.

Суд, приймаючи рішення про застосування положень ст. 75 КК України, зважує й на висловлену у судових дебатах позицію прокурором щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.

При застосуванні інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням важливою є й думка потерпілого, який відмовився брати участь у судовому розгляді, у своїх письмових зверненнях до суду підтвердив про повне йому відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди у розмірі 200 000 грн та відсутність претензій до обвинуваченого, якого не просив карати суворо.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Перед судом не порушувалось питання щодо вирішення долі речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 2, 7, 9, 17, 84, 89, 91, 94, 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Під час судового розгляду питання щодо запобіжного заходу не порушувалось. Залишити без змін обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до строку, вказаного в ухвалі слідчого судді.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Перед судом не порушувалось питання щодо вирішення долі речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1