Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №644/11124/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/11124/25

Провадження № 2/644/1441/26

06.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2026 року

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Саркісян О.А.,

за участю секретаря – Мухіна Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №644/11124/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

у с т а н о в и в:

Позивач, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 10200859086 від 15.09.2020 року в розмірі 65 675.73 грн; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422. 40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.09.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний Факторинг» було укладено Кредитний договір № 10200859086 згідно з умовами якого сума кредиту за даним Договором складає 37 424. 61 грн. Відповідно до п.1.1 Основного договору Кредитодавець зобов`язується надати кредит Покупцю на умовах визначених розділом 2. Основного договору, а Покупець зобов`язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом в розмірі, порядку та на умовах, визначених Договором. Згідно розділу 3. Основного договору Сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються Позичальникові на умовах строковості, а саме терміном на 24 термін кредиту календарних місяців (вісімнадцять) та платності – 4,5% в місяць. Відсоткова ставка складає 0,01% (нуль цілих одна сота відсотки). Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 113,62 % річних від загальної суми кредиту. Перший внесок за Товар склав 6 000 грн. та був сплачений Покупцем Продавцю в момент придбання Товару (п.3.3). П.3.5 передбачає, що перелік товарів та послуг які придбаваються за рахунок кредитних коштів визначено Покупцем в заяві на отримання споживчого кредиту. Факт отримання товару(ів) та послуг(и) підтверджується особистим підписом Покупця у видатковій накладній та/або відповідному правочині на отримання послуг(и). Відповідно до п.3.9 та п.3.10 Кредитного договору розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування кредитом становить 1 559,36 грн. з моменту укладення Кредитного договору до 15.03.2021 року включно, з 16.03.2021 року розмір щомісячного платежу становить 3 243,62 грн., а щомісячний платіж повинен сплачуватись до 15 числа кожного місяця. Кредит надається на придбання Товарів/послуг, що визначаються Клієнтом в Заяві на отримання кредиту (п.3.12). Позивач намагався в досудовому порядку домовитись з Відповідачем про погашення боргу, телефонував до Відповідача за телефонами, наданими останнім особисто та надсилав листи щодо добровільної сплати боргу, для оперативного врегулювання договірних відносин. Однак Вимоги були проігноровані. Враховуючи систематичне ухилення Відповідача від виконання договірних зобов`язань, відсутності бажання останнього добровільно виконати взяті на себе зобов`язання, Позивач змушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою діяльністю «Сучасний Факторинг» за Кредитним договором № 10200859086 від 15.09.2020 р. станом на 18.08.2025 р. включно становить 65 675.,73 грн., а саме: загальна заборгованість за тілом кредиту становить: 37 424. 61 грн., загальна заборгованість за сумою комісії становить 28 251. 12 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 27.11.2025 відкрито провадження по даній справі, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачка, через систему «Електронний суд», надала відзив на позовов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування якого посилається на те, що позовні вимоги відповідач не визнає, вважає, що вимоги позивача не гуртуються на нормах права, а обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені належними доказами.15.09.2020 відповідач не отримувала кошти від позивача та не придбавала товари в кредит, про які вказано в додатках до позовної заяви. В той час відповідач бажала отримати кошти в позику. 15.09.2020 невідома особа запропонувала відповідачу підписати документи, які додані до позовної заяви, після чого ця особа обіцяла передати позивачу 37 000 грн. Відповідач погодилась на такі умови та підписала вказані документи, проте ця невідома особа передала відповідачу лише половину вищевказаної суми. Ніякі товари відповідач не придбавала в кредит. Матеріали справи не містять первинних документів, які підтверджують наявність заборгованості, її розмір та оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до матеріалів справи, жодний доказ не містить підпису уповноваженої посадової особи позичальника, а містить лише факсимільне відтворення підпису та печатки, зокрема: кредитний договір, графік платежів, заява на отримання кредиту, паспорт споживчого кредиту. Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять письмової угоди між позивачем та відповідачем в якій погоджується використання факсиміле і наявні зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб, кредитний договір в цілому є нікчемним. Зазначає, положення п. 3.8, 5.1 кредитного договору та положення додатку 1 кредитного договору Графіку платежів щодо комісії, є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. є неспівмірною, зокрема, зі складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг. Позивачем не наведено, у чому полягає складність справи про стягнення заборгованості. У позові не наведено жодних розрахунків заявлених до стягнення сум коштів, обґрунтованих пояснень, логічних та послідовних висновків, релевантної судової практики. Таким чином, у разі ухвалення рішення суду на користь позивача, прошу відмовити у покладенні судових витрат на відповідача, а у разі стягнення витрат, керуючись частиною 5 статті 137 ЦПК України, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Представник позивача, через систему «Електронний суд», надав відповідь на відзив, у якому просить позовні вимоги задовольнити. В обгрунтування якого посилається на те, що до позову надані доказі, які підтверджують факт укладеного договору та здійснення кредитної операції. Заборгованість за кредитним договором підтверджується не одним документом, а взаємопов`язаною сукупністю письмових доказів доданих до позовної заяви. Кредитний договір містить погоджені сторонами умови щодо використання аналога підпису та печатки кредитодавця. Зокрема, пунктом 9.16.1 кредитного договору передбачено, що зразок аналога підпису директора та печатки ТОВ «Сучасний Факторинг», зазначені у заяві, відповідають відтвореним за допомогою засобів механічного або іншого копіювання підпису директора та печатки ТОВ «Сучасний Факторинг», зазначеним у розділі 10 договору, та є достатніми для підтвердження факту підписання договору кредитодавцем. Крім того, сам відповідач не заперечує факт підписання нею документів кредитної операції, що виключає доводи про відсутність належної письмової форми правочину з боку позичальника. Отже, кредитний договір укладено у письмовій формі, а доводи відповідача про його нікчемність є безпідставними. Доводи відповідача про нікчемність положень договору щодо комісії є безпідставними та не враховують змісту укладеного сторонами договору. Витрати позивача на професійну правничу допомогу документально підтверджені.

Крім того представником позивача, через систему «Електронний суд», надані додаткові пояснення, у яких зазначила, що відповідач у відзиві не заперечує укладення кредитного договору та оригінальність своїх підписів на видаткових накладних. Навпаки, вона зазначає, що підписувала документи. Окрім того, вона не заперечує отримання самого товару. Доказів звернення у правоохоронні органи щодо не отримання товару. який придбаний у кредит чи не отримання кредиту, розслідування кримінального провадження, тощо, Відповідач не надає. Стосовно нечинності умов договору щодо комісії вазначено в Постанові Великої Палати Верховного від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21). Розглядаючи касаційну скаргу позивача, Велика Палата Верховного Суду вирішила, зокрема, два питання. Перше – чи є недійсною (нікчемною) умова укладеного до 13 січня 2006 року кредитного договору про встановлення додаткової плати (комісії) за управління кредитом. Виснувала, що означена умова кредитного договору є оспорюваною.

Представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачки – адвокат Дуб С.В, у поданому відзиві на позов просить проводити розгляд справи за відсутсності відповідачки та її представника, у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 вересня 2020 року між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10200859086, на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.09.2020 на отримання споживчого кредиту, у якій зазначена інформація про товари які ОСОБА_1 має намір придбати за рахунок кредитних коштів.

Розділом 3 кредитного договору «УМОВИ НАДАННЯ ТА ПОГАШЕННЯ КРЕДИТУ» передбачено:

Назва кредитного продукту: Розстрочка 6-24.

Вартість Товару (ів) складає 36 625,7 грн.

Перший внесок за Товар складає 6 000 грн., та сплачується Покупцем Продавцю в момент придбання Товару.

Вартість послуг (и) що придбавається за рахунок кредитних коштів складає 6 798,91 грн.

Перелік Товарів та послуг які придбаваються за рахунок кредитних коштів визначено Покупцем в Заяві на отримання споживчого кредиту.

Факт отримання Товару (ів) та послуг (и) підтверджується особистим підписом Покупця у листі зобов`язанні та/або відповідному правочині на отримання послуг (и).

Сума Кредиту складає 37 424,61 грн.

Строк користування Кредитом складає 24 календарних місяців.

Плата за користування Кредитом складається з: Річних відсотків за користування Кредитом у розмірі 0,01% від суми Кредиту. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 49,43% (Сорок дев`ять 43) річних від загальної суми Кредиту;- Щомісячної Комісії за управління Кредитом у розмірі 4,5% від суми Кредиту.

Розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування крдитом становить 15559. 44 грн. з моменту укладення кредитного договору до 15.03.2021 включно. З 16.03.2021 розмір щомісячного платежу становить 3 243. 55 грн. Розмір останнього платежу може відрізнятись від розміру попередніх платежів.

Розлідом 5 договору ПЛАТА ЗА КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ передбачено:

Плата за користування Кредитом складається з:

фіксованого проценту від суми Кредиту, що встановлюється на календарний рік із розрахунку 30 днів у місяці та 360 днів у році;

комісії за управління Кредитом, що встановлюється у відсотках від суми Кредиту та пов`язана з супроводженням кредитної справи (оцінкою платоспроможності Покупця; у тому числі але не обмежуючись щодо Покупця (персональних та сукупних даних), сум, строків користування та оплатності кредиту; супроводження кредитної історії Покупця з актуалізацією та переданням вихідних даних та відповідних Бюро кредитних історій; використання СМС сервісу для інформування Покупця відповідно до умов Даного Договору; оплатою послуг третіх осіб (Повірених, Брокурів, тощо) пов`язаних з оформленням та суппроводженням кредитної справи)).

Кредитний договір містить погоджені сторонами умови щодо використання аналога підпису та печатки кредитодавця. Зокрема, пунктом 9.16.1 кредитного договору передбачено, що зразок аналога підпису директора та печатки ТОВ «Сучасний Факторинг», зазначені у заяві, відповідають відтвореним за допомогою засобів механічного або іншого копіювання підпису директора та печатки ТОВ «Сучасний Факторинг», зазначеним у розділі 10 договору, та є достатніми для підтвердження факту підписання договору кредитодавцем.

Крім того ОСОБА_1 підписано графік платежів та основін умови кредитування до договору №10200859086 від 15.09.2020, паспорт споживчого кредиту.

У заяві від 15.09.2020 ОСОБА_1 письмово підтвердила, що до моменту укладення кредитного договору ознайомлена кредитодавцем про зміст, характер та умови надання кредиту, ознайомлена з умовами паспорту споживчого кредиту, та отримала детальну інформарцію зазначену у ч.ч. 2, 3 ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції на дату ознайомлення.

Згідно з наданим ТОВ «Сучасний Факторинг» розрахунком заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №10200859086 від 15.09.2020 станом на 08.08.2025 становить 65 675. 73 грн, та складається з: 37 424. 61 грн - загальна заборгованість за тілом кредиту, 28 251. 12 грн. - заборгованість за сумою комісії.

Відповідачка контррозрахунок не надала, на конкретні докази, які не були враховані позивачем при даному розрахунку заборгованості не послалась, самих доказів не надала.

Відповідно до Листа зобов`язання від 15.09.2020, ТОВ «Сучасний Факторинг» повідомив ТОВ «САВ ДИСТРИБЬЮШН» про прийняття рішення про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 на придбання товарів на загальну суму 36 625. 70 грн.

Як убачається з видаткової накладної №ФТ14-1117-39929883 від 15.09.2020, ОСОБА_1 отримала від постачальника ТОВ «САВ ДИСТРИБЬЮШН» товари зазначені у накладній.

Згідно платіжної інструкції № 922009 від 22.09.2020, ТОВ «Сучасний Факторинг» перерахував на користь ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» грошові кошти у розмірі 30 625,70 грн із призначенням платежу: «Оплата споживчого кредиту за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

За таких обставин суд доходить до переконання, що сукупність наведених вище доказів підтверджує виконання позивачем зобов`язань за укладеним з відповідачкою кредитним договором щодо перерахування продавцю 30 625. 70 грн. за товар, придбаний відповідачкою.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Україниоднією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зіст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 525,526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За правиламист. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (як це закріплено вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як установлено судом у ході розгляду справи, кредитний договір відповідачкою не оспорювався, недійсним у судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами.

ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору ознайомилася з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальниці.

Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачкою без будь-яких застережень, суд доходить висновку, що остання погодилась з його умовами та зобов`язалась виконувати їх.

Розмір заборгованості, який відображено у розрахунку заборгованості не спростовано контррозрахунком відповідачки.

Посилання відповідачки на те, що обставинам справи та не підтверджені належними доказами та 15.09.2020 відповідачка не придбавала товари в кредит, про які вказано в додатках до позовної заяви, положення п. 3.8, 5.1 кредитного договору та положення додатку 1 кредитного договору Графіку платежів щодо комісії, є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд не приймає до уваги, оскільки відповідач не надала доказів, та судом не встановлено факту здійснення позивачем дій, які сприяли б укладенню договору не нею. Суд зазначає, що вищезазначений договор укладений з ОСОБА_1 в судовому порядку не був розірваний. Крім того, вказаний договор у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнаний, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.638 та ч.1ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згод з усіх істотних умов такого договору.

Презумпція правомірності кредитного договору станом на дату розгляду справи не спростована, а отже, всі права, набуті сторонами за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають безумовному виконанню, в тому числі примусовому.

10 травня 2007 року Правління НБУ прийняло постанову, якою затвердило Правила № 168, що набрали чинності 5 червня 2007 року. Згідно з пунктом 3.6 цих Правил банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Ці Правила втратили чинність 10 червня 2017 року.

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев`ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023-XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону № 1023-XII виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону № 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII.

Закон № 1734-VIII у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідні висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Наведені вище приписи Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, прямо не вказували на недійсність умови кредитного договору про встановлення плати за надання кредитних коштів. Станом на час укладення кредитного договору частина Закону України «Про споживче кредитування» передбачав можливість встановлення комісії за отримання, та за управління кредиту.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісії, у тому числі за надання кредитних коштів.

За правилами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджені факт укладання кредитного договору між сторонами у передбаченій законом формі, виконання позивачем умов договору щодо надання відповідачці кредитних коштів у користування - на придбання товару, та невиконання останньою зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами/комісією за користування кредитними коштами, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 37 424. 61 грн. та заборгованість за сумою комісії у сумі 28 251.12 грн, що загалом становить 65 675. 73 грн. яка підлягає стягненню з відповідачки.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422. 40 грн.

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідачка просила зменшити суми судових витрат на професійну правову допомогу, які вважала не співмірними із складністю справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, позивачем надано к. Договору № 20/06-СФ про надання правничої допомоги від 20.06.2025, укладеного між АБ «ТАРАСА ОНИЩЕНКА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ», к. акту приймання-передачі наданих послуг № 390 від 14.08.2025; к. платіжної інструкції № 818026 від 18.08.2025 про оплату 10 000 грн.

Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

Враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, співмірністю з ціною позову суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що має бути компенсований позивачу підлягає зменшенню до 4 000 грн, оскільки зазначена справа є типовою для фінансової установи. Виключних обставин що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї не наведено.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст, 525, 526, 530, 546-552,610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» заборгованість за Кредитним договором № 10200859086 від 15.09.2020 року в розмірі 65 675.73 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422. 40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 4 000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Інформація про сторони:

Позивач: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А, ЄДРПОУ 35310044).

Відповідачка: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя: О.А. Саркісян