Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №644/11937/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/11937/25

Провадження № 2/644/147/26

29.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

Індустріальний районний суд м.Харкова

в складі:

головуючого судді – Саркісян О.А.,

за участю секретаря – Мухіна ЄМ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу №644/11937/25 за позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

у с т а н о в и в:

Позивач, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 8261722 від 30.04.2023 року, в сумі: 34 560 грн.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422. 40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 30.04.2023року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №8261722, згідно з умовами якого відповідач отримала 9 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит в сумі визначеній кредитним договором. Відповідачка зі свого боку не виконала умови Кредитного договору. Укладаючи Кредитний договір відповідачка та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 26.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023 р. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 8261722 від 30.04.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою. Сума заборгованості відповідачки становить 34 560 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 9 000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 24 660 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить – 900 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідачки та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачці було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22904651/3154 від 04.11.2025 р., однак заборгованість за кредитним догоовром не погашено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 22.12.2025 року вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представниця відповідачки – адвокат Мушка Н.М., через систему «Електронний суд», надала відзив на позов, в якому позовні вимоги подані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 в частині повернення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, а саме не заперечує проти задоволення позову в частині повернення по кредитному договору №8261722 від 30.04.2023 року тіла кредиту у розмірі 9 000 грн., відсотки у розмірі 900 грн., в іншій частині позовних вимог просить відмовити. В обгрунтування якого посилається на те, що відповідно до умов Кредитного Договору № 8261722 строк кредитування був погоджений сторонами та становив 10 днів. Відтак, у межах строку кредитування (з 30.04.2023 року по 10.05.2023 року) відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві позичені кошти і сплачувати проценти. Згідно розрахунків, доданих до матеріалів справи Позивачем, по Кредитному договору №8261722 від 30.04.2023 року після закінчення строку договору нараховувалися відсотки, а саме з 11.05.2023 до 26.07.2023 року. Однак, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. ОСОБА_1 не підписувала жодних додаткових угод щодо пролонгації договору. Відтак, нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору (понад 10 днів), а саме після 10.05.2023 року, є безпідставним та таким, що не відповідає умовам договору. Супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно. За наведених обставин, комісія за надання кредиту, нарахована ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у розмірі 900 грн. підлягає списанню. Вважає розмір витрат на правову допомогу завищеним, оскільки справа не складає значного публічного інтересу, і не є складною.

Представник позивача, через систему «Електронний суд», надав додаткові пояснення по справі, в якому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представниця відповідачки – адвокат Мушка Н.М., через систему «Електронний суд», надала додаткові пояснення по справі, в яких просить Позовні вимоги подані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 в частині повернення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково, а саме не заперечуємо проти задоволення позову в частині повернення по кредитному договору №8261722 від 30.04.2023 року тіла кредиту у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень, відсотки у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень, в іншій частині позовних вимог просимо відмовити .

Представник позивача в поданій до суду заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, надала відзив на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №8261722, який було укладено в електронній формі та підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (V83156), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача 30.04.2023, про що свідчить довідка-підтвердження про ідентифікацію позичальника у ІТР товариства.

За умовами Кредитного договору №8261722 від 30.04.2023 товариство надає клієнту споживчий кредит у розмірі 9 000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (п.п. 1.1, п.п. 1.2).

Кредит було надано строком на 100 днів починаючи з 30.04.2023 і складається з пільгового та поточного періодів (п.1.3).

П. 1.3.1. Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 10.05.2023р. (рекомендована дата платежу). Варто зауважити, що пільговий період – це строк, що настає з дати видачі кредиту, згідно п.1.3 та завершується у визначену п.1.3.1 Договору дату (рекомендовану дату платежу). Під час дії цього періоду, проценти за користування кредитом можуть, якщо це передбачено умовами договору, нараховуватись за зниженою відсотковою ставкою. З дати завершення пільгового періоду строк виконання зобов`язання Позичальником вважається таким, що настав і триває протягом поточного періоду.

П. 1.3.2. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 08.08.2023 р. (дата остаточного погашення заборгованості). Також повідомляємо, що поточний період – це строк, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується у визначену п.1.3.2 Договору дату (дату остаточного погашення заборгованості). Протягом дії цього періоду проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. Позичальник має виконати зобов`язання в день завершення пільгового періоду, але не пізніше останнього дня поточного періоду. З завершенням поточного періоду спливає строк кредитування за Договором. З дня наступного за днем завершення поточного періоду, у випадку існування непогашеної заборгованості, строк виконання зобов`язання зі сплати платежів (заборгованості) вважається порушеним (простроченим) Позичальником, що тягне настання наслідків обумовлених розділом 4 цього Договору та надає Кредитодавцю право розпочати процедуру врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнення її в примусовому порядку.

П. 1.4. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 10.05.2023р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 08.08.2023р. (останнього дня строку кредитування). Зазначаємо, що дата повернення кредиту/дата остаточного погашення заборгованості – визначена п.1.3.2 Договору календарна дата, з настанням якої завершується поточний період та строк кредитування за Договором. Вся наявна за Договором заборгованість, що не була погашена раніше, підлягає остаточній сплаті Позичальником протягом дня на який припадає ця календарна дата. Будь-яка заборгованість за Договором, що не була погашена протягом цього дня, після його завершення вважається простроченою, а Позичальник таким, що порушив умови Договору.

П. 1.5. Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 1800.00 грн. в грошовому виразі та 77545.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 26100.00 грн. в грошовому виразі та 14268.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 10800.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 35100.00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

П. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 900.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

П. 1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 900.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

П. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 24 300.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. 1.6. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Умовами договору також передбачена пролонгація строку кредитування.

Також умовами договору визначено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором (п. 3 Договору).

Згідно п. 6 - Цей кредитний договір укладаєтьсяв електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний чрез сайт або відповідний мобільний додаток. Усі комунікації між позичаллльником та кредитором здійснюються із застосуванням цифрових технологій, із використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору, який генерується та надсидається товаристтвом електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника.

Пунктом 7.1. визначає, що цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Усі зміни та доповнення до цього Договору вчиняються у будь-які формі не забороненій законодавством (у т.ч. у формі відмінній від договору, якщо це не заборонено законодавством) та набувають чинності за умови, що згода Позичальника виражена у відповідний спосіб (за допомогою застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або виконання дій, що вимагає Товариство, зокрема згідно розділу 5, 6 Правил) та/або у зв`язку з настанням відкладальної(их) обставин(и), окрім змін до Правил, до яких приєднується Позичальник у випадку внесення будь-яких змін у цей Договір, що потребують його згоди або підпису з використанням одноразового ідентифікатора абоу зв`язку з настанням відкладальної(их) обставин(и), тощо. Крім того, окрема згода Позичальника не вимагається на внесення змін/оновлення Графіку розрахунків, що здійснюється Кредитодавцем самостійно з метою актуалізації відомостей про заборгованість Позичальника та/або Термін повернення кредиту та процентів у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) та/або частковим погашенням заборгованості, згідно розділу 6 Правил та цього Договору, а також у випадках обумовлених п.3.2.7 Договору.

7.3. Кредитний договір може бути достроково розірваний на підставі взаємної згоди сторін. Одностороннє розірвання Договору допускається лише у випадках прямо передбачених законодавством та п.7.1, п. 3.4.6 Договору.

У Графіку розрахунків за цим договором, що є Додатком №1 до Договору ззаначений період кредитування з 30.04.2023 по 08.08.2023, вказана сума, що підлягає поверненню із врахуванням комісії становить 35 100 грн.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 була ідентифікованй у інформаційно-телекомунікаційній системі товариства за допомогою особистих даних, які вона залишила при реєстрації.

Прийнявши пропозицію ОСОБА_1 погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами, правилами та графіком платежу цього договору, підтвердила, що ознайомлена тп повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Укладаючи Кредитний договір ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.ст. 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно платіжного доручення №993766779 від 30.04.2023 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 000 грн. у призначенні платежу вказано, що згідно договору №8261722, отже сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно Відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним, наданих ТОВ «Мілоан» з інформаційно-телекомунікаційної ситеми товариства, та затверджених відповідно до встановлених вимог вбачається, що станом на 26.07.2023 ОСОБА_1 після надання кредиту нараховувалися: комісія за оформлення кредиту, проценти згідно умов договору п. 1.5.2 з 01.05.2023 по 10.05.2023 та проценти згідно умов договору п.1.6, п.2.3.1.2 за період часу з 11.05.2023 по 26.07.2023.

26.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №101-МЛ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором №8261722 від 30.04.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Згідно умов Договору про відступлення прав вимоги. Кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржніківчза кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №101-МЛ від 26.07.2023, у відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» загальна сума заборгованості становить у загальному розмірі 31 050 грн. з яких: 9 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 21 150 грн. - заборгованість за відсотками; 900 грн. - заборгованість за комісією, станом на 26.07.2023, затвердженого обома сторонами договору відступлення прав вимоги належним чином.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набувши статусу нового кредитора у Договорі №8261722 від 30.04.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної у нього заборгованості за вказаним договором - є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Як убачається з довідки ТОВ ФК «Кредит-Капітал», за період з 27.07.2023 по 08.08.2023, за Договором №8261722 від 30.04.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, нараховано відсотки у розмірі 3240 грн.. та загальна сума заборгованості становить 34 560 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 9 000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 24 660 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить – 900 грн.

Отже, відповідачкою були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Україниоднією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зіст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України унормовує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу ч. 1ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимогами ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів на спростування встановлених обставин або розміру заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що прямо передбаченост. 629 ЦК України.

Як установлено судом у ході розгляду справи, кредитний договір відповідачкою не оспорювався, недійсним у судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами.

ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору ознайомилася з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальниці.

Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачкою без будь-яких застережень, суд доходить висновку, що остання погодилась з його умовами та зобов`язалась виконувати їх.

Розмір заборгованості, який відображено у розрахунку заборгованості не спростовано контррозрахунком відповідачки.

Посилання відповідачки на те, що згідно розрахунків, доданих до матеріалів справи позивачем, по Кредитному договору №8261722 від 30.04.2023 року після закінчення строку договору нараховувалися відсотки, а саме з 11.05.2023 до 26.07.2023 року, однак, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, ОСОБА_1 не підписувала жодних додаткових угод щодо пролонгації договору, нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору (понад 10 днів), а саме після 10.05.2023 року, є безпідставним та таким, що не відповідає умовам договору, суд не приймає до уваги, оскільки відсотки за користування кредитними кошта нараховагні в межах строку дії зазначеного договору з 30.04.2023 по 08.08.2023. Суд зазначає, що вищезазначений договор укладений з ОСОБА_1 в судовому порядку не був розірваний. Крім того, вказаний договор у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнаний, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Також суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Позичальниця на час розгляду справи не надала доказів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених зазначеним вище кредитним договором, а також не спростовула факт наявності простроченої заборгованості та не надала альтернативного розрахунку суми заборгованості, презумпція правомірності яких не спростована.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконала, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надала, підстав для звільнення відповідачки від обов`язку з повернення використаних нею кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягає стяненню заборгованість за сумою кредиту у розмірі 9 000 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 24 660 грн.

Щодо стягнення з відповідачки комісії у розмірі 900 грн суд керується таким.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд констатує, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування».

З підстав викладеного, суд дійшов висновку, що положення за кредитним договором №8261722 від 30.04.2023, яким передбачено сплату ОСОБА_1 комісії у розмірі 900 грн., є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13липня 2022 року в справі №496/3134/19.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 900 грн. суд відмовляє.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 97. 39 %, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 359. 17 грн. (2 422,40 : 100 х 97. 39 = 2 359. 17).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Предсавник відповідачки-адвокат Мушка Н.М. у відзиві на позов зазначила, що розмір витрат на професійну правову допомогу не співмірний із складністю справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет»; к. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; детальний опис робіт; акт прийому-передачі наданих послуг від 24.07.2025, в якому зазначені послуги, які надані. Згідно акту, витрати складаються 8 000 грн.

Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

Враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, співмірністю з ціною позову суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що має бути компенсований позивачу підлягає зменшенню до 4 000 грн, оскільки зазначена справа є типовою для фінансової установи. Виключних обставин що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї не наведено.

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 526, 527, 530, 549-552, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 80, 81, 133, 137, 141, 263, 265, 274, 280-284 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №8261722 від 30.04.2023, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 33 660 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 9 000 грн.; заборгованості за сумою відсотків – 24 660 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 359. 17 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Інформація про сторони:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя О.А. Саркісян