Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №643/11211/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/11211/25

Провадження № 2/643/883/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

05.05.2026

05 травня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Мовчан К.О.,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначає, що 14.11.2024 о 19:57 в м. Харкові по пр. Тракторобудивників,102 сталося дорожньо-транспортна пригода за участю 4-х автомобілів внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху, який керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, на слизький дорозі не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який отримав значні механічні пошкодження, та ще з двома транспортними засобами: Renaut Megane д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 і BMW д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 , які також отримали механічні пошкодження після зіткнення автомобілів Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 та Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 , які як і Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , стояли у зустрічному напрямку. Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями створив аварійно-небезпечну обстановку, що і призвело до ДТП. На місці ДТП інспекторами патрульної служби було складно у відношенні ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення через порушення ним п.2.3б,11.3,11.4 ПДР України, складено схему ДТП, де були зафіксовані наявні пошкодження автомобілів. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 10.12.2024 ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави. Згідно висновку-рахунку спеціалістів авто-сервісу ТОВ «Автодом Харків» від 06.12.2024, рахунок ADZN078371-01, який є офіційним представником Volkswagen AG в Україні, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 склала 500883,16грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо автомобіля Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 не була застрахована згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому ОСОБА_1 з метою відшкодування завданої йому матеріальної шкоди внаслідок ДТП, яка сталася 14.11.2024, звернувся до МТСБУ. Згідно прийнятого рішення МТСБУ за результатом розгляду справи №11073 щодо відшкодування ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП, що мала місця 14.11.2024 за участю ТЗ Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 було сплачено 152915,23грн., як сума, що нарахована відповідно до ліміту відповідальності страховика. Але така сума відшукування втричі менш ніж розмір матеріальної шкоди, що була завдана відповідачем. Розмір суми відновлювального ремонту, яка підлягає відшукуванню ОСОБА_2 значно перевищує розмір страхової суми, яка відшкодована страховиком, тому відповідати за завдану шкоду позивачу має також і ОСОБА_2 . Сума відновлювального ремонту, встановлена спеціалізованим СТО ТОВ «Автодом Харків» 06.12.2024, який є офіційним представником Volkswagen AG в Україні зменшилась на 152915,23грн. в склала 500883,16 – 152915,23 = 347967,93грн. Але у зв`язку з тим, що більшість автозапчастин позивач придбав не у ТОВ «Автодом Харків», а у інших постачальників на суму 6500грн., загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 245612грн., а тому просить стягнути з ОСОБА_2 86196,77грн., витрачених на відновлення автомобіля (245612-152915,23=92696,77). Позивач зазначає, що таких коштів на відновлення автомобіля у нього не має, вимушений звертатися до знайомих щоб дали у борг, шукати та замовляти дешеві запчастини тощо, на що втрачається весь його час. Внаслідок ДТП, пошуком грошів та запчастин, позивач отримав нервовий стрес. Протягом 4-х місяців не міг користуватися своїм автомобілем, вимушений відмовлятися від життєве необхідних речей. Таким чином, діями відповідача, що призвели до ДТП, завдано позивачу як матеріальної, так і моральної шкоди, яку позивача оцінює в розмірі 20000грн.

Відповідач правом надання відзиву проти позову, пред`явлення зустрічного позову не скористався.

Від представника позивача до суду надійшла заява, якою останній просить розглянути справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовільнити, не заперечують щодо постановлення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи належним чином, заяв про поважні причини своєї відсутності або про слухання справи за його відсутності не надав, відзив або заперечення щодо вимог позову, зустрічний позов до суду не надійшли, тому суд зі згоди позивача розглядає справу у відсутності відповідача, постановляючи заочне рішення, що не суперечить правилам ст. 281 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи позивача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником ТЗ Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 .

14.11.2024 о 19:57 в м. Харкові по пр. Тракторобудівникв,102 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки на слизькій ділянці дороги не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , з транспортним засобом Renaut Megane д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , з транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 , який отримав механічні пошкодження внаслідок зіткнення автомобіля Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 та Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 , які як і Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , стояли у зустрічному напрямку. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 заподіяв матеріальну шкоду.

Постановою Салтівського (колишнього Московського) районного суду м. Харкова від 10.12.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

Такі обставини підтверджено копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, постанови Московського районного суду м. Харкова від 10.12.2024 ( а.с.11-13,88).

Далі встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 не була застрахована.

ОСОБА_1 звернулося до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.

МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 152915,23грн.

Між тим, згідно висновку-рахунку спеціалістів авто-сервісу ТОВ «Автодом Харків» від 06.12.2024, рахунок ADZN078371-01, який є офіційним представником Volkswagen AG в Україні, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 склала 500883,16грн.

Відтак, суми страхового відшкодування в розмірі 152915,23 грн. не достатньо для відновлення автомобіля Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок отриманих пошкоджень в ДТП.

Позивач придбав у інших постачальників, а не у ТОВ «Автодом Харків» запчастини для відновлювального ремонту автомобіля на суму 6500грн., загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 245612грн.

А тому сума, на відновлення автомобіля Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 становить 92696,77грн. (245612-152915,23=92696,77).

Такі обставини підтверджено копіями акту огляду ТЗ Volkswagen Tiguan д.н.з. НОМЕР_2 , Звіту №461 від 19.01.2025 щодо вартості відновлювального ремонту ТЗ, Додаток до звіту ремонтної калькуляції №461/2024 від 19.01.2025висновку – рахунку ТОВ «АВТОДОМ ХАРКІВ» від 06.12.2024, інформації МТСБУ про прийняте рішення за результатом розгляду справи №11073 щодо відшкодування, інформації про рух коштів АТ «ПУМБ», чеків №3570615409 від 20.12.2024, №3561008601 від 19.12.2024, №3551213653 від 17.12.2024 про оплату запчастин, рахунків ТОВ «АВТОДОМ ХАРКІВ» за придбані запчастини, оплату робіт, платіжних інструкцій та чеків про оплату, скріншотів на про здійснені оплати за ремонт ТЗ, (а.с.14-30,66-87).

Першою частиною ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» за № 4 від 01.03.2014, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини (п.4).

Судом встановлено, що з вини відповідача настала ДТП, що мала місця 14.11.2024, ОСОБА_5 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за що останнього визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності, а майну позивача завдано механічні ушкодження, відповідно - матеріальної шкоди.

Отже, між неправомірними діями ОСОБА_2 та настанням завданої шкоди позивачу є безпосередній причинний зв`язок.

Правові відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV. (в редакції на момент ДТП).

Відповідно до п. 1 ст. 40 Закону України № 1961-IV (в редакції на момент ДТП) МТСБУ є єдиним обов`язковим об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.- підпункт 1 пункту 1 ст. 43 Закону України № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому;- ст. 6 Закону України № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.- 9.1 ст. 9 Закону України № 1961-IV зазначається, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.- п. 12.1 ст. 12 Закону України № 1961-IV (в редакції на момент ДТП) розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи; - п. 36.6 ст. 36 Закону України № 1961-IV. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування; - п. 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-IV зазначається, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи; - ст. 29 Закону України № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 2.4 зазначеної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Вартість відновлювального ремонту згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ч. 1ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 та п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Під час визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, необхідно враховувати складові цих збитків відповідно до змісту ч.2 ст.1192 ЦК України: реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (61 10010св20) було викладено

Із змісту правової позиції Верховного Суду (Постанова Першої судової палати КЦС від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (61 10010св20) вбачається, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати , вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені , та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. … Посилання судів попередніх інстанцій на те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою відмови у стягненні майнової шкоди з ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам розглядуваної справи та є помилковими з огляду на таке. Відносини між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «ВУСО», яким було застраховано автомобіль Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_5 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством». … Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 касаційний суд приймає за основу ремонтну калькуляцію …..при визначенні страхового відшкодування з яким ОСОБА_1 погодилась та не оспорювала у встановленому порядку. Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, в матеріалах справи відсутні….».

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи». «Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду Касаційного господарського суду від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17; Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15; постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16», від 20.03.2019 №199/6667/15.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6 691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)».

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, оскільки, відповідно до вимог Закону України № 1961-IV МТСБУ взяло на себе обов`язок щодо відшкодування матеріального збитку в розмірі 152915,23 грн., а тому ОСОБА_2 має відшкодувати ОСОБА_1 збитки (вартість відновлювального ремонту), яких позивач зазнав в наслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 92696,77грн. (245612-152915,23=92696,77), що складається із вартість відновлюваного ремонту, сплаченої суми в розмірі 152915,23 грн., як вартість страхового відшкодування (матеріальний збиток).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд дійшов висновку, що є правові підстави для задоволення позову в цієї частині.

Далі, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду, яку оцінює у 20000грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивача, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди від 31.03.1995 № 4).

Так, позивач посилається на те, що у зв`язку із неправомірними діями відповідача, від яких ОСОБА_1 отримав душевні страждання, внаслідок пошкодження його майна, а тому йому завдано й моральну шкоду, яка відобразилась у тому, що кожен день протягом 4-х місяців поки автомобіль не відремонтований, не міг ним користуватися, тому пересувався суспільним транспортом, щоб вирішити питання пов`язані з роботою та особистим життям, вимушений просити гроші у родичів та знайомих тощо.

Судом встановлено, що відповідач скоїв ДТП, вчинивши кримінальне правопорушення, внаслідок чого позивач зазнав матеріальних збитків на відновлення пошкодженого майна тощо, при цьому, в обґрунтування своїх доводів про те, що зазнав моральної шкоди та вимог щодо стягнення визначеного розміру моральної шкоди в розмірі саме 20000грн., будь-яких доказів в розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України, позивачем не надано.

Між тим, при вирішенні питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема, рішення від 28.05.1985 Серія А&96 справа Abdulaziz Cabales fnd Balkandali v. United Kingdom, яким визначено, що деякі форми моральної шкоди, в тому числі емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть доведені чимось конкретним.

Отже, суд, виходячи із принципу доведеності та справедливості, враховуючи моральні страждання позивача, які останній зазнав через скоєння відповідачем ДТП, внаслідок якої й зазнав пошкодженню автомобіля, його подальшого ремонту та відновленню, неможливості тривалий час його використання, що призвело до зміни звичного особистого життя, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути в якості відшкодування моральної шкоди на користь позивача в розмірі 10000грн., що на думку суду є справедливим та відповідає наслідкам від неправомірних дій відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів та позовних вимог, суд дійшов висновку, що є правові підстави для часткового задоволення позову.

Крім того, позивач просить стягнути понесені витрати у сумі 3400грн. за консультацію фахівця у галузі права, виготовлення позовної заяви, додатків до позову та їх копій, можливу необхідність складати відповідь на відзив, прийняття участі в судових засіданнях тощо, а тому орієнтовно очікую понести 5000грн.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Між тим, з боку позивача суду не надано доказів укладання договору, пов`язаного з наданням правничої допомоги адвокатом, розмір витрат на правничу допомогу, їх оплату, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у своїй Постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Між тим, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу суду надано копію нотаріально посвідченої довіреності від 09.12.2024, наданої ОСОБА_1 на уповноваження Коренцова О.І. представляти його інтереси та діяти від його імені в усіх органів влади, в тому числі бути представником в місцевих районних судах з наділенням прав представника.

Отже, позивачем не надано належних та достовірних доказів понесення ним витрат на правову допомогу саме адвокатом, у зв`язку з чим, неможливо встановити, що зазначені позивачем витрати взагалі були понесені та саме у зв`язку із представництвом його інтересів у суді за даною цивільною справою, а тому у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу та в цієї частині вимог позову необхідно відмовити.

Відповідно до правил ч.6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 76-81, 83, 137, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_7 , матеріальну шкоду в розмірі 92696 (дев`яносто дві тисячі шістсот дев`яносто шість)грн.,77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_7 , моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч)грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_7 , сплачений судовий збір в сумі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять)грн.

В іншої частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Повний текст складений 05.05.2026.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; ІПН: НОМЕР_6 .

Суддя О.О. Сугачова