Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №953/3426/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/3426/26

н/п 1-кп/953/675/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження яке внесене 05.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221130000159, у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з повною загальною освітою, неодружений офіційно, солдат запасу на посаді кулеметника 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз 20.06.2025 вироком Новобаварського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, 30.10.2025 Харківським районним судом Харківської області звільнений умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом, невідбута частина покарання 4 роки 8 місяців,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Згідно зі ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 , зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання та виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно із законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 , був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до всіх службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

ОСОБА_4 , будучи неодноразово судимим (востаннє 20.06.2025 Новобаварським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до 5 років 1 місяць позбавлення волі), 30.10.2025 ухвалою Харківського районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом, діючи з прямим умислом, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності.

03.02.2026 приблизно о 13:45, більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , знаходячись біля будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Г. Сковороди, 22, зайшов до приміщення музичної студії "Music Studio MiAvi", де були відчинені двері, де пройшовши по приміщенню, побачив робочий стіл з шухлядами, відкривши які виявив шкатулку світлого кольору, в середині якої знаходились грошові кошти у сумі 3 800 грн.

В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізовуючи який, він, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 неодноразово продовженого на всій території України, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, маючи на меті незаконне збагачення, шляхом вільного доступу, взяв, тим самим викрав шкатулку світлого кольору у якій знаходились грошові кошти, що належать потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у загальній сумі 3 800 грн.

Після чого, ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, обернувши його на свою користь та розпорядився ним у подальшому на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 3 800 грн,

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції сторони обвинувачення та захисту.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі і застосувати положення ст. 71 КК України та визначити остаточне покарання у вигляді п`яти років одного місяця позбавлення волі.

У судовому засіданні обвинувачений – ОСОБА_4 свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення інкримінованих йому органом досудового розслідування злочину, підтвердивши та пояснивши про обставини, викладені в обвинувальному акті. При призначенні покарання просив застосувати положення ст. 69 КК України.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, просив проводити судове засідання за його відсутності, щодо визначення доцільним дослідження доказів щодо таких обставин, які ніким не оспорюються, що передбачено ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечує, про що подав до суду відповідне клопотання.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

Показання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Також суд встановив, що Новобаварський районний суд м. Харкова вироком від 20.06.2025 ОСОБА_4 визнав винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України, та призначив йому покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 04.12.2023 та визначив ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснив таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, а том суд кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючі обставини – це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.

Також суд враховує обставини, викладені у обвинувальному акті та встановлені під час судового розгляду щодо добровільне відшкодування завданого збитку та враховує таку.

Щодо обставин, що обтяжують покарання, то суд враховує таке.

Обставини, що обтяжують покарання, – це вичерпно перелічені в законі та встановлені судом різного роду чинники об`єктивного або суб`єктивного характеру, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, однак підвищують ступінь суспільної небезпечності винної особи і (або) вчиненого нею кримінального правопорушення і у зв`язку з цим є підставою для призначення більш суворого покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається, крім інших, рецидив злочинів.

Згідно зі ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

20.06.2025 Новобаварський районний суд м. Харкова вироком визнав винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України, та призначив йому покарання. Вирок суду набрав законної сили.

Отже, враховуючи, що злочини, передбачені ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України є умисним кримінальним правопорушенням, а правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України також є умисним, то вчинення такого є рецидивом кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він раніше неодноразово судимий, востаннє 20.06.2025 Новобаварським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, 30.10.2025 Харківським районним судом Харківської області звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі за вироком Новобаварського районного суду м. Харкова від 20.06.2025 за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, на невідбуту частину покарання 4 роки 8 місяців, для проходження ОСОБА_4 військової служби за контрактом; офіційно не працевлаштований; не одружений; не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку; на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення (вчинення злочину за ч. 4 ст. 185 КК України, який є тяжким злочином проти власності); вартість викрадено майна (3 800 грн) та відшкодування вказаних коштів потерпілій; даних про особу обвинуваченого (раніше неодноразово судимий, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку; на обліку у лікаря психіатра та наркологане перебуває), наявність пом`якшуючих (щире каяття та відшкодування шкоди) і обтяжуючої (рецидив) обставин і вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо, шляхом призначення йому покарання у межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України, оскільки таке здійснюється з урахуванням особи винного суд. При цьому, як вбачається з обставин справи, обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, за ч. 4 ст. 185 КК України, що вказує на не бажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, а тому суд не встановив підстав для застосування ст. 69 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз 20.06.2025 вироком Новобаварського районного суду м. Харкова (справа № 639/3830/25) за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, а 30.10.2025 ухвалою Харківського районного суду Харківської області (справа № 635/8765/25) звільнений умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом, невідбута частина покарання 4 роки 8 місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Правопорушення у цій справі вчинено 03.02.2026, тобто застосуванню підлягають правила призначення покарання за сукупністю вироків, передбачені ст. 71 КК України, відповідно до ч. 1 якої якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. А тому обвинуваченому слід призначити остаточне покарання із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом частково приєднання невідбутої частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та 1 місяця.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 – 67, 70, 71 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Визначене покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Речові докази.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід.

Відносно ОСОБА_4 ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.04.2026 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи обраний вид покарання, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, приймаючи до уваги обставини, визначені пунктами 2 – 4 ст. 178 КПК України, вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити без зміни обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368 – 370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Новобаварського районного суду м. Харкова від 20.06.2025, остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування призначеного ОСОБА_4 покарання рахувати з дня проголошення вироку 06.05.2026.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк попереднього ув`язнення з 02.03.2026 до 06.05.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили – у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" залишити без змін, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді від 09.02.2026 (справа № 953/1320/26, н/п № 1-кс/953/743/26) на грошові купюри номіналами: 100 грн серії/номер АЛ5336586; 200 грн серії/номер ВН8412282, БТ9163800; 500 грн серії/номер АА0692369, на якій на лицьовій стороні зліва, ближче до верхнього кута мається напис олівцем "3800".

Після набрання вироком законної сили речові докази: грошові купюри номіналами: 100 грн серії/номер АЛ5336586; 200 грн серії/номер ВН8412282, БТ9163800; 500 грн серії/номер АА0692369, на якій на лицьовій стороні зліва, ближче до верхнього кута мається напис олівцем "3800" залишити у ОСОБА_6 та вважати повернутими їй, як власниці; диск CMDR4 7 G - CFMWM03-6865 65GP0605, 120min, з відеозаписом, упакований в паперовий конверт та реєстр роздруківку із Google таблиці (хмарного сховища), у якій вказана інформація про всі види розрахунків, що стосуються музичної студії, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Г. Сковороди, 22 на 1 аркуші залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_7