Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №619/2988/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2988/26

провадження № 3/619/968/26

Постанова

іменем України

06 травня 2026 року,

суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Октябрське Дніпропетовської області, оператора безпілотних літальних апаратів у військовій частині НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП,

установила:

29.04.2026 командиром батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_2 складено протокол А4718 №76/53 про військове адміністративне правопорушення, за відомостями якого з матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 встановлено, що 22.04.2026 о 18 год 00 хв під час перевірки наявності особового складу роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 у місці тимчасової дислокації підрозділу було виявлено відсутність молодшого сержанта ОСОБА_1 оператора безпілотних літальних апаратів 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_3 . Пошуки військовослужбовця на території тимчасового розташування військової частини та в місцях ймовірного його знаходження результатів не дали. На телефонні дзвінки молодший сержант ОСОБА_1 не відповідав. 23.04.2026 о 23 год 40 хв молодший сержант ОСОБА_1 повернувся до тимчасового розташування підрозділу після самовільного залишення військової частини, яке мало місце 22.04.2026. Причиною самовільного залишення військової частини молодший сержант ОСОБА_1 назвав сімейні обставини. З його слів, між ним та дружиною виникла конфліктна ситуація, у зв`язку з чим він вирушив до дружини для її врегулювання. Через емоційний стан він не повідомив командира про своє вибуття. Своїми діями молодший сержант ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а саме: нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу з відпустки тривалістю до трьох діб.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за номером телефона, зазначеним у протоколі та в заяві, підписаною ним, на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, про що свідчить довідка про доставку SMS у додаток «Viber». Водночас, матеріали справи містять заяву, у якій він просить здійснити розгляд справи без його участі, вину визнає.

Крім того, ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно розгляд справи у суді, про що маються відповідні дані у протоколі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою та судом вичерпані заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно закону кримінальної відповідальності.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення військової частини НОМЕР_1 № 76/53 від 29.04.2026 вбачається, що відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, однак у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення військової частини НОМЕР_1 № 76/53 від 29.04.2026, ОСОБА_1 інкримінується те, що 22.04.2026 він був відсутній під час перевірки наявності особового складу, а 23.04.2026 повернувся до місця тимчасової дислокації підрозділу, при цьому у протоколі зазначено, що такі дії кваліфіковані як нез`явлення вчасно без поважних причин на військову службу з відпустки тривалістю до трьох діб.

Водночас, суд зважає на те, що викладене у протоколі формулювання обвинувачення не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, яка з об`єктивної сторони може проявлятися у таких альтернативних діяннях військовослужбовця (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів:

- самовільного залишення військової частини або місця служби;

- нез`явлення вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення;

- нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Жодних дій, передбачених диспозицією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, які би вказували на наявність у діях ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення у протоколі не зазначено. Сам по собі факт відсутності в тимчасовому розташуванні взводу військовослужбовця з об`єктивної сторони не становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, як у формі нез`явлення вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, так і у формі інших альтернативних діянь, передбачених ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Отже, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, охоплює інші прояви незаконної поведінки військовослужбовців, ніж ті, що зазначені у протоколі.

За таких обставин суд бере до уваги, що протокол військової частини НОМЕР_1 № 76/53 від 29.04.2026 містить формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_1 , яке з об`єктивної сторони не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, у фабулі протоколу фактично йдеться про відсутність військовослужбовця у місці дислокації підрозділу з 22.04.2026 та подальше його повернення 23.04.2026, що за своїм змістом може свідчити про самовільне залишення військової частини тривалістю до трьох діб, що передбачено диспозицією ч. 1 ст. 172-11 КУпАП, однак саме така кваліфікація у протоколі не наведена.

Разом з тим, у протоколі зазначено, що вказані дії кваліфіковані як нез`явлення на військову службу без поважних причин з відпустки тривалістю до трьох діб.

Водночас матеріали справи не містять жодних даних, які б свідчили про надання ОСОБА_1 відпустки у встановленому порядку, а саме: відсутні відповідні накази, відомості про її тривалість чи строки, а також будь-які інші документи, що підтверджують законність його вибуття саме у відпустку.

Навпаки, зі змісту самого протоколу вбачається, що ОСОБА_1 залишив місце служби з власної ініціативи у зв`язку із сімейним конфліктом та поїхав до дружини, не повідомивши командування. Такі обставини за своїм змістом не пов`язані з перебуванням у відпустці та не можуть свідчити про її наявність.

У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суть порушення, яке має значення для справи, сформульовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає суть правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини у скоєному.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Зазначене має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, унеможливлює визнання судом, здобутих по справі доказів, належними та допустимими, в розумінні вимог статті 251 КУпАП.

Наведене указує на недоведеність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17211 КУпАП.

Суддя зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя,

постановила:

Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Суддя І. М. Нечипоренко