Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №350/260/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/260/26

Номер провадження 2/350/429/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 18 лютого 2026 року звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, у якому просить: змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються на її користь з ОСОБА_2 з твердої грошової суми в розмірі 1 500 грн на частку від його доходу та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення сином повноліття. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2018 року з відповідача на її користь стягуються на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісячно. Присуджений розмір аліментів є надто мізерною сумою для забезпечення необхідності фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Крім того, дитина постійно хворіє, потребує регулярного медичного обстеження, лікування, придбання лікарських засобів, проходження додаткових процедур та консультацій лікарів.

Позивачка у судове засідання не прибула, однак спрямувала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримала, просила розгляд справи просила проводити без її участі, не заперечувала проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; про причини неявки до суду не повідомив; правом на відзив на позов не скористався.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому статтями 247, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України. 23 лютого 2026 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи зі слідуючого. Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2019 року (справа №350/1371/19) було розірвано.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (зміна прізвища відбулася унаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_5 ) стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісячно.

Відповідно до статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частин другої та третьої статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язання піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною третьою статті 181Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Положення частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, статтей 181, 182 Сімейного кодексу України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених Сімейним кодексом України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини. Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Згідно статті 273 Цивільного процесуального кодексу України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що випливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України, право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства можна дійти висновку, що діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. В силу положень статтей 183, 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Частина перша статті 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (Постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року). Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512 грн. Судом встановлено, що присуджений з відповідача розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн на дитину щомісячно, на даний час не надає можливості для рівної участі обох батьків у забезпеченні мінімально необхідних потреб дитини, що ставить позивачку у нерівне становище з відповідачем у виконанні обов`язку з утримання неповнолітньої дитини. Необхідність нести зростаючі витрати на утримання дитини внаслідок зростання споживчих цін на товари та послуги, необхідні для утримання та розвитку дитини об`єктивно призводить до погіршення матеріального становища позивачки та покладає на неї надмірний майновий тягар. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивачкою доведено підстави для зміни способу стягнення аліментів у зв`язку зі зміною її майнового стану, внаслідок збільшення прожиткового мінімуму на дітей, визначаючи розмір аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, суд також враховує майновий стан відповідача, який працездатного віку, отримує доходи, інших дітей не має (доказів протилежного суду не надано), а тому має можливість за рахунок заробітку брати участь в утриманні дитини. Згідно пункту 23 Постанови Пленуму Веоховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Беручи до уваги, що згідно з положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, судовий збір в розмірі 1 331 грн 20 коп. стягнути з відповідача на користь держави. Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодекс України, статтями 180-182, 184 Сімейного кодексу України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити. Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 згідно рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2018 року (цивільна справа № 350/2290/18 провадження 2/350/902/2018) на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень на 1/4 частину всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів в новому розмірі (способі) розпочати з часу набрання цим рішенням законної сили, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2018 року у цивільній справі № 350/2290/18, а виконавчий лист у справі № 350/2290/18 - відкликати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відомості про учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Текст рішення складений 5 травня 2026 року.

Суддя Сокирко Л.М.