Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №595/1827/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 595/1827/25 пров. № А/857/9733/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

з участю секретаря Майстрів Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року у справі № 595/1827/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

суддя в 1-й інстанції Содомора С.О.,

час ухвалення рішення 22.01.2026 року,

місце ухвалення рішення м.Бучач,

дата складання повного тексту рішення 22.01.2026 року

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕНА № 6356303 від 16.12.2025, винесену інспектором Відділення поліції №2 (м. Зборів) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гнідим Олегом Івановичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. і закрито справу про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що 16.12.2025 близько 15 год. 42 хв. на автодорозі М-09 на 31 км. Водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Renault модель Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив обгін на перехресті, чим порушив п.14.6.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Інспектором ВП №2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Гнідим О.І. було виявлено дане порушення та винесено відносно позивача ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 6356303 від 16.12.2025року та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Підтвердженням порушень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення із автомобільного відеореєстратора під назвою «IMG_3803_x264» із 00:00:37 сек. по 00:00:42 сек. прослідковується як автомобіль здійснив обгін. Зазначає, що не зважаючи на значну відстань від місця розташування службового автомобіля до місця правопорушення, обставини здійснення обгону на перехресті в даному випадку є зафіксовані. При цьому зазначає , що з моменту виникнення вказаних подій до зупинення інспектором ВП №2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Гнідим О.І. автомобіля позивача, даний транспортний засіб марки Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_2 постійно перебував у зоні фіксації відеореєстратора службового автомобіля. Також після зупинки, позивача ОСОБА_1 було ознайомлено із причиною зупинки транспортного засобу, що відображено із нагрудного відеореєстратора поліцейського під назвою «export-video-1» із 00:00:13 сек. по 00:00:35 сек.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скаргане не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 6356303 від 16.12.2025, ОСОБА_1 16.12.2025 о 15 год. 42 хв. Дорога М09 31 км, керуючи транспортним засобом здійснив обгін на перехресті, чим порушив п.14.6.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. за що його притягнуто до відповідальності у виді штрафу в дохід держави у розмірі 510 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року № 3353 «Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до п.14.6.а ПДР України обгін заборонено на перехресті.

Відтак, з матеріалів справи не встановлено, що позивачем порушено ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, відповідачем надано суду диск із матеріалами відеофіксації порушення.

Так, після відтворення відеозапису з`ясовано, що він складається з трьох відеофайлів.

Два відеофайли із записом з нагрудної камери поліцейського фіксують спілкування відповідача з позивачем. Зокрема, інспектор озвучує причину зупинки вказаного транспортного засобу, а саме обгін транспортного засобу на перехресті на 31 км автодороги Тернопіль – Львів – Рава-Руська. Надалі на клопотання позивача, поліцейським було надано для перегляду відеодокази правопорушення, яке ставиться у вину позивачу. Після чого інспектор повідомив позивача про розгляд справи за ч.2 ст.122 КУпАП та роз`яснив йому права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Проте, оглянувши відеофайли із записами з автореєстратора службового автомобіля, судом встановити факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а саме: здійснення останнім обгону транспортного засобу на перехресті, достовірно неможливо. Крім цього, із вказаних відеофайлів не встановлено, що на частині дороги, яка зафіксована на відео на автодорозі М-09 31 км, наявне перехрестя. Також якість цих відеофайлів унеможливлює ідентифікацію номерного знаку та інших характеристик транспортного засобу під керуванням позивача. Протилежного матеріали справи не містять. Пояснень свідків (пішоходів чи інших учасників дорожнього руху) або будь-яких інших доказів порушення позивачем п. 14.6.а ПДР відповідачем не надано.

З огляду на наведене, відповідачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, у зв`язку із неможливістю встановити факту порушення вимог п.14.6.а ПДР автомобілем марки «Renault» моделі «Master», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до частин 1-3 статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Останній у справі, що розглядається, не довів правомірності свого рішення, яке оскаржує позивач.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року у справі № 595/1827/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 06 травня 2026 року.