Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №380/22241/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/22241/25 пров. № А/857/9581/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/22241/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій,

місце ухвалення судового рішення м.Львів

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїГулик А.Г.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська 35) звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету податкового боргу у сумі 321133,43 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/22241/25 позов Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 податковий борг у розмірі 321133 (триста двадцять одна тисяча сто тридцять три)грн 43 коп. до бюджету.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю або закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що частина 1 ст. 319 КАС України передбачає, що «Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238 , 240 цього Кодексу.»

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України «Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Зокрема зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.07.2024 року (справа № 640/31489/21) наводить правовий висновок щодо застосування п.3 ч.4 ст.169 та п.1 ч.1 ст.240 КАС України:

«Пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України, встановлено, що у разі подання позову особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви, а якщо провадження у справі було відкрито ухвалу про залишення позову без розгляду (п.1 частини 1 статті 240 КАС України). Судова палата, враховуючи вищенаведені норми законодавства у взаємозв`язку Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2026 2 з встановленими обставинами відсутності у представництва статусу юридичної особи, наголошує, що представництво, яке не є юридичною особою, не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності), а відтак позбавлене права на звернення до суду з позовною заявою .

Відсутність адміністративної процесуальної дієздатності у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України має наслідком залишення позову без розгляду. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково розглядали цей спір по суті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», а саме п. 1, постановлено: «Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.»

У згаданому додатку до постанови, числиться також Головне управління ДПС у Львівській області. Код ЄДРПОУ ліквідованого територіального органу 43143039.

Поряд з тим Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», а саме п. 1, наказано:

«Утворити як відокремлені підрозділи територіальні органи за переліком згідно з додатком.» Державної податкової служби У додатку до цього наказу числиться також Головне управління ДПС у Львівській області, вже як територіальний підрозділ, а не окрема юридична особа.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань код 43968090 являється кодом саме відокремленого підрозділу, а не юридичної особи.

За таких обставин скаржник вважає, що позов поданий відокремленим підрозділом Головного управління ДПС у Львівській області (Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43968090 ) слід вважати поданим особою, що немає відповідної на це процесуальної правосуб`єктності.

Також скаржник з посиланням на п.4 ч.4 ст.257 КАС України зазначає, що суд безпідставно розглянув вказаний спір в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, адміністративних штрафів та інших санкцій.

Згідно з довідкою про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються органами ГУ ДПС у Львівській області у фізичної особи ОСОБА_1 виник податковий борг з 09.10.2024 перед бюджетом, який станом на 06.08.2025 становить 321133,43 грн. та складається з:

- адміністративні штрафи та інші санкції (21081103 – 30) - 1020,00 грн;

- податку на доходи фізичних осіб (11010500 – 85) - 295515,48 грн;

- військовий збір (11011001 - 30) - 24597,95 грн.

Позивач направив відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 10.01.2025 № 0000041-1310-1301, яку отримав 03.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0601163164632.

Станом на день розгляду справи доказів оскарження згаданої податкової вимоги в судовому чи в адміністративному порядку відповідач не надав, а також відповідач не надав доказів сплати податкового боргу, що є підставою для стягнення боргу.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, адміністративних штрафів та інших санкцій.

Заборгованість ОСОБА_1 згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість №9591/5/13-01-13-10 від 17.09.2025 станом на 06.08.2025 складає 321 133,43 гривень та виникла на підставі:

Адміністративні штрафи та інші санкції (21081103 – 30) – 1020,00 грн.- 1020,00 грн. – штрафні санкції, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникли відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 16.09.2024 р. №39373/13-01-24-08 (яке винесено на підставі Акту перевірки від 05.08.2024 р. №32998/13-01-24-08-03/2910503983), (дата виникнення боргу 09.10.2024 р.).

Податок на доходи фізичних осіб (11010500 – 85) – 295515,48 грн, а зокрема:

- 340,00 грн. – штрафні санкції, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 16.09.2024р. №39378/13-01-24-08 (яке винесено на підставі Акту перевірки від 05.08.2024 р. №32998/13-01-24-08-03/2910503983), (дата виникнення боргу 09.10.2024 р.)

- 236140,38 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 16.09.2024р. №39376/13-01-24-08 (яке винесено на підставі Акту перевірки від 05.08.2024 р. №32998/13-01-24-08-03/2910503983), (дата виникнення боргу 25.10.2024 р.).

- 59035,10 грн. – штрафні санкції, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 16.09.2024р. №39376/13-01-24-08 (яке винесено на підставі Акту перевірки від 05.08.2024 р. №32998/13-01-24-08-03/2910503983), (дата виникнення боргу 25.10.2024 р.).

Військовий збір (11011001 - 30) – 24597,95 грн, а зокрема:

- 19678,36 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 16.09.2024р. №39374/13-01-24-08 (яке винесено на підставі Акту перевірки від 05.08.2024 р. №32998/13-01-24-08-03/2910503983), (дата виникнення боргу 25.10.2024 р.);

- 4919,59 грн. – штрафні санкції, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 16.09.2024р. №39374/13-01-24-08 (яке винесено на підставі Акту перевірки від 05.08.2024 р. №32998/13-01-24-08-03/2910503983), (дата виникнення боргу 25.10.2024 р.).

Вище вказані податкові повідомлення-рішення направлено відповідачу засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення. Проте, зазначене поштове відправлення повернулось до Головного управління ДПС у Львівській області із відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання”.

Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Львівській області сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 10.01.2025 №0000041-1310-1301 на суму 321 133,43 грн.

Проте, зазначене поштове відправлення повернулось до Головного управління ДПС у Львівській області із відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання”.

У зв`язку з непогашенням податкового боргу відповідачем, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення коштів відповідача. Відомості про актуальний стан заборгованості підтверджуються довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 17.09.2025 №9591/5/13-01-13-10 про суму податкового боргу платника податків фізичної особи ОСОБА_1 .

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Стосовно доводів скаржника, які стосуються порушення, визначених законом підстав розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно частини 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

За змістом ч.1 та 2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 4 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що спір у цій справі не підпадає під дію положень частини 4 ст.257 КАС України, позаяк стосується позову суб`єкта владних повноважень заявленого до платника податків про стягнення податкового боргу грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень.

З огляду на обумовлене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що адміністративний спір у цій справі підлягав розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, як справа незначної складності.

Стосовно ж доводів скаржника, що поданий відокремленим підрозділом Головним управлінням ДПС у Львівській області (Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43968090 ) позов, є таким що подано особою, що немає відповідної на це процесуальної правосуб`єктності, то апеляційний суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 319 КАС України передбачає, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238 , 240 цього Кодексу .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини другої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

Стаття 43 Кодексу адміністративного судочинства України чітко вказує, що здатність мати процесуальні права та обов`язки мають не лише юридичні особи, а й органи державної влади, їхні посадові та службові особи. Територіальні органи ДПС належать до таких органів.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.09.2020 року за номером № 1000741030008085321 утворено Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Згідно із положеннями ч.2-3 ст.21-1 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунків органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.

За приписами ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або зміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення його адміністративної компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України № 893 (від 30.09.2020) було запроваджено модель «єдиної юридичної особи» для ДПС. Однак у цій же постанові та в наказах ДПС зазначено, що територіальні органи (головні управління) діють як відокремлені підрозділи, які наділені функціями контролюючого органу.

Згідно з п. 3 Постанови №893 Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

З метою реалізації Постанови КМУ від 30.09.2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ДПС України видано наказ від 12.11.2020 №643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» яким встановлено, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

Відповідно до пункту 1 Положення про ГУ ДПС у Львівській області від 12.11.2020 року №643 ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090) є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039).

Відповідно до ст. 19-1 та ст. 20 ПК України, саме територіальні органи ДПС (як контролюючі органи) здійснюють адміністрування податків та мають право звертатися до суду щодо стягнення боргу.

Отож, відсутність у ГУ ДПС статусу юридичної особи не позбавляє його адміністративної процесуальної правосуб`єктності. Для податкових спорів ключовим є статус «суб`єкта владних повноважень», яким це управління наділене згідно з законом.

При цьому колегія суддів, відхиляє доводи скаржника з приводу необхідності застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, відображених у постановах від 25.07.2024 року (справа № 640/31489/21) та від 12.11.2025 року у справі № 524/7691/23, позаяк такі висновки стосуються обставин за яких позивачем у справах є відокремлені підрозділи юридичних осіб, а в цьому випадку позивачем є суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесено адміністрування податків та зборів в тому числі і право звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Таким чином висновки Верховного Суду стосовно застосування норм права, викладені у постановах у постановах від 25.07.2024 року (справа № 640/31489/21) та від 12.11.2025 року у справі № 524/7691/23 стосується правовідносин, які не є подібними до спірних правовідносин в оскаржуваній частині у цьому апеляційному провадженні, тому не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судом першої інстанції норм права при ухваленні судового рішення.

Що ж стосується суті спору, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Конституційний Суд України у п.4.1 рішення від 24.03.2005 року в справі №1 9/2005 зазначив, що виконання конституційного обов`язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 9.1 статті 9 ПК України установлено, що до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені вказаним Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених вказаним Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені вказаним Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених вказаним Кодексом.

За змістом пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 124.1 статті 124 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених згаданим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідачем не надано суду жодної із інстанцій доказів скасування перелічених вище податкових повідомлень- рішень та податкової вимоги про його сплату, на підставі яких у позивача виник узгоджений податковий борг. Також відповідачем не надано суду доказів погашення податкового боргу.

Як наслідок зібраними у справі доказами підтверджуються обставини з приводу наявності у відповідача несплаченого податкового боргу, який підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/22241/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос