Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №140/15406/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/15406/25 пров. № А/857/8521/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 140/15406/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішення м.Луцьк

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїДмитрук В.В.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 1 грудня 2025 року (Протокол №4) про відмову в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 140/15406/25 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ).

Із ОСОБА_2 має двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також його дружина ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батько названих дітей записаний відповідно до ч.1 ст.135 СК України (за вказівкою матері). Такої особи, яка записана зі слів матері, як батько названих дітей « ОСОБА_8 » не існує.

Колишній чоловік ОСОБА_2 з яким вона розірвала шлюб у 2010 році не є батьком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Як наслідок у перелічених дітей не існує ні батька, ні родичів по батьківській лінії.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Отож стверджує, що на утриманні в ОСОБА_1 перебуває четверо дітей, яких він за законом зобов`язаний утримувати, тому вважає, що має право на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітні громадяни України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають як мати ОСОБА_2 , так і батька ОСОБА_7 , котрі відповідно до закону зобов`язані утримувати своїх дітей до повноліття. І саме з обставиною перебування на утриманні батька/матері трьох і більше неповнолітніх дітей Закон №3543-XII пов`язує можливість їх тимчасового звільнення (до досягнення дитиною повноліття) від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни.

Станом на 26.11.2025 ОСОБА_7 не позбавлений батьківських прав та не є боржником за виконавчими провадженнями щодо стягнення аліментів на утримання власних неповнолітніх дітей.

Попри те, що ОСОБА_2 розлучилася з ОСОБА_7 ще в 2010 році, в справі відсутні будь-які докази існування до 26.11.2025 спорів між ними щодо невиконання батьком обов`язку щодо утримання власних неповнолітніх дітей, що проживають з матір`ю. Позов про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав ОСОБА_2 до суду не подала, дані обставини у справі відсутні.

Суд врахував, що ОСОБА_1 є вітчимом двох неповнолітніх пасинків та в силу закону має лише права брати участь в їх вихованні.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 не може надавати їм належного утримання, оскільки на даний час її місячний дохід після вирахування податків та військового збору становить приблизно 6 000,00 грн.

Суд також урахував, що ОСОБА_1 лише наділений правами брати участь у вихованні пасинків, що проживають із ним.

Додані до позову докази доводять, що позивач бере участь в освітньому процесі дітей, відвідує батьківські збори, цікавиться станом навчання та поведінки дітей, щоденно приводить вранці учнів до закладу освіти, а після уроків чекає і забирає додому.

При цьому долучені до матеріалів справи докази не доводять тієї обставини, що пасинки перебувають на утриманні ОСОБА_1 в розумінні СК України та Порядку №560.

Разом з тим, суд урахував, що у неповнолітніх дітей є їх батько ОСОБА_7 , а також цілком ймовірно можуть бути діди, баби та повнолітні брати/сестри, тобто інші члени сім`ї та родичі зі сторони батька, які в силу закону зобов`язані утримувати дітей та перебувають «в черзі» на виконання цього обов`язку перед вітчимом. Суд враховує, що позивач у заяві від 26.11.2025 та позовній заяві не довів, що такі особи відсутні чи з поважних причин не надають або не можуть надавати його пасинкам належного утримання.

Позивач не надав будь-яких доказів власної спроможності утримувати дружину та пасинків (напр., відомостей про власні доходи тощо), в тому числі у порівнянні з доходами дружини. За таких обставин твердження позивача про перебування дружини та чотирьох неповнолітніх дітей на його утриманні, без пояснення джерел власних доходів, є голослівними та не доводять обґрунтованості його позовних вимог.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ).

Із дружиною ОСОБА_2 позивач має двє малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також його дружина ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батько вказаних дітей записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК: за вказівкою матері.

Крім того судом встановлено, що діда та баби діти ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 не мають, позаяк батько дружини ОСОБА_2 після розірвання шлюбу із матір`ю у 1994 році, виїхав до Російської Федерації і з того часу зв`язку з ним немає, а мати дружини померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Повнолітні брати та сестри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 також відсутні.

Місячний дохід дружини ОСОБА_2 після вирахування податків та військового збору становить приблизно 6 000,00 грн, що свідчить про неможливість дружиною самостійного утримання названих вище дітей.

26.11.2025 ОСОБА_1 подав заяву про оформлення відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої долучив підтверджуючі наведені вище обставини документи.

Однак, рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 від 01.12.2025 (протокол №4), ОСОБА_1 відмовлено в оформленні відстрочки.

Підставою зазначено: надані як підтвердні документи не підтверджують факт перебування на утриманні ОСОБА_1 чотирьох неповнолітніх дітей, двоє з яких доводяться пасинками заявнику, оскільки у них є рідний батько – ОСОБА_8 (далі- ОСОБА_7 ).

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №№2232-XII).

Відповідно до вимог ст. ст. 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються військовозобов`язані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу - до 65 років).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

На підставі Указів Президента України від 24.02.2020 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затверджених парламентом шляхом прийняття відповідних законів, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, оголошено та проводиться загальна мобілізація. Строк дії правового режиму воєнного стану та проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та діє донині.

26.11.2025 ОСОБА_1 подав заяву про оформлення відстрочки а підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відмова комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 від 01.12.2025 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на підставі цієї норми ґрунтується на тому, що надані як підтвердні документи не підтверджують факт перебування на утриманні ОСОБА_1 чотирьох неповнолітніх дітей, двоє з яких доводяться пасинками заявнику, оскільки у них є рідний батько – ОСОБА_8 (далі- ОСОБА_7 ).

Відповідно до частини п`ятою статті 22 Закону №3543-XII в редакції Закону №3633-IX визначено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України; цей порядок визначає порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби тощо.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII (в редакції Закону № 3633-IX) Кабінет Міністрів України 16.05.2024 прийняв Постанову №560, якою затвердив «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560), що містить розділ «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення».

Так, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 56 Порядку №560).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (пункт 57 Порядку 560).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання (пункт 58 Порядку №560).

В додатку 5 до Порядку №560 наведено «Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»», окремо для кожної категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону №3543-XII.

Так, за пунктом 3 частини першої цієї статті (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці»).

Для підтвердження факту перебування трьох і більше дітей віком до 18 років на утриманні жінки/чоловіка Порядок №560 передбачає необхідність подання:

- свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного, тобто підтвердження батьківства заявника щодо трьох і більше дітей;

- інших документів (залежно від індивідуальної ситуації кожного заявника/заявниці), що підтверджують факт перебування трьох і більше його/її дітей на утриманні військовозобов`язаного/ої.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином для виникнення у вітчима обов`язку утримувати неповнолітніх падчерку, пасинка належить до встановлення наступне:

- доведення обставин, щопадчерка, пасинок проживають разом з вітчимом;

- відсутність у падчерки, пасинка - матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;

- що вітчим може надавати матеріальну допомогу названим неповнолітнім дітям.

За даними акту обстеження матеріально- побутових умов домогосподарства від 29.10.2025 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 12 на звороті) разом з дружиною ОСОБА_2 та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про народження підтверджуються обставини з приводу того, що позивач має двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того з матеріалів справи убачається, що дружина позивача- ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану (а.с.9-10) батько вказаних дітей записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК: за вказівкою матері. Як наслідок вказані діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не мають батька та відповідних родичів по батьковій лінії.

Судом також установлено, що діда та баби діти не мають, позаяк батько дружини ОСОБА_2 після розірвання шлюбу із матір`ю у 1994 році, виїхав до Російської Федерації і з того часу зв`язку з ним немає, а мати дружини померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Повнолітніх братів та сестер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 також не мають.

Відповідно до відомостей довідки ОК-5 та заяви ОСОБА_2 (матері перелічених неповнолітніх дітей) її щомісячний дохід становить близько 6000 грн, що не дає їй можливості утримувати чотирьох дітей (а.с.11-15).

Як наслідок зібраними у справі доказами підтверджується, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , 17 серпня 2015 року мають лише матір, яка не може забезпечити їм належного утримання через низькі доходи.

Однак, як слідує з ч. 1 ст. 268 СК України у вітчима виникає обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей (падчерку, пасинка), які з ними проживають лише у випадку, якщо вітчим може надавати їм матеріальну допомогу.

Натомість матеріали справи не містять доказів з приводу того, що позивач, як вітчим неповнолітніх пасинків - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 може надавати їм матеріальну допомогу, що є невід`ємною умовою для визначення обов`язку у позивача, як вітчима утримувати вказаних дітей та підставою для надання йому відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З повідомлення відповідача про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» убачається, що вказані обставини залишені поза увагою відповідача, позаяк відповідач не надав їм належної правової оцінки (а.с.17).

Як наслідок ухвалене відповідачем рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 1 грудня 2025 року (Протокол №4) про відмову в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підлягає визнанню протиправним та скасуванню, як таке що ухвалене відповідачем з порушенням п. 3-5 ч.2 ст.2 КАС України щодо обґрунтованості (урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонності (неупереджено) та добросовісності.

Водночас, відсутність у матеріалах справи відомостей щодо матеріального становища позивача є перешкодою для задоволення вимоги позивача у спосіб зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити відстрочку позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до положення ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на приведені законодавчі норми та фактичні обставини справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення вказаної вимоги позивача у спосіб зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, відображених у цій постанові з ухваленням відповідного рішення про яке невідкладно повідомити вказану особу.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 140/15406/25 скасувати.

Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 1 грудня 2025 року (Протокол №4) про відмову в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про оформлення відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, відображених у цій постанові та з ухваленням відповідного рішення про яке невідкладно повідомити вказану особу.

Стягнути за рахунок бюджетного фінансування ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір відповідно до розміру задоволених вимог у розмірі 2089,32 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос