Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №640/37308/21 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 640/37308/21 пров. № А/857/1999/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 640/37308/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій,

місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїПанікар І.В.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва (далі відповідач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за змістом якого просила суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності державного службовця за нормами Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати відповідача призначити та здійснити нарахування й виплату з 08.04.2021 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 23.07.2021 №26/1.3-23.1-11434, від 26.07.2021 № 34 та від 26.07.2021 № 36.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судову справу №640/37308/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 640/37308/21 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 08.04.2021 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не передбачено призначення пенсії по інвалідності державним службовцям якщо вони не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлявся шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, однак рекомендоване поштове відправлення повернулося неврученим.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приведених обставин, позивач вважається повідомленим по розгляд апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач набула право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону №3723-XII. Також суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати пенсії в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 23.07.2021 №26/1.3-23.1-11434, від 26.07.2021 № 34 та від 26.07.2021 № 36 задоволенню не підлягають, як передчасні.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 05.04.2021 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду серії 12 ААБ № 443999, та з цієї дати призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (а.с.8).

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 07.04.2021 № 96-о ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту раціонального природокористування у зв`язку із закінчення строк призначення на посаду державної служби, згідно з частиною другою статті 85 Закону України "Про державну службу" (а.с.7).

11.06.2021 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» (а.с.9-10).

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, листом від 08.07.2021 №17874-17501/Г-02/8-2600/21 роз`яснило позивачці про те, що вона повинна для визначення права на переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" особисто звернутися до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою (додаток 1) та документами (а.с.11-12).

Листом від 05.08.2021 № 2600-0206-8/125628 відповідач повідомив позивачку про те, що за її заявою № 10853 від 28.07.2021 їй відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, оскільки зазначеним Законом не передбачено призначення пенсії по інвалідності державним службовцям, якщо вони не досягли пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.13).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України від 09 липня 2003 року "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 цього Закону, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України від 16 грудня 1993 року "Про державну службу" (далі - № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Водночас за приписами частини 9 статті 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частини 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Відтак для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII не вимагається досягнення особою пенсійного віку, а така пенсія призначається лише за умови наявного в особи страхового стажу, передбаченого частиною 9 статті 37 Закону № 3723-XII.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", була визнана особою з інвалідністю ІІ групи під час перебування на державній службі, станом на 01.05.2016 позивач перебувала на державній службі, стаж державної служби станом на 01.05.2016 становив більше 10 років, що не заперечується відповідачем та підтверджується записами у трудовій книжці позивача, перед зверненням за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач працювала на посаді віднесеній до категорії посад державних службовців.

Таким чином позивач відповідає усім вимогам передбаченим для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", відтак має право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

Доводи апелянта про те, що позивач не досяг віку, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Закон №3723-ХІІ не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі №687/545/17.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 08.04.2021 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 640/37308/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос