Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №932/77/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/77/26

Провадження № 1-кп/932/13/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 (ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025170030000978 від 27 січня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, уродженець м. Харцизьк, Донецької області, громадянин України, має середню освіту, неодружений, на утриманні дітей не має, курсант 3 навчального взводу 2 навчальної роти 1 навчального військової частини НОМЕР_1 , призваний до військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуває у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судим ий.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України:

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався у встановленому Законом порядку та діє дотепер.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 469 від 24.10.2024, солдат ОСОБА_5 призначений на посаду курсанта 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , та поставлений на всі види забезпечення.

Тому, солдат ОСОБА_5 в розумінні вимог ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст.407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно зі ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.

Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов?язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

За приписами ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обв`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, призначений на посаду курсанта 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 26 жовтня 2024 року близько 21 год 00 хв самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_3 .

У період часу з 26.10.2024 до 11.11.2025 солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов`язки, а службовий час проводив час на власний розсуд.

11.11.2025 солдат ОСОБА_5 був встановлений слідчим слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, площа Троїцька 2а, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Обвинувачений свою вину в інкримінованих правопорушеннях не визнав та відмовився давати покази суду на підставі ст. 63 Конституції України.

Допитаний у судовому засіданні 02.04.2026 свідок ОСОБА_7 пояснила, що 26 жовтня 2024 о 21 годині вечора на вечірній перевірці навчальної роти №2 був відсутній солдат ОСОБА_5 . Був поданий рапорт, що він прибув до частини, був мобілізований та прийнятий на військову службу 24.10.2024, а 26.10.2024 на вечірній перевірці вже був відсутній. Місце його перебування невідоме, на наявні телефонні дзвінки останній не відповідав і не виконував обов`язки військової служби в умовах воєнного стану.

Суд уважає доведеним викладене обвинувачення, винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за наведених вище обставин, підтверджується показаннями свідка, який був допитаний під час судового розгляду, а також сукупністю інших досліджених доказів у кримінальному провадженні, які узгоджуються між собою, а саме:

- витягом з ЄРДР відповідно до якого ОСОБА_5 - солдат за мобілізацією, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , з 26.10.2024 в умовах воєнного стану, безпідставно відсутній на службі та самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 на території Самарівського району(арк.1 т. 2);

- повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 29.10.2024 відповідно до якого від командира взводу - викладача 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_8 надійшов рапорт №8244 про те, що 26.10.2024 року о 21.00 годині на вечірній перевірці особового складу в розташуванні 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_4 , був відсутній солдат ОСОБА_9 , курсант 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 . До розташування військової частини не повернувся по теперішній час (арк. 15 т. 2);

- актом службового розслідування з якого встановлено, що від командира взводу - викладача 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_10 надійшов рапорт №8244 про те, що 26.10.2024 о 21.00 годині на вечірній перевірці особового складу в розташуванні 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_4 був відсутній солдат ОСОБА_9 , курсант 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , на телефонні дзвінки він не відповідає. Представники ВСП та представники військової частини НОМЕР_2 доповіддю №349 від 26.10.2024, були сповіщені черговим частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_11 про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , без дозволу безпосередніх та прямих начальників, без поважних причин 26.10.2024 солдатом ОСОБА_5 . Під час проведення службового розслідування були отриманні пояснення та рапорти від посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , а саме: командир взводу - викладач 3 начального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_12 - по суті поставлених питань відповів наступне що, солдат ОСОБА_13 був відсутній 26.10.2024 о 21.00 годині на вечірній перевірці особового складу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 . Вжиті розшукові заходи результатів не дали. На дзвінки військовослужбовець не відповідав. Місце перебування встановити не вдалося. Сержант із матеріального забезпечення 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_14 – по суті поставлених питань відповів наступне, що солдат ОСОБА_13 26.10.2024 на вечірній перевірці особового складу 2 навчальної роти о 21.00 годині був відсутній. На телефонні дзвінки не відповідав та до цього часу в розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся. Вина виражається у виді прямого умислу щодо ухилення від військової служби в умовах воєнного стану (арк. 18-23 т. 2);

- рішенням командира військової частини НОМЕР_1 за матеріалами службового розслідування відповідно до якого солдата ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено «СУВОРУ ДОГАНУ» (арк. 24 т. 2);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування від 26.10.2024 (арк. 25-26 т. 2);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 469 від 24.10.2024, де зазначається, що відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» солдата ОСОБА_5 призначити на посаду курсанта 3 навчального взводу 2 навчальної роти, з 24 жовтня 2024 року встановити посадовий оклад - 2470 грн (арк. 27 т. 2);

- рапортом відповідно до якого 26.10.2024 о 21.00 на вечірній перевірці особового складу 2 навчальної роти був відсутній солдат ОСОБА_5 , курсант 3 навчального взводу 2 навчальної роти військовій частині НОМЕР_1 . Заходи щодо його розшуку позитивних результатів не дали. На телефонні дзвінки він не відповідає. Місце його знаходження на теперішній час не відоме (арк. 28 т. 2);

- доповіддю про самовільне залишення військової частини №349 від 26.10.2024 у якій зазначається, що 26.10.2024 від командира взводу - викладача 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_8 надійшов рапорт №8244 про те, що 26.10.2024 року о 21.00 годині на вечірній перевірці особового складу в розташуванні 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_4 , був відсутній солдат ОСОБА_5 , курсант 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 . На телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження не відоме. Причини відсутності з`ясовуються (арк. 29 т. 2);

- службовою характеристикою курсанта солдата ОСОБА_5 (арк. 30 т. 2);

- військовим квитком ОСОБА_5 (арк. 32-33 т. 2);

- обліково-послужною карткою ОСОБА_5 (арк. 34 т. 2);

- довідкою ВЛК ОСОБА_5 (арк. 35 т. 2);

- медичною характеристикою солдата ОСОБА_5 (арк. 38 т. 2);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 375 від 04.11.2024 про результати службового розслідування, відповідно до якого за порушення вимог абз. 3 ст. 11, 16, 127, 128 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, щодо обов`язку військовослужбовця виконувати відданий йому наказ та службові обов`язки, абзац 1 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, щодо неухильного виконання вимог військових статутів та наказів командирів, на курсанта 3 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 накласти дисциплінарне стягнення - « ОСОБА_15 » (арк. 39-41 т. 2);

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №473 від 26.10.2024, де зазначається, що військовослужбовця за призовом по мобілізації солдата ОСОБА_5 , курсанта 3 навчального взводу 2 навчальної роти війсбкової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив військову частину. Призупинити виплату усіх видів грошового, речового, інших видів забезпечення та виключити з котлового забезпечення 27 жовтня 2024 року (арк. 42 т. 2).

Оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, у результаті всебічного, повного і неупередженого їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення підтвердилися, пред`явлене обвинувачення доведене.

У судовому засіданні встановлено, що дії, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, мали місце. Зазначені дії містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню за його вчинення.

Невизнання ОСОБА_5 вини у вчиненому кримінальному правопорушенні розцінюється судом як спосіб уникнути відповідальності за вчинене суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 ст. 407 КК України передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Самовільне залишення військової частини - це самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службі без поважних причин в умовах воєнного стану.

Самовільним є таке залишення частини, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.

Початком злочину вважається момент фактичного самовільного залишення військової частини або місця служби, а кінцем - день повернення в частину або затримання поза межами частини.

Об`єктом вказаного кримінального правопорушення є встановлений порядок проходження військової служби. Це охоплює порядок, що зобов`язує військовослужбовців постійно перебувати на службі та залишати її лише з дозволу відповідного начальника.

Об`єктивна сторона полягає в самовільному залишенні військової частини або місця служби в умовах воєнного стану, що триває понад три доби, або в бойовій обстановці (незалежно від тривалості). Також до об`єктивної сторони належить нез`явлення на службу вчасно більше, ніж на три доби в умовах воєнного стану, якщо, залишившись на законній підставі, військовослужбовець не повертається в установлений строк без дозволу командування.

Суб`єктом є військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину або місце служби в умовах воєнного стану, і цей період триває більше, ніж 3 доби. Суб`єктом може бути будь-який військовослужбовець, крім строкової служби, за винятком випадків, коли вчинено інші злочини, передбачені іншими частинами статті.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом і полягає в тому, що військовослужбовець усвідомлює, що він самовільно залишає військову частину або місце служби під час воєнного стану, передбачає суспільно небезпечні наслідки своїх дій (зокрема, тривале залишення, яке триває більше 3 діб), і бажає їх настання.

Зі змісту ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з наступними змінами, яка визначає початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби вбачається, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, тобто особа стає військовослужбовцем з моменту призову під час мобілізації (оформленого наказом начальника ТЦК та СП), а для тих, хто раніше не проходив службу, з моменту призначення на посаду курсанта у військовому навчальному закладі.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд відповідно до ст. 65-67 КК України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчиненого обвинуваченим умисного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, раніше не судимий.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання судом встановлено не було.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Оскільки Кримінальний кодекс України виключає можливість застосування статей 69, 75 КК України у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого зокрема статтею 407 КК України, відповідно суд не розглядає можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням або призначення йому більш м`якого покарання, ніж передбаченого санкцією статті.

Враховуючи ступінь вини, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі.

Вищевказане покарання обвинуваченому, на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, воно буде законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) та необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.,

Цивільний позов не заявлений.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без зміни.

Процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання, призначеного цим вироком, строк попереднього ув`язнення з моменту затримання, а саме з 11.11.2025 до набрання вироком законної сили із розрахунку, передбаченого ч. 5 ст. 72 КК України - один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

На вирок може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після проголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_1