Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №509/2614/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__________

Справа №509/2614/25

Провадження №2/521/607/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Жулего М.І., за участю:

представника позивача – адвоката Грищук К.П.,

представника відповідача – адвоката Хижняк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності та стягнення грошових коштів,

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона перебувала у шлюбі, зареєстрованому 01 серпня 2009 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №514.

В період шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, оскільки відповідач сплачує аліменти нерегулярно.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року шлюб між ними був розірваний.

Позивачка зазначила, що в період шлюбу вони з відповідачем придбали наступне майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за відповідачем, ринковою вартістю 2011120,00 грн.; садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,5 кв.м., основною площею 31,5 кв.м. кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, який зареєстрований на праві власності занею, ОСОБА_1 , ринковою вартістю 408320,00 грн.; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0094 га, кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, яка зареєстрована на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2022 року заОСОБА_1 , вартістю 70000,00 грн.

Крім того, в період шлюбу ними був придбаний транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року, який був на праві власності підставі договору купівлі-продажу зареєстрований за відповідачем, вартістю 381524,00 грн.

Вказувала, що 03 грудня 2024 року транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №о5341 був перереєстрований відповідачем без її згоди на нового власника.

Також, в період шлюбу ними був придбаний транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2008 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 20 березня 2019року, який на праві власності на підставі договору купівлі-продажу був зареєстрований за відповідачем, вартістю 373230,00 грн.

20 лютого 2021 року вказаний транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2008 р.в. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з суб`єктом господарювання, який діяв на підставі договору комісії від імені та в інтересах ОСОБА_2 перереєстровано на нового власника.

Вважає, що оскільки вона не отримує аліменти на дітей, які проживають разом з нею, а відповідач ухиляється від участі в їх утриманні, то суд при вирішенні питання по суті може відійти від рівності долей у розподілі майна та збільшити її частку.

Крім того, стверджувала, що вона намагалась домовитись з відповідачем щодо поділу майна подружжя мирним шляхом, але останній відмовляється, що стало причиною її звернення до суду.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивачка просила суд:

- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м.;

- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,5 кв.м., основною площею 31,5 кв.м. кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047;

- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0094 га, кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047;

- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року;

- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжятранспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2008 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 20 березня 2019 року;

- визнати за нею, ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,5 кв.м., основною площею 31,5 кв.м. кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047;

- припинити право власності ОСОБА_2 на його частку у садовому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,5кв.м., основною площею 31,5 кв.м. кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047;

- визнати за нею, ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на земельну ділянку за адресою: Одеська область, Одеський район, Таїровська с/р, ЖБК «Дайберг», загальною площею 0,0094, кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047;

- припинити право власності ОСОБА_2 на його частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0094, кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047;

визнати за

- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м.;

- припинити її,ОСОБА_1 , право власностіна частку у однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м.;

- виплатити їй,ОСОБА_1 , грошову компенсацію за її частку спільного майна подружжя у розмірі 1954825,50 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2025 року вищевказану ціивільну справу було передано до Хаджибейського районного суду м. Одеси за підсудністю (а.с.95-97).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 червня 2025 року, справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.

Справа отримана суддею 16 червня 2025 року.

Ухвалою суду від 17 червня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.100).

Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду (а.с.155).

Представник позивачки, діюча на підставі ордеру від 12 травня 2025 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх у повному обсязі (а.с.87).

Представник відповідача, діюча на підставі доручення від 27 жовтня 2025 року та договору про надання адвокатом правничої допомоги від 17 жовтня 2025 року в судовому засіданні первісні позовні вимоги визнала частково та просила суд при винесені рішення по справі, врахувати раніше надані письмові пояснення відповідача, в яких останній заперечував проти визнання за кожним із них права особистої власності на спірне майно та просила суд здійснити поділ майна відповідно до закону, шляхом поділу пропорційно по частині оспорюваного майна кожному (а.с.126,133-152).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 8 Сімейного кодексу України та главою 26 книги третьої Цивільного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі, зареєстрованому 01 серпня 2009 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №514.

В період шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.20,21).

Діти, разом з батьками зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 ,що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 22 травня 2024 року (а.с.81,82).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року шлюб між сторонами був розірваний (а.с.22-24).

Судом встановлено, що в період шлюбу сторони придбали наступне майно, а саме:

- однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за відповідачем, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, технічним паспортом від 02 серпня 2016 року (а.с. 38,80,83-85).

- садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,5 кв.м., основною площею 31,5 кв.м. кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, який зареєстрований на праві власності заОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 04 березня 2023 року, (а.с.65, 67, 68-73).

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0094 га, кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, вартістю 70000,00 грн., яка зареєстрована на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2022 року заОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 грудня 2022 року (а.с. 66,171-174).

Відповідно до звіту про незалежну експертну грошову оцінку вартості від 26 березня 2025 року ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м., складає 2011120,00 грн. (а.с.25-41).

Згідно звіту про незалежну експертну грошову оцінку вартості від 27 березня 2025 року ринкова вартість садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,5 кв.м., основною площею 31,5 кв.м. кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, складає 408320,00 грн. (а.с.42-64).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 27 березня 2025 року, вартість земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0094га, кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047 складає 70000,00 грн. (а.с.54-61).

Відповідно до висновку судового експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 12 листопада 2025 року для подання до Хаджибейського районного суду м. Одеси (справа №509/2614/25) ринкова вартість садового будинку, площею 94,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці, площею 0,094 га з кадастровим номером: 5123755800:01:002:4047, складає 3254769,00 грн. (а.с.181-195).

Встановлено, що в період шлюбу сторонами були придбані також транспортні засоби марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року, вартістю 381524,00 грн., який був зареєстрований на праві власності на підставі договору купівлі-продажу за відповідачем, а також транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2008 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 20 березня 2019 року, вартістю 373230,00 грн., який на праві власності на підставі договору купівлі-продажу був зареєстрований за відповідачем, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одесткій, Миколаївський та Херсонській областях (Філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Одесткій, Миколаївський та Херсонській областях від 06 лютого 2025 (61874) №31/30/15/126-аз/08-2025-141 2025 (а.с.74,75,76-78).

Встановлено, що 03 грудня 2024 року транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5341 та 20 лютого 2021 року транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2008 р.в. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з суб`єктом господарювання, який діяв на підставі договору комісії від імені та в інтересах ОСОБА_2 були перереєстровані відповідачем на нових власників без згоди позивачки (а.с.76-78).

З змісту листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одесткій, Миколаївський та Херсонській областях (Філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Одесткій, Миколаївський та Херсонській областях від 25 грудня 2024 (61874) №31/30/08/1224-аз-922-2024 вбачається, що станом на 25 грудня 2024 року в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні відомості про колісні транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.79).

Отже, вартість спільного майна, яке було придбано сторонами у період шлюбу становить 3244194,00 грн., тобто кожен з подружжя повинен був сплатити по 1622097,00 грн.

Встановлено, що транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2008 р.в. був відчужен у період шлюбу, в інтересах сімм`ї, тому не підлягає поділу.

З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 раніше до 2022 року працював моряком, що підтверджується довідкою про стаж роботи на судні та випискою за рахунком за період з 01 квітня 2020 року по 23 квітня 2024 року (а.с.155, 156-162).

На теперішній час, відповідач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та за період з 12 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року отримав щомісяця середньомісячне грошове забезпечення у розмірі 16220,00 грн., що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 08 лютого 2023 року № 140/5 (а.с.170).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 16 жовтня 2025 року у відповідача заборгованість по аліментам відсутня, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.153).

Встановлено, що відповідач за 2024-2025 роки перераховував на особисту картку ОСОБА_1 допомогу на утримання дітей в розмірі 104990,00 грн. (а.с.133-152).

Отже, твердження позивачки, що відповідач ухиляється від участі в утриманні дітей, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.

При цьому, не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього зареєстровано лише за одним з подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Тлумачення ст. 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, до складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі, яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, а також у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 707/1359/16-ц визначив, що той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 зроблено висновок по застосуванню п. 3 ч.1 ст. 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

Судом встановлено, що все спільне майно сторін придбано ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі, було придбано в інтересах сім`ї, презумпція спільного майна подружжя, сторонами не спростована.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тому суд вважає, що спірне майно, яке було придбано для їх сім`ї є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю, тобто ОСОБА_1 .

Крім того, твердження позивачки щодо ухилення відповідача від утримання дітей не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Встановлено, що транспортні засоби марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року та марки «HONDA» модель CR-V, 2008 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 20 березня 2019 року також були спільним сумісним майном подружжя, оскільки були придбані сторонами у період шлюбу та були зареєстровані за відповідачем.

Оскільки транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року був відчужений відповідачем за 381524,00 грн. та переоформлений на нового власника без згоди позивачки, то остання має право на отримання грошової компенсації за частку у розмірі 190762,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою ст. 369 ЦК України ви значено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З огляду на зазначені норми матеріального права, за загальним правилом, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Отже, спільне майно подружжя можна поділити шляхом встановлення режиму спільної часткової власності або встановлення режиму приватної власності на конкретну річ для кожного з подружжя (поділити в натурі).

Верховний Суд зазначає, що транспортний засіб є рухомим майном та одночасно неподільною річчю. У цій справі поділу підлягає транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року, який був відчужений відповідачем без згоди позивачки.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Зі змісту частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) випливає, що: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21).

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16?ц, від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно з частиною другою статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Оскільки, транспортний засіб марки «HONDA» модель CR-V відповідачем відчужений, то суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за частину транспортного засобу марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в. у розмірі 190762,00 грн.

Що стосується транспортного засобу марки «HONDA» модель CR-V, 2008 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 20 березня 2019 року, який був придбаний та відчужений відповідачем в період шлюбу в інтересах сім`ї, то суд вважає, що в задоволенні даних вимог слід відмовити, оскільки кошти, які були отримані за договором купівлі-продажу були також витрачені на придбання транспортного засобу марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судовий збір у справі складає 15140,00 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду (а.с. 88).

Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 7570,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності та стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,5 кв.м., основною площею 31,5 кв.м. кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, який зареєстрований на праві власності заОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,5 кв.м., основною площею 31,5 кв.м. кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, який зареєстрований на праві власності заОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 94,5 кв.м., основною площею 31,5 кв.м. кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, який зареєстрований на праві власності заОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0094 га, кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, яка зареєстрована на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2022 року заОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0094 га, кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, яка зареєстрована на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2022 року заОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0094 га, кадастровий номер: 5123755800:01:002:4047, яка зареєстрована на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2022 року заОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 грошову компенсацію за частину транспортного засобу марки «HONDA» модель CR-V, 2009 р.в., об`єм двигуна-2354 см. куб., дата державної реєстрації 11 лютого 2021 року у розмірі 190762 (сто дев`яносто тисяч сімсот шістдесят дві) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 травня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда