Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №505/3026/24 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/3026/24

№ 2/505/1019/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої - судді Ващук О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Федорцової І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є співвласницею квартири АДРЕСА_1 , її частка становить 1/4 частки квартири, на підставі свідоцтва про права власності № НОМЕР_1 від 13.06.1995р., виданого виконкомом Котовської міської ради Одеської області. Іншою частиною вищевказаної квартири (3/4) володіє її мати ОСОБА_3 .

На початку травня 2022 року вона та відповідачка ОСОБА_2 досягли попередньої усної домовленості про те, що остання разом зі своєю родиною буде проживати у вищевказаній квартирі, за що буде сплачувати житлово-комунальні послуги, утримувати квартиру в належному санітарному та технічному стані з подальшим укладенням договору найму житла, в якому будуть зафіксовані всі попередні домовленості.

З 14 травня 2022 року відповідачка разом зі своєю родиною почала проживати у вказаній квартирі, однак ОСОБА_2 постійно відкладала момент укладення договору найму, який так і не було укладено. Також зазначила, що відповідачка не дотримувалась умов усної домовленості щодо сплати житлово-комунальних послуг та як зазначила, ОСОБА_1 , згодом вона вимагала від відповідачки покинути квартиру, яка щоразу відмовлялася і лише 26 травня 2024 року ОСОБА_2 з сім`єю виїхала з квартири.

Окрім того, позивачка зазначила, що ОСОБА_2 незаконно без її дозволу та дозволу іншого співвласника проживала в квартирі в період часу з 14.05.2024 р. по 26.05.2024 р., та за цей період відповідачка не сплачувала за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.

Зазначила, що факт проживання відповідачки ОСОБА_2 разом зі свою родиною в квартирі АДРЕСА_2 в період часу з 14.05.2022 р. по 26.05.2024р. підтверджується: актом від 27.05.2024 р., підписаний бухгалтером ОСББ Леоновою Л.М., сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтверджують, що відповідачка проживала в квартирі протягом двох років; листами Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 30.05.2024 р. вих. №7715 та від 04.06.2024 р. вих. №66/К-198, згідно яких співробітниками поліції зафіксовано факт проживання відповідачки в квартирі; показами сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ; довідкою КВЕП «Подільськтеплокомуненерго», попередженням та роздруківкою з особового рахунку, згідно яких за період часу з жовтня 2022 року по травень 2024 року заборгованість за спожиту теплову енергію складає 12204,77 грн.; довідкою КВЕП «Подільськводоканал» від 27.06.2024 р. вих. №221, згідно якої за період часу з жовтня 2022 року по травень 2024 року заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення складає 3320,76 грн.; рахунком ООЕК станом на 07.06.2024 р. та балансом абонента по о/р НОМЕР_2 , згідно яких за період часу з жовтня 2022 року по травень 2024 року заборгованість за спожиту електроенергію складає 651,64 грн.; рахунком ГК «Нафтогаз України» станом на травень 2024 рік заборгованість за спожитий газ складає 153,47 грн.; довідкою від 27.05.2024р. вих. №1, виданою ОСББ «Ранкова Зірка - 508» заборгованість за сплату квартирної плати за період часу з травня 2022 року по травень 2024 року складає 380 грн.; актом від 27.05.2024 р., який підписаний бухгалтером ОСББ Леоновою Л.М., сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та нею, згідно якого після виселення відповідачки з квартири встановлено відсутність змішувача для кухні та ванної кімнати; висновком експертного дослідження від 05.06.2024 p. №9345СС00/24/1.1/1.2/1.3-03062024-1, згідно якого вартість пошкодженої сантехніки складає 6568 грн.; товарним чеком №4225 від 26.05.2024 р., згідно якого вартість нових вхідних дверей МДФ 86/ЛІВ П-3К 262, які встановила замість пошкоджених відповідачкою, складає 12900 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 зазначила, що загальна сума нанесеної відповідачкою матеріальної шкоди становить 36178,64 грн. та моральної шкоди в розмірі 40000 грн., яку вона просить стягнути з відповідачки.

03 вересня 2024 року ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 листопада 2024 року витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, інформацію щодо ОСОБА_7 .

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних суддів» номер 4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Котовського міськрайонного суду Одеської області на Подільський міськрайонний суд Одеської області.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 26 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Крім того, зазначеною ухвалою задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про її допит у судовому засіданні як свідка, згідно вимог ст.92 ЦПК України, а також про виклик свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

У судових засіданнях позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 , яка неодноразово належним чином повідомлялася судом про час і місце розгляду справи не з`явилась.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про визнання позовних вимог, просила суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі, розгляд справи проводити за її відсутності.

Суд заслухавши доводи позивача, показання свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачу на праві власності належить частка квартира АДРЕСА_2 . Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав №379973360 від 24 травня 2024 року ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_2 , володіє 1/4 частки.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги позову зазначає, що між нею та ОСОБА_2 було укладено усний договір найму вказаної квартири, що у свою чергу є підставою для покладення на відповідача обов`язку щодо оплати комунальних послуг та відшкодування спричинених нею матеріальних збитків.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово комунальні послуги передбачено» (надалі Закон) що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово комунальні послуги передбачено» (надалі Закон) що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно частини 2 статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, з викладеного вбачається, що на власника та/або її користувача покладено обов`язок щодо оплати комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до положень ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв`язку.

Частини 1 та 3 ст.810 ЦК України визначають, що за договором найму(оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається у письмовій формі.

Таким чином, діючим цивільним законодавством України встановлено обов`язкову письмову форму для договору оренди (найму) житла.

Матеріали справи свідчать та не заперечується і самим позивачем, що між сторонами письмового договору оренди квартири АДРЕСА_2 , не укладалось.

Суд звертає увагу, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 206 ЦК України визначено перелік правочинів, які можуть вчинятися усно.

Положеннями ст.208 ЦК України визначено перелік правочинів, які належать вчинятися у письмовій формі.

Пунктом 4 ст. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Таким чином, в розумінні положень ст. ст. 208, 810 ЦК України вбачається, що сторонами не дотримано вимоги щодо укладання письмового договору найму квартири, а тому між сторонами не виникало прав та обов`язків стосовно користування квартирою позивача.

Водночас, показаннями свідків, які були судом допитані в судовому засіданні в тому числі, показаннями допитаного в якості свідка позивача, згідно ст.92 ЦПК України, не може підтверджуватися укладення договору оренди житла, в даному випадку квартири за адресою АДРЕСА_3 , про що стверджує позивач, оскільки відповідно ч. 1 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі, а також не може підтверджуватися належне виконання умов договору.

За правилами ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та враховуючи те, що сторонами не було дотримано вимоги щодо укладання письмового договору найму квартири, між сторонами не виникало прав та обов`язків стосовно користування квартирою позивача, що у свою чергу свідчить, що такі обставини, що виникли з порушенням чинного цивільного законодавства та відсутність у позивача права вимагати від відповідача виконання зобов`язань, усно обумовлених відносно користування квартирою, в тому числі щодо оплати комунальних послуг.

Згідно змісту позовної заяви загальний розмір боргу за комунальні послуги становить 16710,64 грн., який складається з: 12204,77 грн. заборгованість за теплову енергію, 3320,76 – заборгованість за водопостачання та водовідведення, 651,64 грн. – заборгованість за спожиту електроенергію, 153,47 грн. заборгованість за спожитий газ та 380 грн. заборгованість за сплату квартирної плати, та які позивачка зазначила у загальній сумі нанесених їй відповідачкою матеріальної шкоди.

За таких обставини підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті комунальних послуг задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про відшкодування збитків, зокрема, які пов`язані з пошкодженням сантехніки, витрат на встановлення нових вхідних дверей та відшкодування 40000 грн. моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Як вбачається обґрунтувань, наведених ОСОБА_1 у позовній заяві, остання зазначила матеріальну шкоду у розмірі 36178,64 грн., яка по суті складається з 16710,64 грн. боргу за комунальні послуги та 6568 грн. вартості пошкодженої сантехніки та 12900 грн. вартість замінених вхідних дверей.

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Як роз`яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, обов`язковими є наявність наступних обставин: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, системний аналіз норм чинного законодавства щодо відшкодування шкоди свідчить про те, що предметом доказування у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, є обставини щодо: факту пошкодження майна, особи-завдавача шкоди, причинного зв`язку між діями завдавача та наслідками у вигляді шкоди, вини завдавача шкоди у завданні збитків, розміру збитків, заподіяних внаслідок пошкодження.

Причому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

З пояснень ОСОБА_1 , яку, також за її клопотання, було допитано судом в якості свідка, вбачається, що сторонами було погоджено необхідність заміни старих кранів в квартирі, за рахунок відповідача ОСОБА_2 , водночас не відомо на яких умовах це було здійснено та чи було здійснено заміну кранів, та чи були передані позивачу крани, які підлягали заміні. Окрім того, позивач також повідомила суду, що в квартирі АДРЕСА_1 стояли старі двері, замки в яких неодноразово були замінені, а тому вона прийняла рішення про необхідність їх замінити.

Водночас позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження передачі у користування відповідачу конкретного майна та в якому воно перебувало стані (акт прийому-передачі).

З урахуванням викладеного, оцінюючи доданий стороною позивача до позовної заяви висновок експертного дослідження з визначенням ринкової вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого майна в наслідок пошкодження сантехніки квартири АДРЕСА_1 №9345СС00/24/1.1/1.2/1.3-03062024-1, складений 05.06.2024, як доказ згідно вимог ЦПК України про відповідність засадам належності та допустимості доказів, суд вважає, що цей доказ не відповідає критеріям належного та допустимого доказу при доведенні заподіяння майнової шкоди, як і її розміру.

Крім того, долучений позивачем до позовної заяви товарний чек №4225 від 26.05.2024 року свідчить лише про факт придбання дверей МДФ 86/ЛІВ П-3К262 Кварт.спил коньячний за ціною 12900 грн. Водночас матеріали справи не містять відомостей про те, ким саме було придбано вказані двері, та чи є вони вхідними чи міжкімнатними, та на яку саме адресу їх було доставлено та де встановлено.

При таких обставинах, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, суд не може прийняти зазначений висновок як доказ, оскільки доказування і висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

При таких обставинах суд вважає що відсутні ясні переконливі докази, що шкода майну позивача завдана з вини саме відповідача, так і про те, що в якому стані майно взагалі перебувало у орендованій квартирі і йому кимось було заподіяно шкоду, що є обов`язковою умовою притягнення особи до цивільно-правової відповідальності. А тому в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди на користь позивача слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст.1167ЦК України відповідно до якої моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1167ЦК України незалежно від вини особи, яка її завдала моральна шкода відшкодовується: 1) якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, з цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку позивач пов`язує із виною відповідача в заподіянні майнової шкоди, при тому що позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіянні майнової шкоди.

Таким чином, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі складаються із судового збору в сумі 1211,20 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, суд покладає судові витрати, понесені позивачем на останнього.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя О.В. Ващук