Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №505/3550/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/3550/25

№ 2/505/1835/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої судді Ващук О.В.,

за участі секретаря судового засідання Федорцової І.С.,

представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Осокіна С.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ліпецької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та зміну порядку і збільшення розміру аліментів,

встановив:

ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник позивача - Осокін С.Ю., звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 та зміну порядку і розміру аліментів на утримання ОСОБА_5 , визначеного заочним рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2013 року у справі №505/3617/13-ц.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення Балтського районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано. Діти проживають разом із нею та знаходяться на її утриманні.

Заочним рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2013 року у справі №505/3617/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 800 грн., починаючи з 26 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що визначений рішенням суду розмір аліментів є недостатнім для забезпечення базових потреб дитини, з урахуванням його віку та потреб. Крім того, зазначила, що на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач аліментів не сплачує.

Разом з тим, відповідач на даний час проживає в Німеччині та отримує постійний щомісячний дохід, а тому здатен сплачувати аліменти на дітей у частці від його доходу.

Позивачка вважає за необхідне стягувати з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку та на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/6 частини усіх видів доходу до досягнення дітей повноліття. Та загалом на її користь просила стягнути з відповідача на утримання дітей 1/3 частини від його доходу до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ліпецька В.В через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого, зазначила, що молодший син ОСОБА_7 разом з позивачкою проживають по АДРЕСА_1 в будинку який належить матері відповідача. Син навчається у другому класі Балтського ліцею № 2 Балтської міської ради Одеської області. Старший син ОСОБА_6 проживає в м. Кривий Ріг та навчається в приватному закладі дитяча юнацька спортивна школа з футболу «Футбольна академія «Кривбас». Син ОСОБА_6 знаходиться на повному утриманні закладу, а позивачем надано довідку про те, що вона разом з ОСОБА_6 проживає по АДРЕСА_2 .

На адвокатський запит Балтським відділом державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено, що згідно інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі не перебувало (не перебуває) виконавче провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2013 року справа № 505/3617/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також зазначила, що відповідач постійно пересилає кошти ОСОБА_6 на його власну картку, що в сумі значно перевищує розмір аліментів встановлений рішенням суду. Зокрема, відповідач переслав сину ОСОБА_6 протягом: листопада 2025 року - 62 Євро, що становить 3502,39 грн.; жовтня 2025 року - 84 Євро, що становить 4068,92 грн.; вересня 2025 року - 100 Євро, що становить 4838,18 грн.; серпень 2025 року – 61 Євро, що становить 2936,96 грн.; липень 2025 року – 51 Євро, що становить 2489,92 грн.; червень 2025 року – 59 Євро, що становить 2768,36 грн.; травня 2025 року – 99 Євро, що становить 4651,12 грн.; квітня 2025 року – 60 Євро, що становить 2766,31 грн.; березня 2025 року – 71 Євро, що становить 3163,61 грн.

На літніх канікулах діти їздять на відпочинок та проживають в Болгарії у бабусі ОСОБА_8 (матері відповідача) та з батьком. 14.06.2025 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поїхали до Болгарії. 03.07.2025 року ОСОБА_6 з ОСОБА_9 повернувся до Одеси. ОСОБА_7 з бабусею подорожували до Польщі та 24.08.2025 року ОСОБА_7 з бабусею з ОСОБА_10 приїхали потягом до Подільська. Тобто, всі канікули ОСОБА_7 перебував на утриманні відповідача. Йому купували необхідний одяг, взуття, канцтовари, продукти харчування, купували необхідні речі для його розвитку, організували відпочинок.

Крім того, позивачем не наведено підстав, які б підтверджували погіршення її матеріального стану чи покращення матеріального стану відповідача. Посилання позивача на те, що відповідач мешкає в Німеччині та отримує постійний щомісячний дохід є безпідставними, оскільки не підтверджуються будь якими належними та допустимими доказами.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_2 погоджується, щоб з нього було стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягненням сина ОСОБА_7 повноліття. Та просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення щомісяця з відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення дітьми повноліття.

На даний час відповідачем понесені витрати на правничу допомогу. Розмір таких витрат становить 5 075,31 грн. У зв`язку з чим, просить відмовити в задоволені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

16.01.2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача адвоката Осокіна С.Ю. про витребування доказів. В судовому засіданні 27 квітня 2026 року адвокат Осокін С.Ю. звернувся до суду з заявою про залишення вказаного клопотання без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Осокін С.Ю. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача - адвокат Ліпецька В.В. в судовому зсіданні повідомила, що відповідач позов визнає частково, лише в частині стягнення аліментів на молодшого сина, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Також заперечувала проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, зазначеного стороною позивача, просила суд здійснити розподіл понесених сторонами судових витрат.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 , які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, зокрема, через своїх представників, до суду не з`явилися.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України, 27 квітня 2026 року судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 01 травня 2026 року.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Балтського районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року, що підтверджується копією відповідного рішення суду.

Сторони по справі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Заочним рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2013 року у справі №505/3617/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 800 грн., щомісячно, починаючи з 26 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивачкою також надано копію довідки, згідно якої позивач разом з синами проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1, 2, 3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, зміна способу стягнення аліментів полягає у тому, що особа, на користь якої ухвалено рішення суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, просить змінити спосіб стягнення аліментів на стягнення аліментів у частці від доходу.

Статтею 192 СК України вказано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, з 08 липня 2017 року право вибору стягнення аліментів у частці від доходів чи у твердій грошовій сумі, належить тому з батьків з яким проживає дитина і не ставиться у залежність від офіційного працевлаштування, отримання постійного чи мінливого доходу платником аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, не погіршать її матеріального становища і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.

Позивач, як одержувач, довела свої вимоги щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів і суд з нею погодився, зокрема тому, що розмір присуджених до стягнення аліментів на даний час є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, оскільки на даний час збільшилися потреби у розвитку, навчанні та вихованні дитини.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законодавством встановлений мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину.

Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа Хант проти України, HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Із наданих стороною відповідача копій чеків про підтвердження переказу коштів, вбачається, що протягом 2025 року відповідачем здійснювались періодичні нарахування грошових коштів (різної суми Євро, Europe/Berlin) на картковий рахунок ОСОБА_12 .

Сторона позивача не заперечувала, що відповідач перераховував кошти дитині, однак наполягала на задоволенні в цій частині позовних вимог.

Суд враховує той факт, що із наданих відповідачем копій чеків про переказ коштів, хоч і вбачається періодичне, добровільне виконання ним обов`язку щодо матеріального забезпечення сина ОСОБА_5 . Разом з тим, суд зауважує, що надання батьком, як одним із батьків, у добровільному порядку матеріальної допомоги неповнолітній дитині є його правом, та не звільняє його, як одного з батьків, від обов`язку утримання дитини. Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у поставної КЦС ВС від 27.05.2020 року N 712/4702/19.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають до стягнення, суд враховує, що відповідач є здоровим, працездатним та має змогу сплачувати аліменти, оскільки жодних доказів, які б свідчили про його не можливість сплачувати аліменти, останній суду не надав. Як і не надав відповідач доказів, які б свідчили, що у нього на утриманні є будь-які інші особи.

За вказаних вище обставин та врахувавши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зміни способу стягнення та розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2013 року у справі №505/3617/13-ц на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підлягають задоволенню, визначити аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, який буде достатньо для гармонійного розвитку сина сторін по справі.

Разом з тим, визначаючи час, з якого будуть стягуватись аліменти у новому розмірі, суд враховує роз`яснення, надані у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно яких розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Тому стягнення аліментів у новому розмірі, а саме в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повноліття.

Окрім того, судом встановлено, що сторони в добровільному порядку не дійшли згоди щодо способу утримання їхнього малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, з наданого відзиву на позову заяву, вбачається, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог в цій частині, а тому питання щодо стягнення аліментів з відповідача вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За таких обставин, оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання сина, який проживає разом із ОСОБА_3 та перебуває на її утриманні, у той час як обов`язок щодо їх утримання законом покладається на обох батьків, суд вважає за необхідне в цій частині також задовольнити позовну заяву та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення сина повноліття.

При цьому, суд не вбачає за можливе стягувати аліменти на двох дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, як про це просила сторона позивача, з огляду на те, що аліменти на молодшого сина присуджується судом вперше, а стосовно старшого сина – наявне судове рішення про стягнення аліментів та наразі фактично стоїть питання про зміну способу та розміру стягнення аліментів. Тобто позовна заява містить дві позовні вимоги, які згідно чинного законодавства передбачають різний період стягнення аліментів, а саме на неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти підлягають стягненню з дня набрання даним рішенням законної сили, а на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти присуджуються з дня звернення до суду із позовом, тобто з 08 жовтня 2025 року. Окрім того, при постановлені рішення суду про стягнення аліментів, обов`язково судом вирішується питання про допущено негайного виконання рішення в цій частині, відповідно до вимог ст.430 ЦПК України.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги від 30 вересня 2025 року, та ордеру серії ВН №1586843 від 30.09.2025 року здійснював адвокат Осокін С.Ю.

Згідно квитанції б/н від 30.09.2025 року адвокатом Осокіним С.Ю. від ОСОБА_3 прийнято 10000 грн. за наступні послуги: надання усних правових консультацій, оформлення договору про надання правничої допомоги, перегляд законодавства та судової практики по предмету звернення, оформлення позовної заяви, представництво інтересів в судді.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Водночас, суд вважає, що надання усних правових консультацій, оформлення договору про надання правничої допомоги, перегляд законодавства та судової практики по предмету звернення - мають організаційний характер, є складовими підготовки позову та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З урахуванням викладено, та наявних заперечень сторони відповідача, суд дійшов висновку, що розмір витрат, які понесені позивачем на професійну правничу допомогу, в зв`язку із розглядом даної справи в суді становить 4000 грн., та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки при подачі даного позову позивачка звільнялась від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому в силу ст.141 ЦПК України судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, у розмірі 2422,40 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 , задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2013 року (справа №505/3617/13-ц, 2/505/1532/2013) із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата проголошення рішення суду була відкладена, у зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному та зайнятістю в інших справах.

Суддя О.В. Ващук