Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №947/653/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/653/26

Провадження № 3/947/193/26

06.05.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 522896 від 25.11.2025 року) –

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії № ЕПР1 № 522896 від 25.11.2025 року вбачається, що 25.11.2025 року о 01:33 год., за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, біля будинку № 137, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував електричним самокатом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, що підтверджується Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «Dragger Alcotester 7510», відповідно до якого, у останнього виявлено 0.35 %о (проміле) алкоголю.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності, на думку працівників поліції порушила п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Адвокат Аблов І.Є. заперечив проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, посилаючись на відсутність належних і допустимих доказів факту керування транспортним засобом. Зазначив, що відеоматеріали не містять фіксації механічного руху електросамоката під контролем особи, а лише підтверджують її перебування поруч із ним. Наголосив, що сам по собі стан алкогольного сп`яніння без доведеного факту керування не утворює складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З урахуванням принципу презумпції невинуватості та відсутності об`єктивної сторони правопорушення просив закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного переконання.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна конкретна особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи наявні обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення не може зводитися до формальної перевірки наявності протоколу або результату огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд зобов`язаний перевірити наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, а саме: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 522896 від 25.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, а саме керування електричним самокатом у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.

Отже, обов`язковою юридично значущою обставиною для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є не лише встановлення стану алкогольного сп`яніння, а передусім доведення факту керування транспортним засобом саме цією особою. Без встановлення факту керування транспортним засобом стан алкогольного сп`яніння сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд підкреслює, що поняття «керування транспортним засобом» має правове значення саме як активна поведінка особи, яка полягає у здійсненні технічних дій, спрямованих на приведення транспортного засобу в рух, підтримання його руху, зміну швидкості, напрямку, зупинку або інший фактичний контроль за переміщенням транспортного засобу у просторі. Саме такі дії утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перебування особи поруч із транспортним засобом, тримання за кермо, переміщення транспортного засобу вручну, перебування біля нього після ймовірного руху або наявність у особи ознак алкогольного сп`яніння не є тотожними юридичному факту керування транспортним засобом. Такі обставини можуть мати орієнтовне значення для працівника поліції, однак не можуть підміняти собою належне доказування факту керування у судовому провадженні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, засобами фото- і відеозйомки, іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Разом із тим, жоден доказ не має для суду наперед установленої сили. Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, яким фіксується позиція уповноваженої посадової особи щодо наявності події правопорушення, однак сам по собі протокол не є безумовним доказом вини особи та не звільняє орган, який його склав, від обов`язку доведення всіх елементів складу правопорушення.

Судом безпосередньо досліджено відеозаписи, долучені до матеріалів справи. За результатами їх огляду суд встановив, що на відеоматеріалах відсутня чітка, безпосередня та однозначна фіксація факту керування ОСОБА_1 електричним самокатом. Зокрема, відеозаписи не містять кадрів, на яких ОСОБА_1 здійснює технічні дії, спрямовані на приведення електросамоката в рух, зміну його швидкості чи напрямку, або іншим чином контролює механічний рух транспортного засобу.

З наданих відеоматеріалів не вбачається, що електросамокат перебував саме у механічному русі під керуванням ОСОБА_1 . Також не зафіксовано роботи електродвигуна, самостійного руху транспортного засобу, фактичного переміщення електросамоката у режимі керування, а не ручного переміщення чи перебування поруч із ним. Відеозапис не дає можливості встановити, що саме ОСОБА_1 був особою, яка виконувала функції водія.

Суд окремо звертає увагу, що відеозапис, як технічний доказ, має особливе значення у справах за ст. 130 КУпАП, оскільки саме він може об`єктивно підтвердити або спростувати факт керування транспортним засобом, поведінку особи, послідовність дій працівників поліції, наявність підстав для зупинки або контакту з особою, а також дотримання процедури оформлення матеріалів. Водночас у даній справі відеозапис не підтверджує ключової обставини факту керування транспортним засобом.

Навпаки, зі змісту відеозапису та зафіксованих на ньому пояснень вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт керування електросамокатом і пояснював, що він не їхав, а лише перебував поруч із транспортним засобом. Такі пояснення не були спростовані належними доказами. Саме по собі припущення працівника поліції або його суб`єктивна оцінка побаченої ситуації не може замінити доказування факту керування.

Суд критично оцінює можливість покладення в основу постанови лише відомостей, зазначених у протоколі, оскільки вони не підтверджуються сукупністю інших належних та допустимих доказів. Протокол містить твердження про керування, однак матеріали справи не містять об`єктивного доказу, який би безпосередньо підтверджував, що ОСОБА_1 керував електросамокатом у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За своєю правовою природою адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП має каральний характер, оскільки передбачає істотні правові наслідки для особи, зокрема накладення значного штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Тому у таких справах особливого значення набуває дотримання гарантій справедливого судового розгляду, презумпції невинуватості та стандарту доведеності вини особи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Отже, будь-яке притягнення особи до адміністративної відповідальності має ґрунтуватися не на припущеннях, формальних висновках або ймовірнісній оцінці події, а виключно на належних, допустимих, достовірних і достатніх доказах, які у своїй сукупності переконливо підтверджують наявність події правопорушення, склад правопорушення та винуватість конкретної особи.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд підкреслює, що конституційний принцип презумпції невинуватості поширюється не лише на кримінальне провадження у вузькому розумінні, а й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за своєю природою є каральними та можуть мати істотні негативні наслідки для особи. Саме тому суд не вправі визнавати особу винуватою за відсутності чітких, переконливих і взаємоузгоджених доказів.

У даній справі сумніви щодо факту керування транспортним засобом є істотними, об`єктивними та такими, що не усунуті під час судового розгляду. Ці сумніви стосуються не другорядних деталей, а центрального елементу складу правопорушення об`єктивної сторони, тобто факту керування електросамокатом ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Це означає, що адміністративна відповідальність може наставати лише за особисто вчинене конкретною особою діяння, яке містить усі ознаки складу правопорушення. Наявність поруч із транспортним засобом кількох осіб або можливість того, що особа могла користуватися електросамокатом, не дає підстав для притягнення саме ОСОБА_1 до відповідальності без доведення його особистого керування.

Суд також враховує вимоги ст. 9 КУпАП, відповідно до якої адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, для висновку про наявність адміністративного правопорушення необхідно встановити конкретну протиправну дію особи. У цій справі такою дією орган поліції визначив саме керування електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння. Однак доказів вчинення саме цієї дії суду не надано.

Факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння та встановлення результату 0,35 проміле не має самостійного значення для кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності доведеного факту керування транспортним засобом. Огляд на стан сп`яніння може підтверджувати лише фізіологічний стан особи на певний момент часу, але не підтверджує автоматично факт керування транспортним засобом до або під час такого огляду.

Таким чином, у матеріалах справи наявний доказ, який стосується можливого стану особи, однак відсутній належний доказ, який підтверджує первинну та обов`язкову умову відповідальності факт керування транспортним засобом. За таких обставин результат огляду не може бути покладений в основу висновку про винуватість особи, оскільки він не доводить об`єктивної сторони правопорушення.

Суд зазначає, що працівники поліції як суб`єкт владних повноважень, який ініціював притягнення особи до адміністративної відповідальності, були зобов`язані належним чином зафіксувати подію правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом, обставини виявлення особи, її поведінку, рух транспортного засобу, підстави для проведення огляду, а також інші істотні обставини. Неналежне документування події не може покладатися у негативні наслідки для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд не може самостійно реконструювати подію, доповнювати фабулу протоколу припущеннями, виходити за межі встановлених доказів або підміняти собою орган, який склав протокол. Обов`язок доведення наявності складу адміністративного правопорушення покладається саме на орган, який склав протокол, а не на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа не зобов`язана доводити свою невинуватість.

У цьому контексті суд вважає за необхідне підкреслити, що всі сумніви щодо того, чи перебував електросамокат у механічному русі, чи здійснював ОСОБА_1 технічні дії з керування, чи був він фактичним водієм, а не особою, яка перебувала поруч із транспортним засобом, мають тлумачитися виключно на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд не приймає як достатній доказ вини лише посилання у протоколі на те, що ОСОБА_1 «керував» електросамокатом, оскільки таке твердження є висновком посадової особи, а не безпосередньо встановленим судом фактом. У разі коли такий висновок не підтверджується відеозаписом, показаннями свідків або іншими належними доказами, він не може бути покладений в основу постанови про притягнення особи до відповідальності.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять належних доказів, які б спростовували версію захисту про те, що ОСОБА_1 не здійснював керування електросамокатом, а лише перебував поруч із ним. Відсутність такого спростування має правове значення, оскільки за стандартом доказування у справах карального характеру всі невирішені сумніви мають вирішуватися на користь особи.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що органом поліції фактично доведено лише обставину контакту ОСОБА_1 із працівниками поліції та проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водночас не доведено, що до цього контакту він саме керував електросамокатом, тобто виконував функції водія транспортного засобу.

За таких умов у справі відсутній належний причинно-правовий зв`язок між станом алкогольного сп`яніння особи та керуванням транспортним засобом. Саме цей зв`язок є юридично визначальним для кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його відсутність або недоведеність виключає склад адміністративного правопорушення.

Суд наголошує, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може наставати за сам факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння у громадському місці, поруч із транспортним засобом або біля електросамоката. Закон пов`язує відповідальність саме з керуванням транспортним засобом у такому стані. Інше тлумачення означало б розширення меж адміністративної відповідальності всупереч принципу законності, закріпленому у ст. 7 КУпАП та ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений конституційний припис означає, що орган поліції при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення зобов`язаний не лише формально оформити протокол, а й забезпечити належну доказову базу, яка відповідає вимогам закону.

Недоведеність факту керування транспортним засобом не може бути усунута шляхом припущень про те, що особа могла керувати електросамокатом до моменту відеофіксації або до моменту підходу працівників поліції. Такі припущення суперечать ст. 62 Конституції України та не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони не утворюють достатньої, послідовної та переконливої доказової системи, яка б підтверджувала наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявні матеріали не дають суду можливості дійти безсумнівного висновку про те, що ОСОБА_1 керував електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, у справі відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, оскільки не доведено факт керування транспортним засобом. За відсутності об`єктивної сторони відсутній і склад адміністративного правопорушення в цілому, що виключає можливість застосування до особи адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріалами справи не доведено факт керування ним транспортним засобом. Усі сумніви щодо доведеності цієї обставини відповідно до ст. 62 Конституції України підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд приходить до переконання, що в матеріалах справи відсутні докази події адміністративного правопорушення та відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.130, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.