Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №490/7087/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/681/2026 Справа № 490/7087/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головне управління Пенсійного фонду у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

29.08..2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення надміру виплаченої пенсії за період з 15.07.2024 по 31.03.2025 у сумі 25 817,19 грн. Стягнути з ОСОБА_1 понесені Позивачем судові витрати

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону № 1058. 14.10.2024 Відповідач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії по інвалідності. До заяви Відповідачем було надано, зокрема, виписку з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 523401, виданою 08.10.2024 терміном по 31.07.2025 року. Відповідачу було призначено пенсію по інвалідності з 15.07.2024 , що підтверджується Рішенням про призначення пенсії від 22.10.2024 № 143250021211 та складала 2 980,00 грн. Пенсія Відповідача станом на 01.03.2025 складала 3 323,00 грн, що підтверджується Рішенням про перерахунок пенсії № 143250021211.

Згідно норм статті 35 Закону №1058 державною установою “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 13.03.2025 № ЦО-8977 Відповідача не визнано особою з інвалідністю з 15.07.2024. Оскільки, експертною командою ЦОФСО Відповідача не визнано особою з інвалідністю, тому підстава виплати Відповідачу пенсії по інвалідності з моменту скасування статусу особи з інвалідністю відсутня. На підставі вищезазначеного, рішенням Головного управління від 05.05.2025 № 143250021211 було перераховано пенсію Відповідача, у зв`язку з чим утворилася переплата надміру виплаченої пенсії по інвалідності за період з 15.07.2024 по 31.03.2025 у сумі 25 817,19 грн. Листом від 08.05.2025 №1400-0403-8/39065 Відповідача було повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму пенсії в розмірі 25 817,19 грн. грн. Відповідач в добровільному порядку кошти на рахунок управління не повернув, відтак розмір надміру виплаченої пенсії станом на дату подання позовної заяви складає 25 817,19 грн.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, просили про задволення позову в повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом належним чином, відзиву на позов не подав.

Відповідач, будучи належним чином, у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України та згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомленим про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань не подавав, правом надання відзиву не скористався.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У відповідності з вимогами ст. 223ЦПК України, на підставі ухвали суду, справу розглянуто за відсутності сторні, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, та позивач проти такого вирішення справи заперечень не надав.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 1 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 9 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Строки виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності визначені ст. 35 Закону, зокрема, у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон №1058), особи, яким установлено інвалідність, маютьправо на пенсію по інвалідності, зокрема, залежно від групи інвалідності.

Статтею 34 Закону №1058 визначено, що пенсія по інвалідності призначається навесь строк встановлення інвалідності.Згідно зі ст. 35 Закону №1058, у разі якщо особа не з`явилася в органи медико_соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплатапенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, уякому вона мала з`явитися на повторний огляд.

Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомити територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результатиповторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явленняцих осіб на зазначений огляд

Відповідно до ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається довічно або на період,протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону № 1058.

14.10.2024 Відповідач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії по інвалідності. До заяви Відповідачем було надано, зокрема, виписку з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 523401, виданою 08.10.2024 терміном по 31.07.2025 року.

Відповідачу було призначено пенсію по інвалідності з 15.07.2024 , що підтверджується Рішенням про призначення пенсії від 22.10.2024 № 143250021211 та складала 2 980,00 грн. Пенсія ОСОБА_1 станом на 01.03.2025 складала 3 323,00 грн, що підтверджується Рішенням УПФУ про перерахунок пенсії № 143250021211.

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» . Вказаною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою № 1338. Пунктом 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я. Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 року № 2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно норм статті 35 Закону №1058 державною установою “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.

Як зазначає позивач, оскільки, експертною командою ЦОФСО Відповідача не визнано особою з інвалідністю, тому підстава виплати відповідачу пенсії по інвалідності з моменту скасування статусу особи з інвалідністю відсутня.

На підставі вищезазначеного, рішенням Головного управління від 05.05.2025 № 143250021211 було перераховано пенсію відповідача, у зв`язку з чим утворилася переплата надміру виплаченої пенсії по інвалідності за період з 15.07.2024 по 31.03.2025 у сумі 25 817,19 грн

Листом від 08.05.2025 №1400-0403-8/39065 відповідача було повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму пенсії в розмірі 25 817,19 грн. грню

Станом на час звернення до суду вказані кошти відповідачем не повернуті.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цьогоЗакону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1ст. 4Закону № 1058).

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-ІV від 09.07.2003), в редакції тут і далі виникнення спірних правовідносин, пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Стаття 31 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 передбачає, що залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.33 вказаного Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи – 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи – 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи – 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Стаття 34 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 регламентує, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Частина перша статті 35 зазначеного Закону передбачає, що у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Пункт 14-6.1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV від 09.07.2003 визначає, що для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період воєнного стану – не менш як на весь строк їх військової служби). Якщо при повторному огляді особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, продовженої відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження висновку медико-соціальної експертизи до територіального органу Пенсійного фонду.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте стаття 1215 ЦК України передбачає, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із вказаного правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року вказано, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними, до стягнення, затвердженого постановою ПравлінняПенсійного ФондуУкраїни №6-4від 21березня 2003року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, ст. 50 Закону № 1058встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Зловживанням збоку пенсіонерав розумінніч.1ст.103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі № 686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі № 173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, а отже можливості для прийняття рішення про стягнення сум переплати у випадку неправильного обчислення розміру пенсії працівником пенсійного органу чи у зв`язку з автоматизованою помилкою, законодавством не передбачено. При цьому, обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вищевказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16.06.2020 року в справі №756/6984/16-а обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера - в такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Водночас, положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Позивач мотивує свої позовні вимоги недобросовісністю відповідача при набутті пенсії по інвалідності, що підтверджується рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 13.03.2025 № 8977, яким встановлено відсутність групи інвалідності та підстав визнати відповідача особою з інвалідністю з 15 липня 2024 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідача було визнано особою з інвалідністю третьої групи до 01 серпня 2025 року після огляду МСЕК, про що свідчить виписка з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 523401 від 10.10.2024 ( загальне захворювання).

Відсутність підстав для встановлення відповідачу групи інвалідності було встановлено у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 13 березня 2025 року, у якому датою скасування інвалідності було вказано 15.07.2024, тому що вказана саме ця дата огляду інваліда МСЕК.

Після отримання рішення про скасування інвалідності ГУ ПФУ у Миколаївській області здійснило ОСОБА_1 перерахування пенсії 02 травня 2025 року, нарахувавши йому переплату за період з 15.07.2024 по 31.03.2025.

Системний аналіз вказаних обставин свідчить про відсутність з боку відповідача недобросовісності.

Позивачем взагалі не надано доказів про те, що надмірна виплата відповідачу пенсії в розмірі 25817,19 грн. відбулася внаслідок недобросовісності відповідача , а не через, наприклад, помилковість МСЕК, яка була усунута тільки у березні 2025 року. Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління ПФУ, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем надано не було.

Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача, його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії. Позивач не надав доказів щодо факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є пенсійною виплатою, призначеною управлінням Пенсійного фонду України.

Матеріалами справи встановлено, що нарахування пенсії проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки, та за відсутності недобросовісності з боку набувача, у зв`язку із чим до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені кошти поверненню не підлягають.

Отже, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми пенсії.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).

Враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами зловживань з боку відповідача чи подання ним недостовірних даних, не встановлено ні факту недобросовісного отримання відповідачем зазначених коштів, ні наявності рахункової помилки, у зв`язку з чим підстави для стягнення надмірно виплаченої пенсії відсутні, а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 136, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Головне управління Пенсійного фонду у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсії - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя Гуденко О.А.