Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №485/667/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

В И Р О К

іменем України

06 травня 2026 року м. Снігурівка

справа № 485/667/26

провадження №1-кп/485/119/26

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у м. Снігурівка у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12026153310000021, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Євгенівка Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, за мобілізацією, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 на посаді водій-електрик – моторист відділення управління командира мінометної батареї 2 десантно-штурмового батальйону, у військовому званні – солдат, такого, що не має судимості в силу вимог ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 ,

потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилась, суду надала заяву, в якій просила суд справу розглянути у її відсутність, зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_3 не має, просить призначити обвинуваченому мінімальне покарання.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності потерпілої з`ясувати всі обставини провадження, відповідно до ст. 325 КПК України, дійшов висновку про проведення судового розгляду без потерпілої.

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 09.03.2026 в вечірній час доби, близько 21:00, більш точного часу не встановлено, перебуваючи біля воріт домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , діючи умисно, реалізовуючи свій раптово виниклий кримінально-протиправний умисел направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи встановлені конституційні гарантії недоторканості до житла, усвідомлюючи відсутність дозволу на вхід до території домоволодіння ОСОБА_7 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, подолав перешкоду, а саме: застосовуючи силу, рукою відчинив запірний пристрій та зайшов до двору, таким чином проник на огороджену територію вище вказаного домоволодіння.

У подальшому, перебуваючи на території подвір`я вказаного домоволодіння, діючи умисно та продовжуючи реалізацію свого кримінально-протиправного умислу, спрямованого на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_3 попрямував у бік житлового будинку. Однак після його виявлення власницею домоволодіння ОСОБА_7 та її донькою ОСОБА_6 , ОСОБА_3 залишив територію зазначеного домоволодіння.

Після чого, 09.03.2026 близько 21:30, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , продовжуючи умисні протиправні дії, повторно підійшов зі сторони городу до подвір`я домоволодіння ОСОБА_7 , де був виявлений власницею та її донькою ОСОБА_6 . Після повідомлення останньої про виклик поліції та здійснення дзвінка на лінію «102» ОСОБА_3 припинив протиправні дії та залишив місце події.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позицій, суд за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, що стосуються його особи. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення. Він детально розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, та надав показання про те, що до події мав конфлікт з ОСОБА_8 . З метою з`ясування з ним стосунків, 09.03.2026 у вечірній час, точного часу не пам`ятає коли, прийшов до воріт домоволодіння, яке було огороджено, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В цьому домоволодінні проживала потерпіла, його сестра та ОСОБА_9 . Побачив, що нікого немає, без дозволу власника та проживаючих у домоволодінні осіб, рукою відчинив калитку, зайшов до двору та направився до житлового будинку. Коли з будинку вийшла потерпіла та її донька, залишив подвір`я. Пізніше знову зі сторони городу підійшов до подвір`я. Його побачили потерпіла та її донька. Після виклику потерпілою 102 , він залишив місце події.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 162 КК, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

До обставини, яка відповідно до ст. 66 КК пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися під час судового розгляду, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 67 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення щодо інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем служби характеризується посередньо.

Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується посередньо.

З медичних довідок вбачається, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Отже, з урахуванням вказаних обставин, відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , того, що він щиро розкаявся, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, є таким, що раніше не судимий в силу вимог ст.89 КК України, має на утриманні малолітню дитину, за місцем служби та місцем проживання характеризується посередньо, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог Закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому покарання у виді штрафу. На думку суду, призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку

Суд встановив, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні запобіжний захід не застосовувався.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 369, 371, 373, 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Миколаївським апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1