Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №378/243/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 378/243/26 Суддя (судді) першої інстанції: Гуртовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Чуприни О.В., суддів Златіна С.В., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - поліцейський 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Домущей Владислав Олегович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі по тексту також - відповідач, Департамент, апелянт, скаржник), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - поліцейський 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Домущей Владислав Олегович, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №6706615 від 22.02.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексту також - КУпАП) та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність доказів безпосереднього керування транспортним засобом та посилань у оскаржуваній постанові на технічні засоби, якими здійснювався відеозапис адміністративного правопорушення.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 24.03.2026 адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що з ОСОБА_1 не заперечувалося факту встановлення на одній осі шин із різним типом малюнку протектора, водночас вказаному передувала технічна несправність, котра мала наслідком заміни колеса на запасне із відмінним типом малюнку протектора. Зважаючи на приписи пункту 31.5 Правил дорожнього руху, за відсутності можливості усунути вказану несправність, позивач рухався до найближчої станції ремонту, у свою чергу суд вважав не доведеним наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, з огляду на обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови, взято до уваги відсутність у оскаржуваній постанові посилань на технічні засоби, якими здійснювалася відеофіксація, відтак долучені Департаментом фото- та відеоматеріали не підлягають врахуванню судом як належні докази.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції оскаржив його в апеляційному порядку, та, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, вказує про відсутність у матеріалах відеофіксування будь-яких пояснень ОСОБА_1 з приводу несправностей, котрі виникли під час руху транспортного засобу, та доведення останнім коментованих обставин у суді першої інстанції шляхом надання доказів звернення до найближчої станції технічного обслуговування. Оскільки використання патрульними поліції портативних відеореєстраторів обумовлено вимогами законодавства, такі докази слід уважати належними та отриманими у спосіб, визначений законом.

ОСОБА_1 та третя особа не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За довідкою секретаря судового засідання від 06.05.2026, у зв`язку з неявкою позивача, представника відповідача та третьої особи, котрі були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання (06.05.2026 о 17 год. 00 хв.), фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 4 статті 229 КАС України не здійснювалося.

З огляду на приписи частини 9 статті 205 КАС України, за відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та враховуючи неявку учасників справи, котрі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розгляду справи у письмовому провадженні.

Як встановлено судом першої інстанції, за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6706615 від 22.02.2026, винесеної поліцейським 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Домущей Владиславом Олеговичем, ОСОБА_1 22.02.2026 о 13 год. 00 хв. керував транспортним засобом MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом на 452 км автодороги Київ-Одеса, на якому на одній осі встановлені шини із різним типом малюнку протектору та відсутній правий бризговик, грязьозахисний пристрій, чим порушив пункт 31.4.5 Правил дорожнього руху - керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності колес і шин, і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КупАП. На позивача накладено адміністративне стягнення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в силу вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VІІ (надалі по тексту також - Закон №580-VІІ) передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (частина 1 статті 7 Закону №580-VІІ).

Як встановлено пунктами 3, 8, 11 частини 1 статті 23 Закону №580-VІІ, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Так, за змістом статті 52 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 за №3353-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №3353-ХІІ) контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Зокрема, до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать забезпечення безпеки дорожнього руху (абзац 3 частини 1 статті 523 Закону №3353-ХІІ).

Приписами статті 222 КУпАП унормовано, що органи Національної поліції розглядають, справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У спірному випадку, як слідує зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6706615 від 22.02.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 121 КУпАП за те, що останній 22.02.2026 о 13 год. 00 хв. на 452 км автодороги Київ-Одеса керував транспортним засобом MAN TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, на якому на одній осі встановлені шини із різним типом малюнку протектору та відсутній правий бризговик, грязьозахисний пристрій, чим порушив пункт 31.4.5 Правил дорожнього руху - керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності колес і шин.

За частиною 1 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10.10.2001 (надалі по тексту також - ПДР України).

Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (пункт 1.1 ПДР України).

Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).

Пунктом 31.1 Правил дорожнього руху визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

За приписами пункту 31.4.5.г ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема до коліс і шин, а саме: на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.

Поруч зі цим, пунктом 31.5 ПДР України встановлено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Повертаючись до правого регулювання питання притягнення осіб до адміністративної відповідальності сліду відзначити, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Згідно частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Частиною 1 статті 31 Закону №580-VІІ встановлено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (пункт 1 частини 1 статті 40 Закону №580-VІІ).

Окрім цього, згідно абзацу 7 частини 1 статті 40 Закону №580-VІІ, технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначено "Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" від 07.11.2015 за №1395 (надалі по тексту також - Інструкція №1395).

Пунктом 3 розділу VІІІ Інструкції №1395 встановлено, що контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, здійснюється поліцейським шляхом візуального (органолептичного) огляду елементів систем та механізмів такого транспортного засобу та/або перевірки їх працездатності і справності за допомогою спеціальних пристроїв (приладів), які сертифіковані та пройшли повірку відповідно до вимог, передбачених правилами, нормами та стандартами у сфері безпеки дорожнього руху.

Під час здійснення контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, поліцейському забороняється безпосередньо втручатися в складові частини транспортного засобу, які перевіряються, а саме частково або повністю розбирати, регулювати або замінювати їх.

Поліцейський, який здійснює контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, у разі наявності технічної можливості застосовує під час контролю технічні прилади та засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина 1 статті 74 КАС України).

Як слідує з пункту 1 частини 2 статті 72 КАС України, до різновидів доказів віднесено, зокрема, електронні докази, котрими, у розумінні частини 1 статті 99 Кодексу, є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Тобто, сутнісний зміст поняття електронного доказу включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до частини 2 статті 283 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів і можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (частина 3 статті 283 КУпАП).

Суд наголошує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у пункті 7 постанови серії ЕНА №6706615 від 22.02.2026, іменованої "До постанови додаються" вказано "відео з архіву" (а.с.47); натомість у такій не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис з місця події.

До матеріалів адміністративної справи долучено технічний носій "CD-диск" із матеріалами відеофіксації, проте вказане не нівелює імперативних приписів частини 3 статті 283 КУпАП, за якими до обов`язків відповідача віднесено зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, у постанові у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У вимірі встановленого, колегія суддів констатує про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною 1 статті 121 КУпАП, оскільки відеозаписи, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем підпункту 31.4.5.г Правил дорожнього руху, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення, зважаючи на відсутність в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено дану відеофіксацію.

Зазначене узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду у постановах від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, від 19.02.2020 у справі №524/1284/17, від 08.04.2020 у справі № 337/346/17.

В обсязі наведеного вище суд апеляційної інстанції зауважує, що уповноваженими особами на складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не здійснено усіх достатніх та необхідних дій щодо належного фіксування факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. В той же час, такі не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції, рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - поліцейський 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Домущей Владислав Олегович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24.03.2026 у справі №378/243/26, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Златін С.В.

Суддя Говорун О.В.