Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №580/10166/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10166/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємтсва "Кредо Умань" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємтсва "Кредо Умань" до Відділ містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Кредо Умань" подало позов до Відділу містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради, в якому просило:

- визнати протиправною відмову Відділу містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради у оформленні (видачі) паспортів прив`язки тимчасових споруд, належних приватному підприємству "Кредо Умань", за бажаними місцями розміщенням № 5 і № 6 за адресою: м. Умань, вулиця Європейська, 12, для здійснення підприємницької діяльності з торгівлі непродовольчими та продовольчими товарами;

- зобов`язати Відділ містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради повторно розглянути заяви приватного підприємства "Кредо Умань" № 21674 і № 21676 від 25.09.2024 р. щодо оформлення (видачі) паспортів прив`язки на тимчасові споруди, належні приватному підприємству "Кредо Умань", за бажаними місцями розміщенням № 5 і № 6 за адресою: м. Умань, вулиця Європейська, 12, для здійснення підприємницької діяльності з торгівлі непродовольчими та продовольчими товарами, відповідно до положень розділу ІІ Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у своєму рішенні.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2024 ПП "Кредо Умань" подало до Центру надання адміністративних послуг Уманської міської ради заяву за вх. № 21674 про оформлення паспорта прив`язки за бажаним місцем розміщення № 5 тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, додавши до заяви схему розміщення тимчасових споруд, погоджену КП "Уманьводоканал" Уманської міської ради, ПАТ "Укртелеком", ПАТ "Уманьгаз", УКП "Уманьтеплокомуненерго", ПАТ "Черкасиобленерго" відокремленим структурним підрозділом "Уманські енергетичні мережі".

25.09.2024 ПП "Кредо Умань" подало до Центру надання адміністративних послуг Уманської міської ради заяву за вх. № 21676 про оформлення паспорта прив`язки за бажаним місцем розміщення № 6 тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, додавши до заяви схему розміщення тимчасових споруд, погоджену КП "Уманьводоканал" Уманської міської ради, ПАТ "Укртелеком", ПАТ "Уманьгаз", УКП "Уманьтеплокомуненерго", ПАТ "Черкасиобленерго" відокремленим структурним підрозділом "Уманські енергетичні мережі".

Листом від 07.10.2024 № 134/09/03-13 Відділ містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради повідомив ПП "Кредо Умань" про відмову в оформленні паспортів прив`язки тимчасових споруд за бажаними місцями розміщенням № 5 і № 6 для провадження підприємницької діяльності, а саме: торгівля непродовольчими та продовольчими товарами за адресою: вул. Європейська, 12, м. Умань, зазначивши, що Пунктом 1.14. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 передбачено, що тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності повинні розміщуватися на відстані не менше 10 метрів від інших будівель та споруд, крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібна більша протипожежна відстань або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін. В зв`язку з зазначеним, згода власника/власників будівлі за адресою: вул. Європейська, 10-А, м. Умань щодо розміщення ТС відсутня. З урахуванням положень пункту 2.14 Порядку та беручи до уваги лист директора УКП "УМАНЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" від 11.09.2024, дані споруди встановлені з порушенням вимог п.п. 11.22; 11.23; 11.24; 11.25; 11.26; 11.27; ДБН В.2.5-39:2008 "Теплові мережі" та вимог п. 6.3.7 "Правил Технічної експлуатації Теплових установок і мереж", затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України 14.02.2007 № 71.

Відмову відповідача у оформленні (видачі) паспортів прив`язки тимчасових споруд позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), прийнятий на виконання положень Конституції України, визначає загальну систему місцевого самоврядування в державі, встановлює гарантії його здійснення, а також регламентує засади організації та функціонування, правовий статус і відповідальність органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 24 Закону № 280/97-ВР, правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, які мають відповідати його положенням і не суперечити їм.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), державне управління у сфері містобудування здійснюється широким колом суб`єктів, зокрема: Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними органами виконавчої влади, які забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері містобудування, органами, що здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, а також органами місцевого самоврядування.

Частини перша та друга статті 11 Закону № 280/97-ВР передбачають, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, а також районних у містах рад (у разі їх утворення) є виконавчі комітети, а також створені радами відділи, управління та інші виконавчі структури.

До уповноважених органів у сфері містобудування та архітектури належать органи, визначені статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Органами державного архітектурно-будівельного контролю є, зокрема:

1. структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2. виконавчі органи відповідного спрямування сільських, селищних і міських рад.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою населених пунктів, а саме сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів, визначаються статтею 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV).

Закон № 3038-VI встановлює комплекс правових і організаційних засад здійснення містобудівної діяльності та спрямований на забезпечення збалансованого і сталого розвитку територій із урахуванням державних, суспільних та приватних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 3038-VI, рішення щодо планування і забудови територій приймаються сільськими, селищними та міськими радами, їх виконавчими органами, районними та обласними радами, а також Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах наданих їм повноважень та з обов`язковим урахуванням вимог містобудівної документації.

Стаття 28 Закону № 3038-VI визначає правову природу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Зокрема, відповідно до частини другої цієї статті, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення є одноповерховою конструкцією, що виготовляється з полегшених матеріалів з дотриманням вимог технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, встановлюється без улаштування фундаменту та має тимчасовий характер. Така споруда може або містити закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею до 30 кв. м), або бути без нього.

Згідно зі статтею 14 Закону № 2807-IV, об`єкти благоустрою повинні використовуватися відповідно до їх функціонального призначення з метою забезпечення належних умов життєдіяльності населення, із дотриманням принципів раціонального використання та охорони, а також вимог правил благоустрою та інших нормативно-правових актів.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 244, тимчасова споруда (ТС) визначається як одноповерхова конструкція з полегшених матеріалів, яка встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту та відповідає вимогам технічних регламентів.

Пункт 2.1 Порядку № 244 встановлює, що єдиною правовою підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки такої споруди.

Згідно з пунктами 2.2- 2.7 Порядку № 244, особа, яка має намір встановити тимчасову споруду, повинна звернутися до відповідного виконавчого органу місцевої ради або районної державної адміністрації із заявою довільної форми щодо можливості її розміщення.

До такої заяви обов`язково додаються:

- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС на топографо-геодезичній основі масштабу 1:500;

- реквізити заявника;

- інформація про вид підприємницької діяльності.

Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширенню.

З метою перевірки відповідності намірів розміщення ТС вимогам містобудівної документації та будівельних норм подані документи направляються до уповноваженого органу містобудування та архітектури.

За результатами розгляду, протягом десяти робочих днів заявнику надається письмове повідомлення про відповідність намірів або обґрунтована відмова.

Для оформлення паспорта прив`язки заявник додатково подає відповідну заяву разом із: схемою розміщення ТС, ескізами фасадів (для стаціонарних споруд), а також технічними умовами інженерного забезпечення (за наявності). Всі ці документи заявник отримує самостійно.

Пункт 2.14 Порядку № 244 передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у видачі паспорта прив`язки, зокрема: подання неповного пакета документів або надання недостовірної інформації. Відмова з інших підстав не допускається.

Згідно з пунктом 2.20 Порядку № 244, встановлення тимчасової споруди здійснюється виключно відповідно до виданого паспорта прив`язки.

Пункт 2.30 Порядку № 244 прямо забороняє самовільне розміщення тимчасових споруд.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Уманської міської ради «Про створення комунального підприємства «Уманська муніципальна варта» Уманської міської ради» № 16-7/8 від 13.02.2021 (належним чином засвідчена копія додається) було утворено Комунальне підприємство «Уманська муніципальна варта» Уманської міської ради.

Надалі рішенням Уманської міської ради «Про погодження Положення про Інспекцію з благоустрою Комунального підприємства «Уманська муніципальна варта» Уманської міської ради» № 272 від 10.06.2021 (належним чином засвідчена копія додається) затверджено Положення про Інспекцію з благоустрою зазначеного комунального підприємства (належним чином засвідчена копія додається).

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ІІІ цього Положення, з метою досягнення визначених завдань Інспекція здійснює, зокрема, діяльність щодо виявлення порушень у сфері благоустрою, а також встановлення осіб, винних у таких порушеннях, для подальшого притягнення їх до відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 1 частини першої розділу IV Положення, на виконання покладених на неї завдань Інспекція, серед іншого, проводить рейдові заходи та перевірки територій і об`єктів територіальної громади з метою контролю за станом благоустрою, а також дотриманням суб`єктами господарювання, установами, організаціями, фізичними особами-підприємцями та громадянами вимог законодавства у сфері благоустрою.

З урахуванням викладеного, Відповідач, діючи на підставі листа Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» № 1043 від 11.09.2024, утворив відповідну комісію з метою перевірки відомостей, зазначених Позивачем у поданих ним заявах щодо оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд, та здійснив обстеження території за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Європейська, поблизу будинку № 12.

У ході проведення зазначеного обстеження комісією, до складу якої входили інспектори Комунального підприємства «Уманська муніципальна варта» та представники Відповідача, було виявлено дві тимчасові споруди, а саме: споруду сіро-бежевого кольору з фактичними розмірами 16,8 м Ч 4,8 м, підключену до електромережі, а також споруду сірого кольору з фактичними розмірами 24,8 м Ч 4,7 м, також підключену до електромережі. Зазначені обставини підтверджуються актами виявлення незаконно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, рекламних засобів та інших об`єктів некапітального типу від 10.09.2024 та від 12.09.2024.

Окрім цього, встановлено, що розміщені Позивачем тимчасові споруди не відповідають вимогам пункту 1.14 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1417 від 30.12.2014, відповідно до яких тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення (за винятком тих, що розміщуються на території ринків відповідно до затверджених планів-схем) повинні розташовуватися на відстані не менше 10 метрів від інших будівель та споруд, якщо інше не передбачено будівельними нормами або не допускається встановлення біля зовнішніх стін без прорізів, що відповідають вимогам до протипожежних стін.

Водночас, як вбачається зі схеми розміщення тимчасових споруд у масштабі М 1:500, наданої Позивачем Відповідачу, зазначені споруди розташовані безпосередньо впритул до сусідніх будівель, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, з наведених обставин убачається, що Відповідач фактично не здійснював перевірку відповідності розміщення тимчасових споруд вимогам паспорта прив`язки. Натомість утворена комісія лише зафіксувала факт самовільного встановлення таких споруд, про що були складені відповідні акти. При цьому повноваження працівників Відповідача та Комунального підприємства «Уманська муніципальна варта» щодо здійснення таких дій прямо передбачені Положенням про Інспекцію з благоустрою.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах Відповідач не проводив перевірку відповідності розміщення тимчасових споруд паспортам прив`язки, оскільки такі паспорти за адресою: м. Умань, вул. Європейська, 12 взагалі не видавалися, є обґрунтованим, таким, що зроблений на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, і відповідає вимогам законодавства. У зв`язку з цим апеляційна скарга Позивача у цій частині є необґрунтованою, безпідставною та не підлягає задоволенню.

У своїй апеляційній скарзі Позивач зазначає, що при співставленні актів обстеження та матеріалів фотофіксації із заявами Приватного підприємства «Кредо Умань» за вхідними № 21674, № 21676 та доданими до них документами, на його думку, є очевидними такі обставини: за адресою м. Умань, вул. Європейська, 12 розміщено більше семи тимчасових споруд, а також наявні капітальні будівлі; не всі тимчасові споруди за вказаною адресою належать Позивачу; з наданих Відповідачем документів убачається, що Позивач звертався із заявами про видачу паспортів прив`язки щонайменше щодо п`яти різних місць передбачуваного розміщення тимчасових споруд; предметом розгляду у справі № 580/10166/24 є виключно дві заяви - за вх. № 21674 та № 21676 - щодо оформлення паспортів прив`язки на тимчасові споруди за бажаними місцями розміщення № 5 та № 6, що відображено в описовій та прохальній частинах позову; акти від 10.09.2024 та 12.09.2024 разом із фотоматеріалами, наданими Відповідачем, на переконання Позивача, не відповідають схемам розміщення тимчасових споруд за місцями № 5 та № 6, а також не узгоджуються з ескізами таких споруд, поданими разом із позовною заявою; крім того, суд першої інстанції, як стверджує Позивач, не врахував, що лист Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» № 1043 від 11.09.2024 щодо розташування тимчасових споруд у межах охоронної зони теплових мереж не стосується тимчасових споруд за місцями № 5 та № 6, а відтак і висновки про порушення технічних умов інженерного забезпечення щодо цих об`єктів є помилковими.

На підставі викладеного Позивач дійшов висновку, що суд першої інстанції, посилаючись на інформацію про інші тимчасові споруди, розташовані за тією ж адресою, власників яких відповідними актами не встановлено, безпідставно констатував, що тимчасові споруди за місцями № 5 та № 6 за адресою: м. Умань, вул. Європейська, біля буд. 12 вже були самовільно встановлені, а їх розміщення здійснено з порушенням технічних умов щодо розташування теплових мереж та інженерного забезпечення.

Разом із тим, колегія суддів вважає такі доводи Позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що ним було належним чином ідентифіковано тимчасові споруди, які були самовільно розміщені Позивачем, та коректно відображено їх у відповідних актах обстеження. Зазначені обставини були предметом дослідження суду першої інстанції під час розгляду справи № 580/10166/24 та отримали належну правову оцінку.

При цьому Позивачем до матеріалів справи не подано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Відповідно до частини першої статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України, показання свідка є повідомленням про відомі йому обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів також враховує, що Відповідач заявляв про готовність забезпечити явку свідків, зокрема осіб, які складали акти обстеження, що містяться у матеріалах справи, у разі необхідності додаткового з`ясування обставин щодо правильності ідентифікації та фіксації тимчасових споруд.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання проводиться у залі судових засідань, однак у разі необхідності окремі процесуальні дії можуть здійснюватися і поза межами приміщення суду.

У цьому контексті Відповідач також зазначав про готовність брати участь у виїзному судовому засіданні за місцезнаходженням спірних тимчасових споруд у місті Умань з метою безпосереднього встановлення їх фактичного розташування та підтвердження обставин їх самовільного встановлення.

Водночас колегія суддів виходить із того, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі подані сторонами докази, встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про самовільне розміщення тимчасових споруд, а також про порушення вимог щодо їх розміщення.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно, на підставі інформації щодо інших тимчасових споруд за тією ж адресою, дійшов висновку про самовільність встановлення тимчасових споруд за місцями № 5 та № 6 і порушення технічних умов їх розміщення, є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими, а апеляційну скаргу Позивача в цій частині - такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

У апеляційній скарзі Позивач посилається на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 07.04.2021 у справі № 540/872/19, відповідно до якої ні Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні Законом України «Про благоустрій населених пунктів», а також Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування встановлювати власні правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, які відрізняються від порядку, визначеного нормативними актами центрального рівня.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведена судова практика не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі з огляду на істотну відмінність фактичних обставин.

Так, предметом розгляду у справі № 540/872/19 були вимоги про визнання протиправною бездіяльності Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради щодо непродовження строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди та зобов`язання вчинити відповідні дії. Натомість у цій справі предметом судового розгляду є правомірність відмови Відповідача у видачі (оформленні) паспортів прив`язки тимчасових споруд та зобов`язання вчинити відповідні дії.

Отже, вказані справи відрізняються як за предметом спору, так і за фактичними підставами звернення до суду.

Крім того, у справі № 540/872/19 підставою для відмови у продовженні строку дії паспорта прив`язки була відсутність укладеного договору пайової участі з комунальним підприємством, що не передбачено чинним законодавством, у зв`язку з чим така відмова була обґрунтовано визнана судом незаконною.

Натомість у даній справі підставою для відмови у видачі паспортів прив`язки є встановлений факт розміщення тимчасових споруд до отримання відповідних дозвільних документів, що прямо суперечить вимогам чинного Порядку розміщення тимчасових споруд.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами Відповідача про те, що посилання Позивача на зазначену судову практику є безпідставним, оскільки вона сформована за інших фактичних обставин та не може бути застосована до правовідносин у цій справі.

При цьому Позивач у своїй апеляційній скарзі не спростував судову практику, на яку посилався Відповідач та яку було враховано судом першої інстанції під час ухвалення рішення від 19.12.2024.

Також Позивач зазначає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить належного нормативного обґрунтування, оцінки поданих доказів, а також підстав неврахування його доводів і правових позицій Верховного Суду.

З цього приводу колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 460/9154/21 наведено правову позицію, сформовану Європейським судом з прав людини, відповідно до якої рішення суду має містити належне обґрунтування, однак це не означає необхідності надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Серявін та інші проти України», а також у рішенні «Ruiz Torija v. Spain».

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції належним чином встановив фактичні обставини справи, дослідив надані сторонами докази та надав оцінку доводам учасників процесу у тій мірі, яка є необхідною для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Доводи Позивача щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції фактично зводяться до незгоди з установленими судом обставинами та зробленими правовими висновками, що саме по собі не свідчить про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції від 19.12.2024 є законним та обґрунтованим, ухваленим із повним і всебічним з`ясуванням обставин справи, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга Позивача є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємтсва "Кредо Умань"- залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

О.В. Карпушова