Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №751/8384/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Яременко І.В., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Справа № 751/8384/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Чуприни О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови по справі про

адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 16.05.2025 серії ЕГА №1770808.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 грудня 2025 року провадження у цій справі закрито на підставі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Також суд повернув Позивачу з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь Позивача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що розгляд справи здійснювався у спрощеному порядку без виклику сторін і з огляду на скасування постанови Відповідачем після подачі позову.

Суд прийшов до висновку, що витрати на правову допомогу визначені в розмірі 5000 грн не є неминучими, а тому підлягають відшкодуванню частково в розмірі 3000 гривень, що буде відповідати розумному визначенню розміру витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу або змінити таку ухвалу шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн у разі, якщо суд не знайде підстав для скасування ухвали в цій частині.

В обґрунтування заявлених вимог Апелянт зазначає, що Департамент патрульної поліції, визнавши помилку та усунувши її, не дав приводу для подальшого розгляду справи, адже права Позивача були поновлені.

Разом з тим, Апелянт наполягає на тому, що чинним процесуальним законодавством не передбачений розподіл судових витрат, зокрема і стягнення витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв`язку з чим правові підстави для здійснення їх розподілу - відсутні.

Обґрунтовуючи правильність своєї позиції, Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 09.12.2020 у справі № 1.380.2019.001303, які неодноразово були застосовані й судами апеляційної інстанції, а також у постанові від 08.08.2025 у справі № 751/9810/23.

Окремо Департамент патрульної поліції акцентує увагу суду на тому, що витрати на правничу допомогу документально не підтверджені (відсутні докази перерахування коштів у розмірі 5000,00 грн) та є завищеними.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 та від 30.03.2026 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, зазначаючи про безпідставність доводів Апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.05.2025 поліцейським роти ТОР УПП в Чернігівській області ДПП капралом поліції Павліченком В.М. винесено постанову серії ЕГА №1770808 по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн за те, що 16.05.2025 о 16 год 56 хв за адресою: м. Чернігів, просп. Л. Лук`яненка, 68, ОСОБА_1 , перебував у п`яному вигляді у громадському місті, а саме хитався, мав неохайний вигляд, чим порушив людську гідність та громадську мораль. Винесено повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 178 КУпАП (а.с. 5).

Рішенням т.в.о. начальника управління майора поліції Курган М. від 01.12.2025 року, постанову серії ЕГА № 1770808 про ОСОБА_1 за ч.2 ст. 178 КУпАП до адміністративної відповідальності від 16.05.2025 скасовано, справу закрито (а.с. 40-43).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, Позивачем надано до суду: копію Договору-доручення про надання правової допомоги від 25.09.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Гивель В.П.; Додаткову угоду №1 до Договору-доручення про надання правової допомоги допомоги від 25.09.2025 та Довідку-рахунок про отримання фіксованої суми гонорару від 25.09.2025 про прийняття коштів від ОСОБА_1 у сумі 5000 гривень. (а.с. 12- 15).

Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в частині розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що доводи Апелянта стосуються особливостей розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України, у зв`язку з виправленням суб`єктом владних повноважень порушень, що були підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, судова колегія зазначає, що у постановах від 09.12.2020 у справі №1.380.2019.001303 (на яку посилається й сам Апелянт), від 27.04.2023 у справі № 260/3162/22, від 05.03.2025 у справі № 160/17422/23 та від 07.08.2025 у справі №520/25012/24 Верховний Суд зазначив, що положення частини другої статті 134 КАС України зобов`язують суд за результатами розгляду справи (у тому числі коли він закінчується закриттям провадження) провести розподіл витрат на правничу допомогу адвоката разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України. Проте указана норма не передбачає алгоритму розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Водночас, частина восьма статті 139 КАС України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отож за відсутності чіткого правового регулювання процесуальним законом розподілу судових витрат саме у спірному випадку суд має керуватися принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.

З урахуванням викладеного вище, оцінюючи чи пов`язані судові витрати, які Позивач поніс під час звернення до суду, з винними діями Департаменту патрульної поліції, колегія суддів зазначає наступне.

Як установив суд першої інстанції, щодо ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕГА №1770808 по справі про адміністративне правопорушення, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 178 КУпАП.

Після звернення Позивача до суду, т.в.о. начальника управління майора поліції Курган М. від 01.12.2025 року, постанову серії ЕГА № 1770808 про ОСОБА_1 за ч.2 ст. 178 КУпАП до адміністративної відповідальності від 16.05.2025 скасовано, а справу про адміністративне правопорушення - закрито.

З мотивувальної частини зазначеного рішення Департаменту патрульної поліції від 01.12.2025 вбачається, що притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 178 КУпАП є помилковим, адже відсутня суб`єктивна сторона. При цьому, під час перевірки з`ясовано, що поліцейським роти ТОР УПП в Чернігівській області ДПП капралом поліції Павліченком В.М. невірно було встановлено дані особи, щодо якої проводився розгляд справи про адміністративної справи та останнім було помилково притягнуто гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Принагідно , колегія суддів зазначає, що стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій Департаменту патрульної поліції, у зв`язку з чим Позивач обґрунтовано вимагав компенсацію витрат на професійну правову (правничу) допомогу, понесених у зв`язку із зверненням до суду з вимогами про скасування незаконної постанови від 16.05.2025 серії ЕГА №1770808.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2026 року у справі № 751/4667/24 та яка є обов`язковою для врахування у силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правову (правничу) допомогу, Суд зазначає таке.

Як установлено судом першої інстанції, загальний розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу склав 5 000,00 грн, на підтвердження яких Позивач надав: копію Договору-доручення про надання правової допомоги від 25.09.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Гивель В.П.; Додаткову угоду №1 до Договору-доручення про надання правової допомоги допомоги від 25.09.2025 та Довідку-рахунок про отримання фіксованої суми гонорару від 25.09.2025 про прийняття коштів від Позивача у сумі 5000 гривень.

Оцінивши співмірність указаних витрат із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт і їхнім обсягом, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачу має бути компенсована частина вказаних витрат у розмірі 3 000,00 грн, тобто розмір витрат, які підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача було зменшено з огляду на те, що розгляд справи здійснювався у спрощеному порядку без виклику сторін та з урахуванням скасування Відповідачем спірної постанови після подачі позову.

Доводи Апелянта про те, що Позивачем документально не підтверджено понесення витрат колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на викладене вище.

Твердження Департаменту патрульної поліції щодо відсутності у матеріалах справи доказів перерахування коштів апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки у матеріалах справи наявна довідка-рахунок про отримання адвокатом Гривель В.П. фіксованого гонорару у розмірі 5000,00 грн.

Більш того, колегія суддів зазначає, що витрати підлягають відшкодуванню, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить змістовних доводів щодо непропорційності присуджених Позивачу витрат, пов`язаних із розглядом справи, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши рішення суду першої інстанції, відповідно до статті 308 КАС України, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2025 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України - залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 06 травня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

О.В. Чуприна