Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №320/40801/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/40801/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 року пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Поста новою КМУ №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити з 01.03.2024 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою КМУ №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 15.12.2023 по справі №320/42409/23, з основним розміром 80% грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом встановлено, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі №320/42409/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 21.08.2023 №20-527/201, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.05.2024 №20609-19422/Б-02/8-2600/24 проінформовано позивача, після виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі №320/41409/23 право на встановлення позивачу щомісячної доплати, передбаченої постановою КМУ від 14.07.2021 №713, переглянуто, збільшення пенсії за період з березня 2018 року по липень 2021 року перевищує 2000 грн., отже, щомісячна доплата не встановлюється.

Зазначено, після проведення індексації розмір та збільшення розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, розмір пенсійної виплати з 01.03.2024 становить 23610,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним розміром належної до виплати пенсії, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України № 2262-ХІІ регламентує умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема тих осіб, які проходили військову службу або перебували на інших видах служби, що дають право на відповідне пенсійне забезпечення. Цим Законом держава закріплює гарантії гідного рівня пенсійного забезпечення для таких осіб, забезпечуючи їм пенсії не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму. Крім того, передбачено механізми перерахунку вже призначених пенсій у зв`язку зі зростанням грошового забезпечення діючих військовослужбовців, а також надання інших державних соціальних гарантій і реалізацію комплексних заходів соціального захисту на державному рівні.

Нормативною основою для реалізації права на перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною рівня грошового забезпечення чинних військовослужбовців є, зокрема, положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Саме ці норми визначають механізм і підстави для коригування раніше призначених пенсій відповідно до змін у системі грошового забезпечення.

Так, відповідно до частини третьої статті 63 цього Закону, перерахунок пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (включаючи міліцію та податкову міліцію), які вже отримують пенсію або мають на неї право, здійснюється з урахуванням усіх складових грошового забезпечення. До таких складових належать як основні види забезпечення, так і щомісячні додаткові виплати - надбавки, доплати, підвищення, а також премії, причому у тих розмірах, які встановлені чинним законодавством для відповідних категорій поліцейських.

Водночас усі пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, підлягають обов`язковому перерахунку у разі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або інших осіб, які мають право на таку пенсію. Такий перерахунок здійснюється на умовах, у порядку та в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. При цьому законодавець встановлює важливу гарантію: якщо в результаті перерахунку розмір пенсії зменшується, то за особою зберігається раніше призначений, більш вигідний розмір пенсії (частина четверта статті 63).

Отже, ключовою підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з елементів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Така зміна має бути здійснена на підставі рішення компетентного суб`єкта владних повноважень, який уповноважений встановлювати або змінювати структуру та розміри грошового забезпечення.

Подальший розвиток правового регулювання у цій сфері знайшов відображення у постанові Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Цією постановою, зокрема, з 1 липня 2021 року було встановлено щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень для осіб, яким пенсія призначена до 1 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ (за винятком військовослужбовців строкової служби). Ця доплата включається до загального розміру пенсії та враховується під час подальших її підвищень.

Для осіб, яким пенсію було призначено або поновлено після 1 березня 2018 року, але розраховано з урахуванням грошового забезпечення станом на цю дату або раніше, також передбачено аналогічну щомісячну доплату.

Разом з тим законодавець встановив обмеження щодо виплати цієї доплати: у випадку, якщо після 1 березня 2018 року пенсія підлягала перегляду або перерахунку, така доплата не виплачується. Виняток становлять ситуації, коли збільшення пенсії внаслідок перерахунку було меншим за 2000 гривень - тоді доплата встановлюється у розмірі, якого не вистачає до цієї суми. При цьому зазначена доплата здійснюється в межах максимально допустимого розміру пенсії.

Аналіз змісту цієї постанови, а також її цільового призначення, свідчить про те, що перерахунок пенсії, який виключає право на отримання доплати, повинен бути зумовлений саме підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб на підставі нормативно-правових актів. Саме такий підхід відповідає меті прийняття постанови - зменшенню диспропорцій між пенсіями, призначеними у різні періоди.

Водночас перерахунок пенсії, здійснений на виконання судового рішення з метою відновлення порушеного права особи на належний розмір пенсії, не вважається перерахунком у зв`язку зі зміною грошового забезпечення. Відповідно, він не може бути підставою для припинення виплати зазначеної щомісячної доплати.

Така правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема у рішеннях від 8 листопада 2022 року та 2 березня 2023 року, де суд дійшов аналогічних висновків щодо застосування відповідних норм права.

З урахуванням положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суди при вирішенні спорів повинні враховувати правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, що забезпечує єдність судової практики.

Отже, якщо перерахунок пенсії було здійснено виключно на виконання судового рішення і він не пов`язаний із підвищенням грошового забезпечення, особа зберігає право на щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень відповідно до Постанови № 713. Така доплата спрямована на поступове вирівнювання розмірів пенсій, призначених до 1 березня 2018 року.

У зв`язку з цим суди, враховуючи встановлені обставини справи та чинне законодавство, приходять до висновку про протиправність відмови органів Пенсійного фонду у нарахуванні та виплаті такої доплати, а також зобов`язують здійснити її виплату з урахуванням уже проведених виплат.

Окремої уваги потребує питання обмеження максимального розміру пенсії. Таке обмеження було вперше запроваджене Законом України № 3668-VI від 8 липня 2011 року, який встановив, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Це правило поширювалося на пенсії, призначені за різними законами, включаючи Закон № 2262-ХІІ.

Водночас цим же Законом було внесено зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якими також передбачалося обмеження максимального розміру пенсії.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ було визнано неконституційним. У зв`язку з цим зазначена норма втратила чинність з дня ухвалення рішення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні наголосив, що гарантії соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, передбачені Конституцією України, мають безумовний характер і не можуть бути обмежені з міркувань економічної доцільності. Зокрема, обмеження максимального розміру пенсії було визнано таким, що порушує сутність конституційних гарантій.

Таким чином, після 20 грудня 2016 року положення про обмеження максимального розміру пенсії для осіб, які отримують пенсії за Законом № 2262-ХІІ, фактично втратили чинність, а відповідні зміни залишилися нереалізованими.

Зазначена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, який у низці рішень також підтвердив відсутність правових підстав для застосування такого обмеження після визнання його неконституційним.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262.

На момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

З огляду на вищевказане, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262, є протиправним.

Аналогічного змісту правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 29.06.2022 у справі №640/19118/18, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20.

Відповідно до положень статті 2 Закону України № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» пенсійні виплати прямо віднесені до об`єктів, що підлягають індексації. Це означає, що держава визнає пенсії складовою грошових доходів населення, які мають підтримуватися на належному рівні з урахуванням інфляційних процесів. У цій же нормі уточнюється, що індексація пенсій реалізується шляхом їх підвищення відповідно до вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тобто через механізми, передбачені спеціальними нормативно-правовими актами.

У розвиток зазначених положень 16 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 118, якою визначено порядок підвищення пенсій з 1 березня 2022 року. Згідно з пунктом 2 цієї постанови, розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 профільного закону про пенсійне забезпечення військовослужбовців, підлягали збільшенню на встановлений коефіцієнт. При цьому підвищенню підлягав саме базовий розмір пенсії без урахування різного роду надбавок, доплат, підвищень, додаткових пенсій, цільової допомоги, індексації та інших передбачених законодавством виплат. Водночас таке підвищення здійснювалося в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Надалі, 24 лютого 2023 року, Уряд ухвалив постанову № 168, яка встановила нові підходи до індексації пенсій у 2023 році. Зокрема, було передбачено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій здійснюється із застосуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати, який становив 1,197. Це означало, що при обчисленні оновленого розміру пенсії враховувався показник зростання доходів у державі, що є ключовим елементом механізму індексації.

Крім того, пунктом 2 цієї ж постанови було визначено, що пенсії, призначені відповідно до статей 13, 21 і 36 спеціального закону, з урахуванням попереднього підвищення за постановою № 118, підлягають подальшому збільшенню на новий коефіцієнт. Як і раніше, таке підвищення здійснювалося без урахування додаткових виплат і в межах встановленого законом максимального розміру пенсії.

У 2024 році зазначена практика була продовжена. Так, 23 лютого 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 185, відповідно до якої з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій здійснюється із застосуванням нового коефіцієнта збільшення - 1,0796. Цей коефіцієнт також базується на показниках середньої заробітної плати та використовується для приведення пенсійних виплат у відповідність до актуального економічного рівня.

Аналіз наведених нормативних положень свідчить про те, що індексація пенсій є обов`язковим елементом державної соціальної політики і реалізується через послідовне підвищення їх розміру відповідно до економічних показників. Водночас, як убачається з матеріалів конкретної справи, орган Пенсійного фонду формально здійснив перерахунок пенсії позивача та нарахував індексацію відповідно до зазначених постанов, однак обмежив її максимальним розміром пенсії.

Фактично це призвело до ситуації, коли індексація була проведена лише номінально, оскільки встановлене обмеження нівелювало реальний ефект підвищення пенсії. Таким чином, позивач не отримав фактичного збільшення виплат, яке передбачалося законодавством.

З урахуванням наведеного, а також загальних принципів правового регулювання у сфері соціального захисту, слід дійти висновку, що пенсія позивача підлягає індексації у повному обсязі, а її обмеження максимальним розміром у даному випадку є протиправним.

Що стосується визначення розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, то з матеріалів пенсійної справи вбачається, що пенсія позивача була призначена виходячи з 80% відповідного грошового забезпечення. Суд при цьому враховує усталену правову позицію, згідно з якою при перерахунку пенсій військовослужбовцям застосовується саме той відсоток грошового забезпечення, який діяв на момент призначення пенсії.

Внесені у 2014 році зміни до законодавства, якими було встановлено граничний розмір пенсії на рівні 70% грошового забезпечення, стосуються виключно порядку призначення нових пенсій і не поширюються на вже призначені виплати. Це пояснюється тим, що процедури призначення та перерахунку пенсії мають різну правову природу, зміст і механізм реалізації.

Така правова позиція підтверджується і практикою Верховного Суду, зокрема рішенням у зразковій справі від 4 лютого 2019 року, де суд дійшов аналогічного висновку щодо недопустимості зменшення відсоткового значення при перерахунку пенсії.

Отже, при здійсненні перерахунку пенсії позивача має застосовуватися саме показник 80% грошового забезпечення, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності та недопущення звуження обсягу вже набутого права.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

В.В. Файдюк