Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №420/16414/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16414/25

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

повний текст судового рішення

складено 17.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 420/16414/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор», в якому позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, із врахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 07.10.2024 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення розміром 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 по 07.10.2024 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016 - 2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2019-2022 роках, та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням від 25.08.2025 Одеський окружний адміністративний суд задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Визнав протиправною бездіяльність Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення. Зобов`язав Державну установу «Ізмаїльський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум. Визнав протиправною бездіяльність Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язав Державну установу «Ізмаїльський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення розміром 3580,08 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Визнав протиправною бездіяльність Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2019 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Зобов`язав Державну установу «Ізмаїльський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2019 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Крім того, суд продовжив провадження в частині невирішених позовних вимог про:

визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 07.10.2024 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язання Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення розміром 4463,15 грн. за період з 29.01.2020 по 07.10.2024 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2020 - 2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні із служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;

зобов`язання Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення виплаченої у 2020-2022 роках та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В свою чергу, рішенням від 17.12.2025 Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням від 17.12.2025, позивач подав апеляційну скаргу. Так, на думку ОСОБА_1 , за змістом абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини. Позивач наголошує, що під підвищенням посадового окладу необхідно брати до уваги не сам факт збільшення суми нарахувань грошового забезпечення, а саме факт законодавчого збільшення розрахунку складових грошового забезпечення, яке востаннє мало місце 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні скарги. Так, представник Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» зауважив, що у разі якщо відбулось підвищення грошового забезпечення, індексація не нараховується, адже інфляційні витрати вже компенсовано.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 23.10.2009 по 07.10.2024 проходив службу у Державній кримінальній виконавчій службі України в званні майора внутрішньої служби, остання посада – начальник відділення соціально психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Наказом Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» № 94/ОС-24 від 04.10.2024 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з 07.10.2024. Також наказано виплатити одноразову грошову допомогу за 15 років служби.

Яке вбачається з матеріалів справи, під час проходження служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078

Водночас, судом встановлено, що рішенням від 31.10.2025 Одеський окружний адміністративний суд у справі № 420/16422/25 задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Визнав протиправною бездіяльність Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» у вигляді не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, в тому числі премії та матеріальної допомоги, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року Законами України Про державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 роки. Зобов`язав Державну установу «Ізмаїльський слідчий ізолятор» здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, в тому числі премій та матеріальної допомоги, за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р. відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених йому сум.

Рішення від 31.10.2025 року у справі № 420/16422/25 згідно з даними автоматизованої системи діловодства суду набрало законної сили 02.12.2025 .

Не погоджуючись із невиплатою індексації в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції в рішенні від 17.12.2025 зазначив, що з 29.01.2020 посадовий оклад позивача збільшився у зв`язку з перерахунком грошового забезпечення (з урахуванням рішення від 31.10.2025 у справі № 420/16422/25). Такий перерахунок відбувся шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт на виконання рішення суду від 31.10.2025 у справі № 420/16422/25. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за вказаний період.

Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби)

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст. 23 Закону № 2713-IV).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо спірних правовідносин по даній справі висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі № 825/874/17, який зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вказана частина ст.5 діє в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017, а саме проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З 01 грудня 2015 року положення 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі також - Порядок № 1078) діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Одеським окружним адміністративним судом встановлено, що рішенням суду від 31.10.2025 у справі № 420/16422/25 визнано протиправними дії відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, та зобов`язано здійснити з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

Згідно з п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Колегія суддів зазначає, що розмір посадового окладу розраховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений приписами постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

При цьому не є спірним питанням та встановлено рішенням у справі № 420/16422/25, що позивачу нараховувалось у спірний період грошове забезпечення виходячи з розміру 1762 гривні.

Отже при виконанні рішення суду від 31.10.2025 у справі № 420/16422/25 посадовий оклад позивача збільшиться:

з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

з 01.01.2021 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»;

з 01.01.2022 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»;

з 01.01.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

При цьому колегія суддів вважає помилковою позицію позивача про те, що під підвищенням посадового окладу слід розуміти факт законодавчого збільшення розрахунку складових грошового забезпечення, яке востаннє мало місце 1 березня 2018 року.

Так, при розрахунку суми можливої індексації береться до уваги загальна сума нарахованих доходів, а не законодавчо визначені тарифні коефіцієнти.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виконання рішення суду від 31.10.2025 у справі № 420/16422/25 безпосередньо впливає на зміну базового місяця та розмір індексації. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо застосування березня 2018 року як базового місяця для нарахування та виплати індексації, а також виплати індексації-різниці у розмірі 3580,08 грн щомісячно за вказаний період.

Колегія суддів зауважує, що індексація - це механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Отже, суть індексації полягає в компенсації суми подорожчання споживчих цін при незмінному розмірі грошового забезпечення. Проте в даному випадку грошове забезпечення позивача збільшилось, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати індексації у фіксованому розмірі.

За таких умов, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами права, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 420/16414/25, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 420/16414/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Ізмаїльський слідчий ізолятор" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко