Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №471/112/26 — Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/112/26

Провадження №1-кп/471/30/26

Номер рядка звіту 315

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді– ОСОБА_1 ,

за участі секретаря- ОСОБА_2 ,

прокурора– ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Братське Вознесенського району Миколаївської області кримінальне провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026153170000003 від 09.01.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Висока Гора Братського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який на момент вчинення кримінального проступку проходив військову службу за контрактом на посаді старшого сапера-гранатометника 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за контрактом на посаді старшого сапера-гранатометника 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 09.01.2026 р. близько 17:50 год., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, рухаючись в пішому порядку поблизу буд. АДРЕСА_2 , де, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» від 16.05.2024 № 560, а також відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», був зупинений працівниками поліції СРПП ВП № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, та, виконуючи їх законну вимогу щодо пред`явлення для перевірки військово-облікового документа та документа, що посвідчує особу, ОСОБА_4 , маючи протиправний умисел, спрямований на використання завідомо для останнього підробленого документу з метою посвідчення своєї особи, усвідомлюючи свої протиправні дії, діючи в особистих інтересах, діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 є підробленим, вважаючи, що правоохоронці не запідозрять його у використанні підробленого документу, надав для перевірки працівнику поліції завідомо підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 22.09.2022, видане ТСЦ 0741 від 22.11.2022 на ім`я ОСОБА_4 , яке він незаконно придбав за допомогою соціальної мережі «Інстаграм» у особи на ім`я ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України – використання завідомо підробленого документа.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. У скоєному щиро кається.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі фактичні обставини кримінального правопорушення і судом з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи докази в їх сукупності, а саме показання обвинуваченого та надані прокурором письмові докази, суд вважає, що в судовому засіданні вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України доведена повністю.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети покарання, яка полягає не тільки в карі, а й у виправленні засуджених, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого, його характеристику за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра-нарколога не перебуває, раніше не судимий, обставину, яка пом`якшує покарання – щире каяття, не встановлення обставин, які обтяжують покарання.

З огляду на викладене, враховуючи думку прокурора та обвинуваченого, які просила призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе у разі призначення йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу.

На думку суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 174 КПК України слід скасувати арешт, накладений на речовий доказ ухвалою слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області від 13.01.2026 року (справа №471/36/26, провадження №1-кс/471/13/26).

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Отже, стягненню з обвинуваченого підлягають витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 349, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на кристь держави витрати на залучення експерта в сумі 3 565,60 гривень (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області від 13.01.2026 року (справа №471/36/26, провадження №1-кс/471/13/26) на документ, вилучений 09.01.2026 в ході проведення огляду, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ 0541 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке поміщено до сейф-пакекту WAR 1123774, відповідним чином опечатано та засвідчено підписами понятих.

Речовий доказ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ 0541 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке поміщено до сейф-пакекту WAR 1123774, відповідним чином опечатано та засвідчено підписами понятих, яке зберігається у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Братський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1