Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №127/3156/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/3156/26

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кравчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

У позові просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.07.2018 сторони у справі зареєстрували шлюб. У шлюбі в сторін у справі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина - ОСОБА_3 , який проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Дитина є інвалідом, внаслідок чого позивач несе додаткові витрати на її утрнимання. Витрати, пов`язані з утриманням дитини несе лише позивач. Відповідач інших осіб на утриманні не має, отримує постійний дохід, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. зазначене стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення (а.с.17).

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти тверджень позивача, викладених в позовній заяві. Зазначає, що він не має змоги сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частки від доходу, оскільки він має мінливий дохід. Просить суд стягнути з нього аліменти у розмірі частки від його заробітку. (а.с.23-25)

Позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якій просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. (а.с.30-32)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, проте надала заяву, в якій просить розгляд справи провести за її відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві..

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 20.07.2018 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_5 . (а.с.7)

ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін у справі народилась дитина – ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.09.2019 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. (а.с.8)

З акту №45/25 від 24.12.2025 про фактичне проживання громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.9)

Відповідно до медичного висновку №84 про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого повторно 18.03.2025 КНП «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», ОСОБА_3 має захворювання F84.0 – дитячий аутизм та F80.1 – розлад експресивної мови. Загальне недорозвинення мовлення І рівня. (а.с.10)

З довідки №27 від 29.04.2026 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 20.02.2022 працює в ТО «Барлінек Інвест» на посаді: оператор на автоматичних та напівавтоматичних лініях у деревообробленні. Затримки у виплаті заробітної плати відсутні. (а.с.41)

Відповідач ОСОБА_2 сплачує плату за оренду квартири у сумі 4 000 грн. щомісячно (договір оренди (найму) від 28.07.2025) . (а.с.42)

Згідно із ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частинами 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним (до ст.52 Конституції України).

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2,3 ст. 181 СК України).

Відповідно до роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач офіційно працевлаштований та отримує регулярний дохід. У нього наявне зобов`язання по сплаті орендної плати. Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів, що він має незадовільний стан здоров`я, що у нього на утриманні є інші діти, непрацездатні дружина, батьки, або наявні інші обставини, які перешкоджають сплачувати аліменти на утримання дитини.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем не обгрунтовано та не підтверджено доказами необхідність стягнення з відповідача аліментів саме у розмірі 1/3 частки від його заробітку, оскільки мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. На переконання суду, аліменти у розмірі частки від заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно є достатніми для утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця.

Визначений судом розмір аліментів підлягає стягненню відповідно до ст. 191 СК України з дня пред`явлення позову, тобто з 29.01.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Позивач на момент звернення до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Отже, враховуючи те, що позивач на час звернення до суду була звільнена від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331,20 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 84, 91, 141, 164, 180-184, 191 СК України, ст. ст.76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 259,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 29.01.2026, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць, тобто, за період з 29.01.2026 по 28.02.2026 допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя