Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №145/579/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2026 с-ще Тиврів 145/579/26

1-кп/145/130/2026

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні №62025050010006334 від 11.02.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Вінниця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

07.02.2026 поліцейський офіцер громади відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , який знаходився у форменому одязі працівника Національної поліції України, екіпірований спеціальними засобами, табельною вогнепальною зброєю та закріпленим на бронежилеті нагрудним жетоном із зображенням спеціального номеру, спільно з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на службовому автомобілі марки "Chevrolet AVEO", державний номерний знак НОМЕР_2 , в складі групи оповіщення, здійснювали заходи з оповіщення військовозобов`язаних на території Вінницького району, відповідно до наказів керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 106 від 06.02.2026 та начальника ГУНП у Вінницькій області № 262 від 04.02.2026.

У подальшому, близько 10:00 год 07.02.2026, рухаючись по вул. Соборна, в с-щі Сутиски Вінницького району Вінницької області, на зупинці громадського транспорту виявили ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 .

Зупинившись біля ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підійшли до нього, представились та попросили пред`явити військово-облікові документи, на що ОСОБА_6 дістав з кишені та пред`явив посвідчення "Учасника бойових дій" після чого поліцейський офіцер громади відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_6 його рік народження, для перевірки його особи через базу даних ІПНП.

Після цього, ОСОБА_6 дістав з кишені куртки предмет, схожий на бойову ручну гранату та продемонстрував його ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , таким чином, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, висловив погрози насильством поліцейському офіцеру громади відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , чим створив обґрунтовані підстави для сприйняття таких погроз як реальних та таких, що можуть бути негайно виконані.

Отже, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 345 КК України - погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 не оспорював час, місце, спосіб, форму вини за інкримінованим йому злочином, свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті, в тих межах, які пам`ятає, погодився з кваліфікацією його дій.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що 07.02.2026 приблизно о 10:00 він перебував на зупинці громадського транспорту в с-щі Сутиски Вінницького району, оскільки мав намір їхати до доньки в м. Вінницю. Поряд із ним зупинився автомобіль Шевролет Авео, з якого вийшов поліцейський та ще два чоловіки. Поліцейський, який перебував у форменому одязі, попросив пред`явити документи. Він дістав з кишені посвідчення Учасника бойових дій та пред`явив поліцейському. Коли поліцейський запитав у нього дату народження, він почав нервувати та дістав муляж гранати, яку показав поліцейському, при цьому тримав руку на важелі. Він розуміє, що в тій обстановці, яка склалася поліцейський чи інші присутні не могли знати, що граната не є бойовою та відповідно розуміли про загрозу їх життю чи здоров`ю. Такі його дії будь-яка людина сприйняла би як погрозу. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій та те, що має намір продовжити проходити службу у війську.

Суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними та відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, суд, вислухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілого, дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд ухвалив розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, розміру процесуальних витрат, долі речових доказів.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України. Вина ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 345 КК України, як погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків.

Підстав для звільнення обвинуваченого від відповідальності судом не встановлено, у зв`язку з чим обвинувачений підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання", виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд зважає на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, за місцем його проживання скарг від жителів села не надходило, за місцем несення служби він характеризується позитивно, одружений, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.345 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, про скоєне жалкує.

Потерпілий у судовому засіданні просив обвинуваченого ОСОБА_6 суворо не карати, звільнити його від відповідальності чи призначити мінімальне покарання.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 345 КК України, у виді позбавлення волі на строк два роки.

Враховуючи особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, характеризується позитивно, одружений, на спеціальних обліках не перебуває, виявив бажання продовжити службу в ЗСУ, суд, відповідно до ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням на нього обов`язків, визначених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На переконання суду таке покарання обвинуваченому буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

07.02.2026 ОСОБА_6 відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочині було затримано та ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.02.2026 йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із обранням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840,00 грн, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17.02.2026 ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.02.2026 скасовано та постановлено нову, якою йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із обранням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн.

20.02.2026 дружиною обвинуваченого - ОСОБА_9 було внесено заставу в сумі 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень та 20.02.2026 ОСОБА_6 звільнено з-під варти.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 слід зарахувати у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім того, Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15, передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У силу вимог статті 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_6 умови запобіжного заходу не порушував, внесена заставодавцем у розмірі 66560,00 грн застава у дохід держави не зверталась.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе після вступу вироку в законну силу, заставу у розмірі 66560,00 грн повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні складають витрати на проведення судових експертиз, відповідно до довідок до висновків експерта: від 23.02.2026 № СЕ-19/102-26/3205-БЛ - 1782,80 грн, від 23.02.2026 № СЕ-19/102-26/3206-ВТХ - 7131,20 грн, від 23.02.2026 № СЕ-19/102-26/3204-БЛ - 1782,80 грн, всього – 10696,80 грн.

Відповідно до вимог ст. 124, 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судових експертиз, оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50-53, 65-67, 369 КК України, ст. 100, 124, 126, 174, ч.3 ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, якщо протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік він не вчинить нового кримінального правопорушення.

Початок іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 06 травня 2026 року.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення під час досудового розслідування з 07 лютого 2026 року по 20 лютого 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17.02.2026 відносно ОСОБА_6 у виді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, а після набрання вироком законної сили - скасувати.

Повернути заставодавцю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 06 січня 1998 року) грошові кошти, внесені у якості застави за обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з квитанцією №2.539788431.1 від 20.02.2026 (АТ КБ "ПриватБанк"), у розмірі 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2026 року (справа № 145/198/26, провадження 11-сс/801/153/2026).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 10696 (десять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалами слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області по справі № 145/199/26, провадження № 1-кс/145/69/2026, провадження № 1-кс/145/70/2026.

Речові докази по справі:

- шкіряний гаманець чорного кольору, всередині якого знаходяться речі та документи, а саме: посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_6 , документ із написами ймовірно угорською мовою № 139089534 на ім`я " ОСОБА_10 ", дерев`яний хрест на мотузці чорного кольору, 2 сувенірні купюри номіналом 100 доларів США, одна купюра номіналом 1 долар США, банківська картка АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , пластикова картка із написом "ADOIGAZOLVANY" № АС134783, дві пластикові картки, що являють собою посвідченням водія на ім`я ОСОБА_6 , пластикова картка на ім`я " ОСОБА_10 ", ймовірно угорською мовою із № НОМЕР_6 , РНОКПП на ім`я ОСОБА_6 , довідка ВЛК видана ОСОБА_6 на 1 арк.; відірваний фрагмент паперу на ім`я ОСОБА_6 , підписаного лікарем ОСОБА_11 , довідка про участь особи у здійсненні заходів національної безпеки із оборони на ім`я ОСОБА_6 , тканина кобура чорного кольору із металевим фіксатором, два предмети ззовні схожі на магазини для пістолету, предмет ззовні схожий на пістолет із маркуванням на поверхні "SUR-2608 9mm" - повернути власнику ОСОБА_6 ;

- 14 предметів золотистого кольору зовні схожі на набої, зразок біологічного походження (змив) з рукоятки предмета схожого на пістолет, зразок біологічного походження (змив) з затвора предмета схожого на пістолет, змив ДНК з предмету, зовні схожого на корпус гранати "Ф-1", змив ДНК з предмету, зовні схожого на частину запалу "УЗРГМ", полімерний предмет еліпсоподібної форми із маркуванням "ПІРО-5" з прикріпленими металевими циліндриками по округлості, предмет циліндричної форми із маркуванням "Перець 4", металевий предмет еліпсоподібної форми із ребристою поверхнею, зовні схожий на корпус гранати "Ф-1", металевий предмет циліндричної форми із маркуванням "52-63 УЗРГМ 583", зовні схожий на частину запалу "УЗРГМ" - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів обвинуваченим - з моменту вручення йому копії вироку, рештою учасників процесу - з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Тиврівський районний суд Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1